Рішення № 141361798 у справі № 456/5433/26 від 10.11.2026

Справа № 456/5433/26

Провадження № 2/456/3258/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.04.2024 в розмірі 26555,00 грн, а саме: 24305,56 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2249,44 грн - заборгованість за відсотками, та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 24.03.2022 відповідачка підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У подальшому ОСОБА_1 виявила бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 05.04.2024 підписала Паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого з відповідачкою за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 05.04.2024 про надання строкового кредиту в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальниці на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково з відповідачкою за допомогою OTP пароля підписано Графік кредиту. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала належним чином, внаслідок чого у зв`язку з порушеннями зобов`язань та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 05.08.2026 у неї виникла заборгованість у розмірі 26555,00 грн, яка складається з наступного: 24305,56 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2249,44 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 56/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідачки 18 вересня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /а.с. 57/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.09.2026 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 58/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.03.2022 позивач АТ КБ «Приватбанк» здійснив ідентифікацію відповідачки ОСОБА_1 як Клієнта Банку. Відповідачка власноручно на планшеті підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачка погодила використання ОТР пароля як підпису та інших видів простого електронного підпису, ознайомилася з актуальними умовами кредитування /а.с. 13-24/.

05.04.2024 за допомогою ОТР пароля відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» та кредитний договір б/н від 05.04.2024 про надання кредиту в сумі 25000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідачки. Строк кредитування 36 місяців, річна відсоткова ставка 18 %. Також відповідачка підписала Графік кредиту, в якому проведено обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит «Кредит готівкою» /а.с. 29-40/.

Згідно з п. 3.1.1 кредитного договору б/н від 05.04.2024 Банк зобов`язався надати Позичальниці кредит безготівковим шляхом.

Згідно з п. 3.2.2. цього договору Позичальниця зобов`язалася сплачувати Банку проценти за надання кредиту та відповідно до п. 3.2.3 договору повністю повернути кредит у строк кінцевої дати відповідно до графіку.

Порядок розрахунків сторони погодили в п. 4.1 договору та визначили, що Позичальниця кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладення цього договору, зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти за користування кредитом рівними платежами в розмірі та строки, зазначені згідно з графіком, шляхом зарахування на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Банком щодня, не пізніше дня сплати платежу, зазначеного в графіку (Додаток 1 до цього договору). Проценти розраховуються на загальну суму кредиту, зазначену в розділі 1 «Істотні умови кредитування» цього договору.

Згідно з п. 4.5 договору кошти, отримані від Позичальниці для погашення заборгованості за цим договором, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, насамперед направляються для погашення заборгованості у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються пеня згідно з розділом 5 цього договору; далі - витрати, збитки; далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно з п. 4.4 цього договору.

Згідно з п. 6.1 строк дії договору визначається кінцевою датою повернення кредиту, однак не раніше повного виконання Сторонами зобов`язань за договором.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про ліміти відповідачці відкрито поточний рахунок з кредитним лімітом, максимальний розмір якого становив 25000,00 грн станом на 05.04.2024 /а.с. 12/.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.04.2024, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , судом встановлено, що станом на 05.08.2026 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед банком становить 26555,00 грн, яка складається з наступного: 24305,56 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2249,44 грн - заборгованість за простроченими відсотками /а.с. 9-10/.

Окрім того, наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідачки за період з 05.04.2024 по 06.08.2026 підтверджується рух коштів по її картрахунку, в тому числі отримання та використання кредитних коштів відповідачкою /а.с. 11/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 05.04.2024.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак відповідачка даного обов`язку не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документі та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24.03.2022, кредитний договір № б/н від 05.04.2024, підписані відповідачкою, що містять розмір відсоткової ставки 18% річних та свідчить про погодження відсоткової ставки між сторонами, строк кредитування - 36 місяців, розрахунок заборгованості, виписку по особовому рахунку відповідачки, в яких відображено всі операції щодо отримання позичальницею ОСОБА_1 кредиту, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, користування ними та наявність заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Кредитний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, а відтак такий є дійсним і відповідно до статті 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню його сторонами.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину і те, що відповідачка отриманий кредит не повернула, будь-яких доказів повернення коштів суду не надала, суд доходить висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.04.2024, що складається із заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2249,44 грн, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, строк виплати якого ще не настав, у розмірі 24305,56 грн, суд зазначає наступне.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК України.

У порушення вимог Закону відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року в справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Позивач просив стягнути з відповідачки 24305,56 грн заборгованості за тілом кредиту. Однак згідно з графіком платежів (додаток № 1) та кредитного договору тіло кредиту відповідачка зобов`язана повернути лише через 36 місяців, а саме: 05.04.2027. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої шляхом надсилання письмового повідомлення та абз. 2, 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», позивач не надав.

В кредитному договорі (п. 3.3.2 договору) сторони узгодили право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення позичальниці. Порядок дострокового повернення кредиту унормовано в абз. 2, 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Позивач не дотримався цієї процедури, а тому суд виснує, що позивач не набув право на дострокове повернення кредиту (тіла кредиту), строк повернення якого настане 05.04.2027.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду в справі №638/13683/15-ц (постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону в редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту в разі порушення його умов позичальником.

У постанові по справі № 539/402/24 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

У постанові по справі № 766/2926/23 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У позичальниці ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальниця таку вимогу одержала.

Суд вважає, що позивач не довів, що набув право на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане 05.04.2027 (відповідно до графіку платежів), оскільки не надав доказів отримання відповідачкою вимоги про дострокове повернення кредиту та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому в стягненні заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі 24305,56 грн слід відмовити.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту (тіла кредиту) у разі належного дотримання процедури дострокового стягнення кредиту або про стягнення кредиту (тіла кредиту) після настання строку його сплати відповідно до умов кредитного договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.04.2024 підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 2249,44 грн.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 225,53 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 04.12.1998; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570; НОМЕР_4 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.04.2024 в розмірі 2249,44 грн (дві тисячі двісті сорок дев`ять грн 44 коп.), яка складається: 2249,44 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; та 225,53 грн (двісті двадцять п`ять грн 53 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 10 листопада 2026 року.

Суддя Л.В.Гула