Рішення № 141361778 у справі № 420/38533/25 від 09.11.2026

Справа № 420/38533/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Семенцов Олександр Іванович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді медичної сестри лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.08.1985 по 05.08.1988, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження річної інтернатури за спеціальністю «анестезіологія» з 17.08.1988 по 04.08.1989, у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради на посаді лікаря-анестезіолога з 07.08.1989 по 26.08.1992, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку з 19.09.1994 по 13.10.1994, у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога з 31.10.1996 по 31.05.2001, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення з 18.11.2005 по 16.10.2006, у Комунальному некомерційному підприємстві «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 18.06.2012 по 01.11.2013, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення з 14.10.2013 по 08.01.2014 та лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення з 06.05.2014 по 15.02.2018, у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного блоку Офтальмологічного медичного центру з 15.03.2016 по 31.08.2021, у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення з 01.09.2021 по 30.11.2023 та завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення з 01.12.2023 по 31.10.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 01.04.2022 - періоди роботи на посаді медичної сестри лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради - з 01.08.1985 по 05.08.1988; на посаді лікаря-інтерна для проходження річної інтернатури за спеціальністю «анестезіологія» у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради - з 17.08.1988 по 04.08.1989; на посаді лікаря-анестезіолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради - з 07.08.1989 по 26.08.1992; на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради - з 19.09.1994 по 13.10.1994; на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради - з 31.10.1996 по 31.05.2001; на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної - з 18.11.2005 по 16.10.2006; на посаді лікаря-анестезіолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради - з 18.06.2012 по 01.11.2013; на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної з 14.10.2013 по 08.01.2014 та лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення - з 06.05.2014 по 15.02.2018; на посаді лікаря-анестезіолога операційного блоку Офтальмологічного медичного центру у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету - з 16.02.2018 по 31.08.2021; на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету - з 01.09.2021 по 31.03.2022; з дати перерахунку пенсії з 01.11.2024 - періоди роботи у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення - з 01.04.2022 по 30.11.2023 та на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення - з 01.12.2023 по 31.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.04.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії він продовжує працювати по теперішній час на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії Центру мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету. Оскільки після призначення пенсії порядок розрахунку страхового стажу позивачу відомий не був, з метою перевірки правильності його обчислення, 02.09.2025 він звернувся до відповідача із відповідною заявою. У вказаній заяві позивач просив перевірити його пенсійну справу та зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі періоди його роботи на посадах анестезіолога, як середнього медичного персоналу, так і лікаря-анестезіолога, з 01.08.1985 по теперішній час, здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотримані суми.

Листом-відповіддю від 10.09.2025 № 1500-0202-8/151527 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у задоволенні заяви. Відповідач зазначив, що страховий стаж до 01 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте для розгляду цього питання позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати та про відсутність в закладах окремого відділення реанімації. Окрім того, відповідач наголосив, що для обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що грубо порушують його конституційне право на належне пенсійне забезпечення. На переконання позивача, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає подвійне обчислення стажу роботи в реанімаційних підрозділах, є чинною, а Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить жодних обмежень чи заборон щодо її застосування як до 01.01.2004, так і після цієї дати. Позивач вказує, що характер виконуваної ним роботи та кваліфікаційні характеристики посад повністю відповідають критеріям ургентної реанімаційної допомоги. При цьому, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», існуючі раніше відділення реанімації були перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії із повним збереженням їхніх функціональних повноважень. Тотожність цих функцій та право на подвійний стаж підтверджуються спільними листами-роз`ясненнями Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на сталу практику Верховного Суду та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 04 червня 2025 року справі № 420/31142/24 та від 06 травня 2025 року у справі № 420/21941/24.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.11.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.11.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.11.2025) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем без поважних причин пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки розмір призначеної у 2022 році пенсії був йому відомий з дня отримання щомісячних виплат, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до статті 240 КАС України. Стосовно спірного періоду роботи з 07.08.1989 по 26.08.1992 в Миколаївській районній лікарні відповідач вказує на відсутність підстав для його зарахування до стажу у подвійному розмірі із застосуванням положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки надана довідка від 24.02.2022 № 205 не містить інформації про перебування або неперебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати. Щодо інших спірних періодів роботи до 01.01.2004, ГУ ПФУ в Одеській області зауважує, що позивачем не надано необхідних уточнюючих довідок про стаж, які б містили інформацію про конкретні назви структурних підрозділів (відділень), штатних розписів та відомостей про відсутність у закладах окремого відділення реанімації. Окрім того, відповідач наголошує, що пільгове обчислення стажу роботи відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ за періоди після 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, тоді як обчислення стажу позивача для отримання пенсії за віком на загальних підставах здійснюється за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який передбачає врахування страхового стажу в одинарному розмірі. Також у відзиві висловлено заперечення проти стягнення з Головного управління судового збору з посиланням на заборону використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені законом, та обмеження Бюджетного кодексу України. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

