Ухвала № 141362165 у справі № 466/9755/26 від 30.10.2026

Справа № 466/9755/26

Провадження № 2-з/466/101/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

«30» жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі :

головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи:

секретар Ященко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності та договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

26.10.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності та договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 40,7кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421257946101, яка на цей час зареєстрована на праві власності за відповідачкою ОСОБА_2 .

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що спірна квартира була придбана 29.07.2021 за кошти, які належали їй та були зароблені під час роботи в Італії. Оскільки на той час позивач не могла приїхати в Україну, сторони домовилися оформити квартиру на її онуку - ОСОБА_3 , з подальшим даруванням квартири позивачу. На виконання цієї домовленості 27.10.2023 між онукою та позивачем було укладено договір дарування, на підставі якого право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 .

Позивачка вказує, що того ж дня видала своїй дочці - ОСОБА_2 довіреність, помилково вважаючи, що вона стосується виключно оформлення документів на житловий будинок у с. Велика Горожанна Стрийського району Львівської області. Водночас, за твердженням позивача, вона не мала наміру уповноважувати дочку розпоряджатися належною їй нерухомістю та відчужувати спірну квартиру. На підтвердження відсутності такого наміру позивач посилається, зокрема, на складений одразу після видачі довіреності заповіт, яким спірну квартиру заповіла своєму синові.

Надалі, 30.07.2024, ОСОБА_2 , діючи на підставі зазначеної довіреності, відчужила квартиру на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, а 12.06.2026 ОСОБА_3 подарувала її ОСОБА_2 . Таким чином, на час звернення до суду власником квартири зареєстрована ОСОБА_2 .

Про відчуження квартири позивач, за її твердженням, дізналася лише наприкінці липня 2026 року, після звернення до ЦНАПу та отримання інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає, що договори купівлі-продажу від 30.07.2024 та дарування від 12.06.2026 порушують її права, оскільки квартира була придбана за її кошти, а її відчуження відбулося всупереч її волі.

Позивач зазначає, що між сторонами існує спір щодо права власності на квартиру, а з огляду на конфліктні відносини між ними відповідачка ОСОБА_2 може в будь-який час відчужити спірне майно на користь третіх осіб. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та витребування квартири.

У зв`язку з наведеним просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Розгляд та вирішення заяви здійснюється судом без повідомлення і виклику учасників відповідно до ст.153 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову і долученими до неї документами суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

За ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року: «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Забезпечення позову за своєю правовою природою є тимчасовим обмеженням, спрямованим на гарантування реального виконання майбутнього судового рішення та недопущення порушення прав позивача до вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що предметом спору є квартира загальною площею 40,7кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку на цей час зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 . Позивач оспорює правомірність відчуження зазначеної квартири, стверджуючи, що вона була придбана за її особисті кошти, а подальше розпорядження нею відбулося всупереч її волі та з використанням довіреності, виданої внаслідок помилки.

Враховуючи характер заявлених позовних вимог, те, що предметом спору є право власності на об`єкт нерухомості - квартируза адресою: АДРЕСА_1 ,,відповідачка як зареєстрований власник квартири, спірного має можливість вільно розпоряджатися цим нерухомим майном, суд дійшов висновку про існування ризику його подальшого відчуження. Такі дії можуть ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та витребування майна.

Суд врахував, що обраний позивачем захід забезпечення позову - накладення арешту на спірну квартиру - є співмірним із заявленими позовними вимогами, спрямований на збереження майна до вирішення спору по суті та не передбачає вирішення питання про належність права власності на цій стадії судового розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на спірну квартиру.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру загальною площею 40,7кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421257946101, яка зареєстрована на праві власності за відповідачкою ОСОБА_2 , до розгляду цієї справи по суті.

Стягувач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Ухвала суду підлягає до негайного виконання.

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику, для негайного виконання копії ухвали направити всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська