Справа № 420/17986/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 15.06.2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (номер протоколу 19, дата розгляду протоколу 11.05.2026р.).
- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою судді від 17 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що позивач як військовозобов`язаний перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом від 22.04.2026 р. 09.05.2026 р. позивачем через ЦНАП було подано заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яку було зареєстровано за №20260509-783923. До зазначеної заяви долучались відповідні документи, які підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: паспорт позивача; РНОКПП позивача; військово-обліковий документ позивача; оригінали заяв батька та матері позивача за формою згідно з додатком 15 із зазначенням, що саме останнього вони обирають для здійснення свого утримання; заяву позивача в довільній формі та документи щодо неможливості сестрою позивача - ОСОБА_2 здійснювати догляд за батьками, оскільки вона проживає в іншій країні; довідку до акту огляду МСЕК №023222 серії 2-18 ОД; довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №885469 серії 12ААГ; довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №К5-118757-ф/о; копію свідоцтва про народження позивача; копії РНОКПП батьків позивача. Зазначене підтверджується описом від 09.05.2026р. №К4-119058-ф/о. В поданій заяві на надання відстрочки позивачем було відмічено, що інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язанні утримувати осіб, зазначених в п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, додатково до заяви про надання відстрочки було долучено заяву в довільній формі та документи про те, що ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою позивача, постійно проживає у Франції. Із довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №К5-118757-ф/о слідує, що Позивач зареєстрований та фактично проживає з своїми батьками. Після подання позивачем заяви про надання відстрочки, 12.05.2026р. в застосунок «Дія» позивачу надійшло повідомлення щодо рішення про відмову в наданні відстрочки 20260509-783923. Із зазначеного повідомлення вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу у зв`язку з не наданням останнім неможливості утримання батька сестрою заявника (номер протоколу 19, дата розгляду протоколу 11.05.2026 року). Відповідачем не заважаючи на отримання всіх необхідних документів щодо наявності у позивача права на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», було прийнято необґрунтоване та протиправне рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки.
Адміністративний позов з додатками направлено відповідачу, що підтверджено квитанцією №7546185 про доставку 14.06.2026 року документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала суду від 17 червня 2026 року про відкриття провадження у адміністративній справі доставлена відповідачу, що підтверджено довідкою про доставку 18.06.2026 року (а.с.56 зв.)
В установлений в ухвалі строк та станом на дату розгляду справи відповідач відзиви на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання з 11.11.2004 року: АДРЕСА_1 що підтверджено копією паспорта громадянина України від 17.11.2004 року (а.с. 15).
Відповідно до відомостей з військово-облікового документу «Резерв+» (сформованого 22.04.2026) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , категорія обліку: військовозобов`язаний; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; звання: солдат; номер в реєстрі: Оберіг: 14122022064[телефон приховано]; ВОС 999097; Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних 22.04.2026 (а.с. 31).
09.05.2026 року через ЦНАП Одеської міської ради позивачем подано заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Заява зареєстрована за №20260509-783923 (а.с.33).
На підтвердження права на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачем до зазначеної заяви долучались документи: паспорт позивача; РНОКПП позивача; військово-обліковий документ (в електронній формі); свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; довідку до акту огляду МСЕК №885469 серії 12 ААГ; довідку до акту огляду МСЕК №023222 серії 2-18 ОД; довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні №К5-118757-ф/о; заява ОСОБА_1 від 07.05.2026 р.; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; свідоцтво про шлюб ОСОБА_4 ; тимчасовий дозвіл на проживання ОСОБА_5 ; заява ОСОБА_6 ; заява ОСОБА_7 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_7 , що підтверджується описом від 09.05.2026 року №К4-119058-ф/о. (а.с.32)
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 20260509-783923 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки ОСОБА_1 , повідомлений, що згідно протоколу № 19 від 11.05.2026, відмовлено в наданні відстрочки; причина відмови: не надано неможливості утримання батька сестрою заявника (а.с.13).