03.12.2025 на виконання ухвали суду від 20.11.2025 відповідачем надано до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.

08.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.12.2026) позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій він зазначає, що позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відзиві не навів жодних належних заперечень щодо обставин і правових підстав позову, крім тих, що викладені в листі від 10.09.2025 року № 1500-0202-8/151527. Позивач також наголосив, що вимоги відповідача щодо надання додаткових уточнюючих довідок про умови праці та відпустки є безпідставними, оскільки трудова книжка містить повні та точні записи про роботу на посадах анестезіологічної служби, які додатково підтверджені долученими до матеріалів справи архівними документами. Також позивач вказав, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, а стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень прямо передбачене процесуальним законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 01.04.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 06.05.1980 та трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.11.2013, позивач здійснював трудову діяльність у таких закладах охорони здоров`я на посадах анестезіологічної та реанімаційної служби:

01.08.1985 по 05.08.1988 - працював у Міській клінічній лікарні № 11 м. Одеси на посаді медичної сестри лікаря-анестезіолога (анестезиста) анестезіологічного відділення (прийнятий згідно з наказом від 29.07.1985 № 82; звільнений у зв`язку із закінченням інституту згідно з наказом від 28.06.1988 № 34);

17.08.1988 по 04.08.1989 - проходив річну інтернатуру за спеціальністю «анестезіологія» на посаді лікаря-інтерна в Одеській обласній клінічній лікарні (зарахований згідно з наказом від 18.08.1988 № 73-к; звільнений згідно з наказом від 22.06.1989 № 65-к);

07.08.1989 по 26.08.1992 - працював у Миколаївській районній лікарні Одеської області на посаді лікаря-анестезіолога (прийнятий згідно з наказом від 07.08.1989 № 89; звільнений у зв`язку з вступом до клінічної ординатури згідно з наказом від 21.08.1992 № 51);

19.09.1994 по 13.10.1994 - працював в Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку (прийнятий згідно з наказом від 19.09.1994 № 91-к; звільнений за конкурсом згідно з наказом від 15.10.1994 № 101);

31.10.1996 по 31.05.2001 - працював в Одеській міській клінічній лікарні № 1 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога (прийнятий згідно з наказом від 31.10.1996 № 145-к); на підставі наказу від 05.05.1998 № 45-а назву посади змінено на «лікар-анестезіолог» у зв`язку з реорганізацією штату за вимогами МОЗ; звільнений за власним бажанням згідно з наказом від 17.05.2001 № 39-к;

18.11.2005 по 16.10.2006 - працював в Одеському обласному медичному центрі на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення (прийнятий згідно з наказом від 30.11.2005 № 199-л; звільнений згідно з наказом від 20.10.2006 № 181-л);

18.06.2012 по 01.11.2013 - працював у Комунальному закладі «Роздільнянська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії (прийнятий згідно з наказом від 11.06.2012 № 23; звільнений за власним бажанням згідно з наказом від 14.10.2013 № 36);

14.10.2013 по 08.01.2014 - працював в Одеському обласному медичному центрі на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії обласного опікового відділення (прийнятий за сумісництвом згідно з наказом від 14.10.2013 № 143-л; переведений на постійну основу згідно з наказом від 04.11.2013 № 154-л; звільнений згідно з наказом від 08.01.2014 № 4-л);

