Ухвала № 141362200 у справі № 420/32998/26 від 09.11.2026

Справа № 420/32998/26

У Х В А Л А

09 листопада 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., вивчивши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо не нарахування та невиплати судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 01.07.2023 року по 31.12.2023 року у розмір 2684 гривень, з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028 гривень, з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3 028 гривень, з 01.01.2026 року по 31.10.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3 328 гривень;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити суддівську винагород ОСОБА_1 за період з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 01.07.2023 року по 31.12.2023 року у розмір 2684 гривень, з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028 гривень, з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3 028 гривень, з 01.01.2026 року по 31.10.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3 328 гривень з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачені законом податків і обов`язкових платежів;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795, Київ, 01601 вул. Липська 18/5) щодо відсутності належного методичного керівництва дотримання вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової та бюджетної звітності в Окружному адміністративному суду міста Києва, не забезпечення внутрішнього контролю в ОАСК, неналежної організації внутрішнього контролю та аудиту у Окружному адміністративному суді міста Києва;

- допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення суми недоплаченої суддівської винагороди за один місяць.

Ухвалою від 23.10.2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, в якій позивач зазначив, що відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 233 КЗпП України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) №1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) від 11.12.2025 року щодо установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат встановлено, що суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить ч.1 ст. 8, ч. 7 ст. 43, ч.1 ст. 55 Конституції України.

На час звернення до суду з даним адміністративним позовом позивач працює суддею Окружного адміністративного суду міста Києва і не є звільненим з публічної служби.

Предметом позову у даній справі є: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Окружним адміністративним судом міста Києва та провести перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Окружного адміністративного суду міста Києва з 01.07.2023 року по теперішній час.

Щодо пункту № 2 у позовній заяві від 16.10.2026 року у справі №420/32998/26 щодо визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо відсутності належного методичного керівництва дотримання вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової та бюджетної звітності в Окружному адміністративному суду міста Києва, не забезпечення внутрішнього контролю в ОАСК, неналежної організації внутрішнього контролю та аудиту у Окружному адміністративному суді міста Києва позивач зазначив, що зазначена позовна вимога (№2) прямо пов`язана з вимогою про стягнення заробітної плати та інших належних позивачу виплат, а тому це є підставою для поновлення процесуального строку на звернення до суду за позовними вимогами від 16.10.2026 року.

Вважає, що викладені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.

Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу зазначених норм вбачається, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-вугілля України" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб`єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.

Таким чином, враховуючи доводи позивача, з метою забезпечення прав позивача, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України, на час відкриття провадження у справі, відсутні.

Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд вважає необхідним розглянути дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін починається через тридцять днів з дня відкриття провадження.

Керуючись ст. 121, 160, 161, 171, 248, 257-262 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Запропонувати відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі докази, якими можуть бути підтверджені заперечення проти позову та надіслати копію відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Запропонувати позивачу у п`ятиденний строк з моменту отримання відзиву на позовну заяву, подати суду та іншій стороні відповідь на відзив, а відповідачу, у той самий строк - заперечення.

Справа розглядатиметься суддею одноособово за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою: http://adm.od.court.gov.ua

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.

Суддя Г.П. Самойлюк