Вважаючи протиправними рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, представник позивача звернулася до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Приписами п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ)
Згідно ч.1 ст. 2 Закон № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ).
Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені в ст. 22 Закону № 3543-ХІІ.
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст.23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно зі ст. 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч.8). Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9).
В п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі Положення №154, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п.11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі Порядок № 560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 56). Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п.57).
В п. 58 Порядку № 560 зазначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.
Приписами азб. 4 п. 58-1 Порядку № 560 визначено, що районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно п. 59 Порядку № 560, за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В п. 60 Порядку № 560 зазначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (абз. 1). Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних (абз. 2). Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів (абз. 3). На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови (абз 4). У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7 (абз. 7). У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти (абз. 8). Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку (абз. 10). Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку (абз. 12). Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних (абз 15). Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі: подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; … (абз. 16).
З вище зазначених приписів законодавства вбачається, що військовозобов`язаний має право на особисте через центри надання адміністративних послуг подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено військово-обліковим документом Резерв+ (а.с. 31).
Батьками ОСОБА_1 є: ОСОБА_6 , (батько) та ОСОБА_7 , (мати), що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.10.1988 р (а.с. 16).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання з 06.12.1991: АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом громадянина України від 12.03.1999 року (а.с.9-10)
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №885469 від 05.03.2024 року, виданої Приморською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , при повторному огляді 01.04.2024 року встановлено першу групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково. В п. 13 Довідки зазначено, що потребує постійного стороннього догляду. Підстава акт огляду МСЕК 852 (а.с.17).
Згідно довідки до акту МСЕК серії 2-18 ОД №023222 виданої Спеціалізованою кардіологічною медико-соціальною експертною комісією № 1 м. Одеси, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , при повторному огляді 11.11.2009 року встановлено друга групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково, рекомендовано праця без фізичного навантаження. Підстава: акт 1701 (а.с.17).
Отже мати позивача, ОСОБА_7 , є дружиною ОСОБА_6 , особи з інвалідністю першої групи, яка потребує постійного стороннього догляду, проте згідно довідки до акту МСЕК серії 2-18 ОД №023222, сама є особою з інвалідністю другої групи, що відповідно до застереження, визначеного у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, виключає її з кола осіб, наявність яких перешкоджає реалізації права позивача на відстрочку.
В свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серії НОМЕР_3 зазначено, що батьками є: ОСОБА_6 , (батько) та ОСОБА_7 , (мати) (а.с.19).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 уклала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині ОСОБА_9 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 12.01.2001 року (а.с. 19).
Згідно тимчасового дозволу на проживання у Французькій республіці №[номер приховано] від 28.02.2026 року ОСОБА_10 надано дозвіл на проживання у Франції до 27.08.2026 року (а.с.20).
Отже з досліджених доказів судом встановлено, що у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , особи з інвалідністю першої групи, який потребує постійного стороннього догляду, є повнолітні діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
В ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зазначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
З досліджених матеріалів справи не вбачається, що у ОСОБА_11 , наявні обставини, що визначені в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (є: військовозобов`язаним, особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом, відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі), за яких вона не може здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_6 .
Відтак, судом установлено, що у ОСОБА_6 - батька позивача - ОСОБА_1 , є донька: ОСОБА_11 , яка відповідно до закону може здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_6 , самостійно або на професійній основі. При цьому тимчасове перебування за кордоном з 28.02.2026 року до 27.08.2026 року не звільняє її від виконання цього обов`язку, а небажання виконувати обов`язок щодо догляду за батьком не може нівелювати конституційного обов`язку ОСОБА_1 щодо захисту Вітчизни.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (номер протоколу 19, дата розгляду протоколу 11.05.2026р.) ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вище викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (номер протоколу 19, дата розгляду протоколу 11.05.2026р.) та про зобов`язання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя O.A. Вовченко
.