06.05.2014 по 15.02.2018 - працював у КУ «Одеський обласний клінічний медичний центр» на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії обласного опікового відділення (прийнятий згідно з наказом від 05.05.2014 № 61-л; з 01.03.2016 підрозділ перейменовано на відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії згідно з наказом від 23.02.2016 № 01-01-г; звільнений згідно з наказом від 01.02.2018 № 14-л);

15.03.2016 по 15.02.2018 (за сумісництвом) та з 16.02.2018 по 31.08.2021 (на постійній основі) - працював у Медичному офтальмологічному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного блоку (прийнятий згідно з наказами від 01.03.2016 № 10-к/МОЦ та від 14.02.2018 № 10-к/МОЦ; звільнений згідно з наказом від 08.02.2018 № 08-к/МОЦ);

01.09.2021 по 30.11.2023 - у зв`язку з реорганізацією закладу переведений до штатного складу Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ на посаду лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока (наказ від 31.08.2021 № 80-к/ОМЦ);

01.12.2023 по 31.10.2024 (по теперішній час) - переведений та працює на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ (наказ про призначення від 28.11.2023 № 777-к/бмц).

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради від 19.11.2025 року № 01-83/5211 позивач з 01.08.1985 (наказ про прийняття від 29.07.1985 № 82) працював на посаді анестезиста у відділенні анестезіології та звільнений з посади медсестри відділення анестезіології і реанімації 05.08.1988 (наказ від 28.06.1988 № 34) у зв`язку з закінченням інституту; у відпустці без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною не перебував, з 01.07.1987 по 30.07.1987 рахувався на військових зборах (наказ від 01.07.1987 № 46). У довідці зазначено, що медичний стаж роботи за період з 01.08.1985 року по 05.08.1988 року становить 3 роки 0 місяців 5 днів та дає право на призначення стажу роботи у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області від 24.03.2022 № 205 позивач з 07.08.1989 прийнятий на посаду лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації та інтенсивної терапії в Миколаївську центральну районну лікарню (наказ від 07.08.1989 № 89) та 26.08.1992 звільнений з посади у зв`язку з вступом в клінічну ординатуру (наказ від 21.08.1992 № 51). На підставі рішень Миколаївської районної ради та Миколаївської селищної ради назву закладу послідовно змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська лікарня».

Згідно з архівною довідкою Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.10.2025 № П-1255/1347 позивач з 23.11.1992 року прийнятий в нічне відділення анестезіології и реанімації 411 окружного військового госпіталю лікарем анестезіологом-реаніматологом за сумісництвом на неповний робочий день (наказ начальника госпіталю по стройовій частині від 23.11.1992 № 292) та 01.05.1997 звільнений за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗоТ України (наказ від 17.04.1997 № 88).

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради від 24.11.2025 № 4376 позивач, зокрема, 12.08.1994 зарахований на посаду лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку за сумісництвом на 0,5 ставки Одеської обласної клінічної лікарні (наказ від 12.08.1994 № 102-к); з 31.10.1996 переведений на постійну роботу лікаря-анестезіолога-реаніматолога Одеського міського пологового будинку № 1 (наказ від 31.10.1996 № 145-к), з 05.05.1998 на підставі наказу від 05.05.1998 № 45-а у зв`язку з введенням в дію наказу МОЗ України № 359 посаду перейменовано на лікаря-анестезіолога та 31.05.2001 звільнений з посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України (наказ від 17.05.2001 № 39-к); у відпустці без збереження заробітної плати не знаходився. У довідці зазначено, що з 12.08.1994 по 31.05.2001 у штатному розписі закладу окреме реанімаційне відділення було відсутнє. На підставі рішень Одеської міської ради заклад реорганізовано у комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у період з 18.11.2005 по 16.10.2006 позивач працював в Одеському обласному медичному центрі на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення (наказ про прийняття від 30.11.2005 № 199-л, наказ про звільнення за власним бажанням від 20.10.2006 № 181-л).

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради від 20.11.2025 № 760 позивач 18.06.2012 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» на умови неповного робочого тижня зайнятістю на 0,5 ставки (наказ від 11.06.2012 № 23) та 01.11.2013 звільнений з посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України (наказ від 14.10.2013 № 36); у відпустці без збереження заробітної плати не знаходився. На підставі рішень Роздільнянської міської ради назву закладу змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Роздільнянська багатопрофільна лікарня».

Згідно з довідками Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету від 18.11.2025 № 98, № 99 та № 612/1 позивач, зокрема, 15.03.2016 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога за сумісництвом на 0,5 ставки Медичного офтальмологічного центру ОНМедУ (витяг з наказу від 01.03.2016 № 10-к/МОЦ), 15.02.2018 звільнений за власним бажанням (витяг з наказу від 08.02.2018 № 08-к/МОЦ) та з 16.02.2018 прийнятий на постійну роботу лікаря-анестезіолога операційного блоку Офтальмологічного медичного центру ОНМедУ на 0,75 ставки (витяг з наказу від 14.02.2018 № 10-к/МОЦ). На підставі наказів ОНМедУ від 01.04.2021 № 130-о, від 31.05.2021 № 231-о та від 31.05.2021 № 232-о Офтальмологічний медичний центр реорганізовано шляхом приєднання до Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ в Центр мікрохірургії ока, у зв`язку з чим позивач з 01.09.2021 переведений на посаду лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока на 0,75 ставки (наказ від 31.08.2021 № 80-к/ОМЦ), з 01.09.2023 року на позивача покладено виконання обов`язків завідувача відділення (наказ від 16.08.2023 № 535-к/бмц), а з 01.12.2023 позивач переведений на посаду завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока на 1,0 ставки (наказ від 28.11.2023 № 777-к/бмц) та працює по теперішній час. У довідках зазначено, що в складі Офтальмологічного медичного центру ОНМедУ з 15.03.2016 по 21.09.2021, а також в складі Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ з 21.09.2021 по теперішній час окремого реанімаційного відділення не існувало, а позивач у відпустках без збереження заробітної плати не перебував.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що рішенням Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 01.04.2022 № 155250015531 позивачу з 01.04.2022 призначено пенсію за віком при страховому стажі 34 роки 4 місяці 2 дні, обчисленому в одинарному розмірі.

Докази того, що позивача було проінформовано про розмір призначеної пенсії, зараховані до стажу періоди роботи та їх кратність - відсутні як у цій справі, так і в наданій відповідачем пенсійній справі позивача.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 21.11.2023 № 155250015531 (вид перерахунку - у зв`язку з уточненням даних в ЕПС на підставі службової записки від 25.10.2023 № 32824/03-16) пенсію позивача з 01.04.2022 перераховано. Згідно з розрахунком страхового стажу від 21.11.2023, всі періоди роботи та навчання позивача, зокрема й періоди діяльності на посадах анестезіологічної служби, зараховано до страхового стажу з кратністю 1, у зв`язку з чим загальний страховий стаж для розрахунку пенсії залишено без змін у розмірі 34 роки 4 місяці 2 дні (всього 412 місяців для розрахунку).

З 07.11.2024 пенсію позивача перераховано (вид перерахунку - допризначення, сплата внесків масовий відповідно до абзацу другого пункту 4.3 Порядку № 22-1) без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу по 31.10.2024, який за рішенням про перерахунок від 21.02.2025 становить 36 років 11 місяців 2 дні (у тому числі до 01.01.2004 - 24 роки 4 місяці 4 дні, після 01.01.2004 - 12 років 6 місяців 28 днів), при цьому коефіцієнт стажу визначено без урахування кратності у розмірі 0.36917 (всього 443 місяці для розрахунку), а всі періоди роботи та навчання позивача як до 01.01.2004, так і після цієї дати, зараховано до страхового стажу з кратністю 1.

02.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив перевірити пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі періоди його роботи на посадах анестезіологічної служби.

Листом від 10.09.2025 № 1500-0202-8/151527 відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 за періоди роботи на посадах анестезіологічної служби немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

Згідно цього листа до страхового стажу позивача в подвійному розмірі не враховані періоди роботи:

- до 01.01.2004 - у зв`язку з ненаданням уточнюючих довідок про періоди роботи на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення, про перебування / неперебування у відпустках без збереження заробітної плати та про відсутність у закладах окремого відділення реанімації;

- з 07.08.1989 по 26.08.1992 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації та інтенсивної терапії в Миколаївській районній лікарні - у зв`язку з відсутністю у довідці від 24.02.2022 №205 інформації про перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати;

З 01.01.2004 - у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи як до 01.01.2004, так і після вказаної дати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

До цього моменту пенсійні правовідносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 19 серпня 1965 року №605 «Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні» в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР від 11.06.1986 № 841 «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» було затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, відповідно до якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували відділення (групи) анестезіології-реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (далі Наказ № 303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології-реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Пунктом 3 Наказу № 303 визначено такими, що не застосовуються на території України, накази Міністерства охорони здоров`я СРСР від 28.12.1976 № 1188 та від 11.06.1986 № 841.

Наказом № 303 затверджено, зокрема, Рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України та Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, пунктами 1, 4 якого передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, у тому числі відділень анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, а також відділень інтенсивної терапії.

Таким чином, відповідно до Наказу № 303 відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я, зі збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров`я України та Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 10 вересня 2002 року №10.03.67/100, від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховується до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 420/23319/24.

Листом від 02.02.2011 № 10.01.10/303, який Пенсійним фондом України направлено головним управлінням Пенсійного фонду України для використання в роботі листом від 17.06.2011 № 12393/02-20, Міністерство охорони здоров`я України, беручи до уваги, що основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення анестезіології-реанімації, є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії і регіонарної анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення, корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, зазначило, що періоди роботи працівників в анестезіологічних відділеннях можна зараховувати згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ця норма Закону №1788-XII кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) (далі - Порядок №637), відповідно до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 12 лютого 2026 року у справі №120/2002/23.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів його роботи на посадах лікаря-анестезіолога (завідувача відділення, блоку лікаря-анестезіолога) у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, відділеннях та блоках інтенсивної терапії закладів охорони здоров`я після 01.01.2004.

Як вбачається з листа від 10.09.2025 № 1500-0202-8/151527, протоколів призначення та перерахунку пенсії, розрахунків страхового стажу (форма РС-право), а також зі змісту відзиву на позовну заяву, єдиною підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу в подвійному розмірі слугувала позиція відповідача про те, що пільгове обчислення стажу роботи відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а поточний страховий стаж для обчислення розміру пенсії за віком відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV враховується лише в одинарному розмірі. Крім того, відповідач вказує на відсутність уточнюючих довідок із відомостями про структурні підрозділи за окремими періодами та інформації про перебування або неперебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати.

При цьому відповідач не заперечує факту роботи позивача у спірні періоди на зазначених посадах медичного персоналу анестезіологічної служби. Більше того, періоди роботи позивача на аналогічних посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога в Миколаївській центральній районній лікарні та Одеській міській клінічній лікарні № 1 до 01.01.2004, де позивач безперервно виконував ті самі функціональні обов`язки реанімаційного профілю, що підтверджено записами трудової книжки та залученими до матеріалів справи архівними довідками, відповідач також зарахував до загального страхового стажу лише з кратністю 1, без застосування пільгових норм статті 60 Закону № 1788-XII.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною, Законом № 1058-IV її дію не скасовано та не зупинено. Частина третя статті 24 Закону № 1058-IV, встановлюючи загальне правило про врахування страхового стажу в одинарному розмірі, не містить заборони на застосування пільгового порядку обчислення стажу, передбаченого іншими законами, а пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV прямо передбачає застосування законів України в частині, що не суперечить цьому Закону.

Питання щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII до періодів роботи після 01.01.2004 неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, який сформував сталу правову позицію з цього питання.

Так, у постанові від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17 Верховний Суд, проаналізувавши положення частини четвертої статті 24 та пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, дійшов висновку, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій, а тому за правилами статті 60 Закону № 1788-XII та в силу приписів пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у відповідному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, у якій, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в зарахуванні у подвійному розмірі періоду роботи з 2010 по 2021 роки, зазначив, що висновки щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII періодів роботи після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV, узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17.

У постанові від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24 Верховний Суд, розглядаючи спір за участю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з тих самих підстав, скасував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024, якою було відмовлено у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004, та залишив в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду про задоволення позову, зазначивши, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22 та від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17.

Ухвалою від 29.04.2026 у справі № 300/8329/24 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою пенсійного органу на судові рішення про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII періодів роботи з 01.01.2004 по 28.06.2024, зазначивши, що судами застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 08.06.2022 у справі № 510/1593/16-а та від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, з урахуванням правозастосовчої практики, що склалася з приводу спорів цієї категорії.

Щодо роботи саме на посадах лікаря-анестезіолога у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії після 01.01.2004 суд звертає увагу на постанову від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, у якій Верховний Суд, з посиланням на Наказ № 303 та роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України, викладені у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що робота позивача з 26.10.1993 по 10.07.2016 у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії на посаді лікаря-анестезіолога дає право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі. Верховний Суд зазначив, що такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.

Вказаний підхід послідовно застосовується П`ятим апеляційним адміністративним судом у спорах цієї категорії за участю того самого відповідача.

Так, у постанові від 17.04.2025 у справі № 420/16928/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 28.02.2022 з дати призначення пенсії та з дат подальших перерахунків пенсії, зазначив, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а положення статті 24 Закону № 1058-IV не скасовують та не зупиняють її дію, з посиланням, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 щодо співвідношення Законів № 1058-IV та № 1788-XII.

У постанові від 23.03.2026 у справі № 420/37564/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 16.08.2003 по 31.05.2007 на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та з 01.06.2007 по 30.06.2025 на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення, зазначивши, що до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону № 1788-XII зараховуються періоди роботи у реанімаційних відділеннях, а після перейменування відділень реанімації відповідно до Наказу № 303 у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, групах анестезіології та інтенсивної терапії, відділеннях інтенсивної терапії, а посилання пенсійного органу на те, що стаж після 01.01.2004 не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом № 1058-IV, є помилковими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає, що у спірні періоди позивач працював на посадах анестезіологічної та реанімаційної служби: медичної сестри анестезиста відділення анестезіології Міської клінічної лікарні № 11 м. Одеси (з 01.08.1985 по 05.08.1988), лікаря-інтерна за спеціальністю «анестезіологія» Одеської обласної клінічної лікарні (з 17.08.1988 по 04.08.1989), лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації та інтенсивної терапії Миколаївської центральної районної лікарні (з 07.08.1989 по 26.08.1992), лікаря анестезіолога-реаніматолога анестезіологічно-реанімаційного відділення 411 Окружного військового госпіталю (з 23.11.1992 по 01.05.1997), лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення Одеської обласної клінічної лікарні (з 19.09.1994 по 13.10.1994), лікаря-анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога Одеської міської клінічної лікарні № 1 (з 31.10.1996 по 31.05.2001), завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення Одеського обласного медичного центру (з 18.11.2005 по 16.10.2006), лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» (з 18.06.2012 по 01.11.2013), лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії обласного опікового відділення КУ «Одеський обласний клінічний медичний центр» (з 14.10.2013 по 08.01.2014 та з 06.05.2014 по 15.02.2018), лікаря-анестезіолога операційного блоку Медичного офтальмологічного центру ОНМедУ (з 15.03.2016 по 15.02.2018 та з 16.02.2018 по 31.08.2021), лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ (з 01.09.2021 по 30.11.2023), а також завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення Центру мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ (з 01.12.2023 по 31.10.2024).

Робота позивача у вказані періоди на зазначених посадах підтверджується записами трудової книжки, яка відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а також довідками закладів охорони здоров`я від 19.11.2025 № 01-83/5211, від 24.11.2025 № 4376, від 20.11.2025 № 760, від 18.11.2025 № 98, № 99, № 612/1 та архівною довідкою від 03.10.2025 № П-1255/1347, і не заперечується відповідачем. Вказані докази відповідачем не спростовані.

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії, відділення реанімації та інтенсивної терапії та відділення інтенсивної терапії, в яких працював позивач, відповідно до Наказу № 303 є підрозділами служби анестезіології та інтенсивної терапії, що утворені замість відділень анестезіології-реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії зі збереженням їх функціональних повноважень, а тому робота у них є роботою у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я у розумінні статті 60 Закону № 1788-XII. Операційні блоки, операційні відділення та кабінети анестезіології структурних підрозділів Офтальмологічного медичного центру ОНМедУ та Центру мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ, в яких позивач працював, за своїм функціональним призначенням, умовами праці та затвердженою посадовою інструкцією від 22.11.2021 № 830 також безпосередньо пов`язані зі здійсненням комплексу заходів щодо відновлення, протекції, корекції та підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем в періопераційному періоді та при невідкладних станах пацієнтів, а посади, які обіймав позивач, є посадами середнього медичного персоналу та лікарів-анестезіологів служби анестезіології та інтенсивної терапії.

Суд також враховує, що відповідач, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди його роботи до 01.01.2004 на аналогічних посадах анестезіологічної та реанімаційної служби (хоча й помилково в одинарному розмірі), фактично визнав сам факт безперервної роботи позивача у закладах охорони здоров`я на посадах медичного персоналу. Характер роботи позивача у цих закладах та на зазначених посадах служби анестезіології та інтенсивної терапії після 01.01.2004 жодним чином не змінився, що підтверджується залученими до матеріалів справи первинними наказами та посадовими інструкціями. Інших підстав для незарахування спірних періодів у подвійному розмірі, ніж набрання чинності Законом № 1058-IV та посилання на формальну відсутність окремих уточнюючих відомостей про відпустки без збереження заробітної плати, які ПФУ мав можливість витребувати самостійно, відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що з 01.01.2004 відсутні правові підстави для обчислення стажу в подвійному розмірі, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону № 1058-IV, а також вимоги щодо надання додаткових уточнюючих довідок про відпустки за наявності належних записів у трудовій книжці, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Такі дії суперечать сталій правовій позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, а тому дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі спірних періодів роботи як до 01.01.2004, так і після цієї дати, є протиправними.

Щодо доводів відповідача про те, що рішення про відмову в перерахунку пенсії на підставі заяви позивача не виносилось, суд зазначає, що відповідач, розглянувши заяву позивача від 02.09.2025 про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, листом від 10.09.2025 № 1500-0202-8/151527 повідомив позивача про відсутність правових підстав для такого зарахування, тобто фактично відмовив у задоволенні заяви позивача. Предметом оскарження у цій справі є саме дії відповідача щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу в подвійному розмірі, вчинені при призначенні та перерахунках пенсії позивача та підтверджені листом від 10.09.2025.

Щодо доводів відповідача про виключну компетенцію Пенсійного фонду України та неприпустимість втручання суду в його дискреційні повноваження, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційними є повноваження, які надають суб`єкту владних повноважень можливість обирати один з кількох юридично допустимих варіантів поведінки. Натомість стаття 60 Закону № 1788-XII імперативно встановлює, що робота у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, і не надає органу Пенсійного фонду України права на власний розсуд вирішувати питання про таке зарахування. За наявності встановлених законом умов пенсійний орган зобов`язаний вчинити відповідні дії. Позивач не просить суд самостійно обчислити його страховий стаж чи визначити розмір пенсії, а просить зобов`язати відповідача виконати покладений на нього законом обов`язок.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що документи, які підтверджують роботу позивача у спірні періоди до 31.03.2022 (трудова книжка, довідки закладів охорони здоров`я від 19.11.2025 № 01-83/5211, від 24.11.2025 № 4376, від 20.11.2025 № 760, від 18.11.2025 № 98, № 99, № 612/1 та архівна довідка від 03.10.2025 № П-1255/1347), знаходилися в розпорядженні пенсійного органу під час призначення пенсії за віком та її перерахунку, проведеного з 01.04.2022, а період роботи з 01.04.2022 по 31.10.2024 враховано відповідачем до страхового стажу при перерахунку пенсії з 07.11.2024 на підставі рішення від 21.01.2025. Отже, незарахування спірних періодів до страхового стажу в подвійному розмірі зумовлене неправильним застосуванням відповідачем норм матеріального права, тобто відбулося з вини органу, що призначає пенсію, що відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV та частини другої статті 87 Закону № 1788-XII зумовлює виплату недоотриманих сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача в подвійному розмірі пільгові періоди роботи з 01.08.1985 по 05.08.1988, з 17.08.1988 по 04.08.1989, з 07.08.1989 по 26.08.1992, з 23.11.1992 по 01.05.1997, з 19.09.1994 по 13.10.1994, з 31.10.1996 по 31.05.2001, з 18.11.2005 по 16.10.2006, з 18.06.2012 по 01.11.2013, з 14.10.2013 по 08.01.2014, з 06.05.2014 по 15.02.2018, з 15.03.2016 по 15.02.2018, з 16.02.2018 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 31.03.2022 з дати призначення пенсії, тобто з 01.04.2022, та період роботи з 01.04.2022 по 31.10.2024 з дати перерахунку пенсії - з 07.11.2024.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду, оскільки в цьому конкретному випадку відповідач не довів, що ним при призначенні пенсії та подальших її перерахунках було повідомлено позивачу про розмір призначеної пенсії, про зараховані до стажу періоди роботи та їх кратність, про враховану заробітну плату для обчислення пенсії тощо.

Відсутність таких відомостей об`єктивно позбавляла позивача можливості оцінити правильність обчислення йому пенсії.

Наведене не дозволяє виснувати про те, що позивач був своєчасно обізнаний про порушення своїх прав або достеменно мав про це дізнатись, а відтак і про пропуск ним строку на звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи те, що відповідач не довів правомірності своїх дій та не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Доводи відповідача про те, що стягнення з нього судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, суд відхиляє, оскільки обов`язок відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень прямо встановлений процесуальним законом і не ставиться в залежність від джерел фінансування відповідача. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн (платіжна інструкція від 14.11.2025 № 8397-0491-4861-5582), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді медичної сестри лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.08.1985 по 05.08.1988, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження річної інтернатури за спеціальністю «анестезіологія» з 17.08.1988 по 04.08.1989, у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради на посаді лікаря-анестезіолога з 07.08.1989 по 26.08.1992, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку з 19.09.1994 по 13.10.1994, у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога з 31.10.1996 по 31.05.2001, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення з 18.11.2005 по 16.10.2006, у Комунальному некомерційному підприємстві «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 18.06.2012 по 01.11.2013, у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення з 14.10.2013 по 08.01.2014 та лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення з 06.05.2014 по 15.02.2018, у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного блоку Офтальмологічного медичного центру з 15.03.2016 по 31.08.2021, у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення з 01.09.2021 по 30.11.2023 та завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення з 01.12.2023 по 31.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу у подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 01.04.2022 - періоди роботи на посаді медичної сестри лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради - з 01.08.1985 по 05.08.1988; на посаді лікаря-інтерна для проходження річної інтернатури за спеціальністю «анестезіологія» у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради - з 17.08.1988 по 04.08.1989; на посаді лікаря-анестезіолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради - з 07.08.1989 по 26.08.1992; на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога пологового відділення пологового будинку Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради - з 19.09.1994 по 13.10.1994; на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради - з 31.10.1996 по 31.05.2001; на посаді завідувача відділення (палат) інтенсивної терапії опікового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної - з 18.11.2005 по 16.10.2006; на посаді лікаря-анестезіолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради - з 18.06.2012 по 01.11.2013; на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної з 14.10.2013 по 08.01.2014 та лікаря-анестезіолога відділення реанімації і інтенсивної терапії обласного опікового відділення - з 06.05.2014 по 15.02.2018; на посаді лікаря-анестезіолога операційного блоку Офтальмологічного медичного центру у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету - з 16.02.2018 по 31.08.2021; на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету - з 01.09.2021 по 31.03.2022; з дати перерахунку пенсії з 01.11.2024 - періоди роботи у Центрі мікрохірургії ока Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога операційного відділення - з 01.04.2022 по 30.11.2023 та на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога операційного відділення - з 01.12.2023 по 31.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний