Рішення № 141362353 у справі № 420/7712/26 від 10.11.2026

Справа № 420/7712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 02.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі - 6188,89 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком з 2019 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За твердженням представника позивача, для обчислення пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн.

Представник позивача вказує, що постановами Кабінету Міністрів України №251, №127, №118, №168, №185 та №209 для перерахунку пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, установлено коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.

Позивач 02.02.2026 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Водночас, як зазначено у позовній заяві, листом від 03.03.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Посилаючись на статтю 46 Конституції України, статті 1, 27, частину другу статті 40, частину другу статті 42 та пункт 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, статті 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункти 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, представник позивача вважає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а розмір індексації визначається законом - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача вважає, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а в разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати закон відповідно до частини третьої статті 7 КАС України. На його думку, положення Порядку №124 та постанов №251, №127, №118, №168, №185 та №209 не визначають, що відповідні коефіцієнти застосовуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 року), а положення пункту 5 Порядку №124 щодо врахування показника станом на 1 жовтня 2017 року застосовується саме до пенсій, перерахованих у 2019 році. Позивач також посилається на пункти 1-4, 7 Порядку №124, пункт 2 постанови №124 (коефіцієнт 1,17 у 2019 році), пункт 4 Постанови №118, пункти 6, 10 Постанови №168 і зазначає, що за пунктом 7 Порядку №124 збільшений показник застосовується під час наступних перерахунків, а в інших випадках індексується показник, застосований при обчисленні пенсії, і що пенсія позивача підлягає індексації з огляду на пункти 2 та 3 Порядку №124.

Оскільки частина друга статті 42 Закону №1058-IV та Порядок №124 регулюють одне коло відносин і, на думку представника позивача, суперечать один одному, він посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56), про обов`язок органів державної влади застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Представник позивача посилається на постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.20205 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, а також на постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, в якій, на його думку, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування обмежуючих коефіцієнтів індексації у 2025 році замість 1,115 суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача зазначає, що згідно з даними, розміщеними на веб-сайті Пенсійного фонду України, середній показник заробітної плати за 2016-2018 роки становить 6188,89 грн ((4482,35 грн + 6273,45 грн + 7810,88 грн) : 3), а показник 3764,40 грн є показником середньої заробітної плати за 2014-2016 роки ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3), хоча в графі «середній заробіток за 3 попередні роки» розрахунку заробітку вказано 3764,40 (за 2016-2018 роки), тому доводи пенсійного органу про застосування показника за 2016-2018 роки позивач вважає безпідставними.

Водночас з відповіді відповідача, за його твердженням, вбачається, що при перерахунку пенсії у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках застосовано середню заробітну плату за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшену на коефіцієнти 1,17; 1,1; 1,11; 1,14; 1,197, 1,0796, 1,115, а збільшений на коефіцієнт показник становить 8913,83 грн.

Протиправність дій відповідача представник позивача вбачає в тому, що під час проведення індексацій пенсії позивача показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії, в розмірі 6188,89 грн був змінений на 3764,40 грн, а підстав для незастосування коефіцієнтів, визначених постановами №251, №127, №118, №168, №185 та №209, до середньої заробітної плати за 2016-2018 роки відповідач не наводить.

Щодо строку звернення до суду представник позивача зазначає, що позивач не ставить вимоги про перерахунок пенсії за кожен рік окремо (за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки), а визначає лише період з 02.02.2026, з якого просить провести належну індексацію пенсії з урахуванням всіх коефіцієнтів збільшення.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, представник позивача вважає, що індексація пенсії із збільшенням показника середньої заробітної плати здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням всіх коефіцієнтів збільшення, а про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання відповіді відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними.

У відзиві зазначено, що позивачу з 22.07.2019 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2016-2018 роки - 6188,89 грн), а тому, на думку відповідача, для врахування коефіцієнту 1.14 при перерахунку пенсії з 01.03.2022 підстав не має.

Відповідач зазначає, що розмір пенсії залежить від страхового стажу, розміру заробітної плати та інших чинників. Відповідач посилається на частину другу статті 19 Конституції України, пункт 1 частини першої статті 8 і частину другу статті 40 Закону №1058-IV.

За твердженням відповідача, з 01.03.2023 пенсію позивача перераховано із застосуванням коефіцієнта 1,197 (показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 7405,03 грн) при страховому стажі 45 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 9113,15 грн і розмірі пенсії 4264,88 грн, з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796 (7994,47 грн) при страховому стажі 45 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 9838,55 грн і розмірі пенсії 4591,91 грн, з 01.03.2025 - коефіцієнта 1,115 (8913,83 грн), а з 01.03.2025 розмір пенсії позивача при середньомісячній заробітній платі 10969,98 грн становив 5371,00 грн.

Відповідач також зазначає, що за пунктом 6 Постанови №168 і пунктом 2 Постанови №185 до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня попереднього року включно, які не підвищуються з 1 березня згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень. Перерахунки, на думку відповідача, проведено згідно з чинним законодавством.

Посилаючись на абзаци перший і другий пункту 5 Порядку №124, відповідач вважає, що базою для індексації показника середньої заробітної плати є показник, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, тобто показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який щороку збільшується на коефіцієнт поточного року з урахуванням збільшень у попередніх роках, а позиція позивача зумовлена ігноруванням положень пункту 5 Порядку №124.

Відповідач наводить коефіцієнти збільшення, установлені постановами Кабінету Міністрів України №124 (1,17), №251 (1,11 з 01.05.2020), №127 (1,11), №118 (1,14), №168 (1,197), №185 (1,0796) та №209 (1,115), а також передбачені Постановою №209 коефіцієнти збільшення для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2021-2024 роках.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на вибіркові рішення першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

На думку відповідача, практика застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у подібних правовідносинах є неоднозначною саме через незастосування положень пункту 5 Порядку №124, а рішення Верховного Суду, в якому була б підтримана позиція позивача щодо протиправності дій територіальних органів Пенсійного фонду України в аналогічних спорах, наразі не існує.

Щодо вимоги про зобов`язання вчинити певні дії відповідач з посиланням на Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, пункт 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, частину п`яту статті 45, статтю 58 Закону №1058, Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, частини другу і третю статті 2, частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України вказує, що ця вимога є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки прийняття рішень про призначення (перерахунок) пенсії та визначення її розміру належить виключно до компетенції Пенсійного фонду.

Відповідач посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, за якими, як зазначено у відзиві, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними КАС України.

Відповідач також заперечує проти стягнення судового збору, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України, частини першу та другу статті 23, пункти 20 і 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, частину другу статті 72 та частини першу і другу статті 73 Закону №1058-IV, за якими кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а їх використання на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється. Відповідач посилається також на статті 3 і 242 КАС України.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26.03.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та витребував у відповідача копію електронної пенсійної справи позивача.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 22.07.2019 отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 02.02.2026, в якій просив здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

У листі від 03.03.2026 №10987-6593/М-02/8-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що ОСОБА_1 з 22.07.2019 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2016-2018 роки - 6188,89 грн), та що для врахування коефіцієнту 1.14 при перерахунку пенсії з 01.03.2022 підстав не має.

У цьому ж листі відповідач повідомив, що з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14 (за 2014-2016 роки - 6186,32 грн), а пунктом 4 Постанови №118 до пенсій, які не підвищуються з 1 березня 2022 року згідно з Порядком №124, встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень, з 01.03.2023 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 (за 2014-2016 роки - 7405,03 грн), з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796, і показник середньої заробітної плати становить 7994,47 грн, з 01.03.2025 - коефіцієнта 1,115, і цей показник становить 8913,83 грн, а з 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано при середньомісячній заробітній платі 10969,98 грн, і її розмір становив 5371,00 грн.

Згідно з доданим до листа протоколом перерахунку пенсії (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)»), з 01.03.2025 середньомісячний заробіток позивача становить 10969,98 грн.

У доданому до листа «Розрахунку заробітку для обчислення» у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» зазначено 3764,40 з приміткою «за (2016-2018 роки)», у графі «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП» - 2.367928 з розрахунком « 1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115», у графі «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП» - 8913.83, у графі «Середньомісячний заробіток для обчислення» - 10969.98000.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим цієї ж частини передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону №1058-IV. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 4 Порядку №124 визначено також, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, установлені підпунктом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 - 1,14; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 - 1,197; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 - 1,0796; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 - 1,115.

Порівняння абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV та абзацу першого пункту 5 Порядку №124 показує, що ці приписи по-різному визначають показник, який збільшується на коефіцієнт: Закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок - показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24:

«Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив:

«З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2026 у справі №140/8002/24:

«Суд зазначає, що індексація пенсій відповідно до постанов КМУ № 127, № 118, № 168 та № 185 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації».

У цій же постанові Верховний Суд вказав:

«Тому, навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021, у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії».

Застосовуючи цей алгоритм до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено з 22.07.2019 за зверненням від 16.07.2019, тобто до 31.12.2019, а отже його пенсія відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку 2020 року.

Показником, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 6188,89 грн.

Отже, для забезпечення індексації пенсії позивача збільшенню на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 підлягав показник 6188,89 грн, а не показник 3764,40 грн, зазначений у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» «Розрахунку заробітку для обчислення».

Оскільки відповідач, як убачається з «Розрахунку заробітку для обчислення», збільшував показник 3764,40 грн, його дії щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 6188,89 грн є протиправними.

Визначаючи період, з якого підлягає проведенню перерахунок, суд виходить з того, що позивач заявив вимоги за період, який починається з 02.02.2026, а позовну заяву сформовано та підписано в системі «Електронний суд» 19.03.2026.

Заявлений позивачем період перебуває в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а суд, згідно з частиною другою статті 9 КАС України, розглядає справу в межах позовних вимог.

Тому перерахунок належить провести починаючи з 02.02.2026, застосувавши при цьому послідовно всі коефіцієнти збільшення, які передували цій даті.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність законних підстав для послідовного збільшення показника 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення. Закон не містить приписів про існування окремого, спеціально визначеного для індексації показника середньої заробітної плати: абзац перший частини другої статті 42 Закону №1058-IV прямо називає той показник, «який враховується для обчислення пенсії», тобто показник, застосований у формулі частини другої статті 40 цього Закону при обчисленні конкретної пенсії. Уведення іншої базової величини здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124, тобто підзаконним актом.

Твердження відповідача про те, що перерахунки пенсії позивача проведено згідно з чинним законодавством, наведеного висновку не спростовує.

За «Розрахунком заробітку для обчислення» відповідач збільшував показник 3764,40 грн, а обчислений у такий спосіб середньомісячний заробіток 10969,98 грн застосував у перерахунку пенсії з 01.03.2025 згідно з протоколом перерахунку, тобто діяв на підставі того положення Порядку №124, застосування якого Верховний Суд визнав протиправним.

Не змінює цього висновку і твердження відповідача про відсутність рішень Верховного Суду, в яких підтримано позицію позивача. Висновок про те, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, викладено в наведеній вище постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, яку суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Заперечення відповідача, наведені з посиланням на статтю 58 Закону №1058-IV, про те, що суд не може підміняти Пенсійний фонд або перебирати на себе його повноваження, суд відхиляє з таких мотивів.

Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням відповідача: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення - постановами Кабінету Міністрів України, а порядок перерахунку - Порядком №124.

Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його провести перерахунок пенсії у спосіб, визначений законом.

Постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, на яку посилається відповідач, ухвалена в інших правовідносинах. У тій справі пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком через недотримання порядку подання документів і не перевіряв обґрунтованість вимог особи, а Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що вирішення питання про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача, і з рішенням про зобов`язання повторно розглянути заяву.

У цій справі спір стосується не призначення пенсії, а перерахунку вже призначеної пенсії для забезпечення її індексації, який до дискреційних повноважень відповідача не належить, тому висновок, на який посилається відповідач, до спірних правовідносин не застосовується.

З цих самих мотивів висновку суду не змінюють посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, які відповідач наводить щодо дискреційних повноважень.

Посилання відповідача на частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України висновку суду також не змінюють: суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог, а обраний позивачем спосіб захисту, як зазначено вище, є належним.

Посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 56 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, суд не застосовує. Цю постанову ухвалено у спорі про зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи, за який роботодавець не провів атестацію робочого місця, і принцип застосування найбільш сприятливого для особи підходу Велика Палата застосувала до випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві.

У цій справі суд не встановив неоднозначного тлумачення норми закону: частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає об`єкт збільшення, а суперечність між законом і підзаконним актом суд вирішує за правилом частини третьої статті 7 КАС України.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - не провів перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії, чим порушив право позивача, передбачене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, на індексацію пенсії.

Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Обґрунтованою є і похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача з 02.02.2026 провести індексацію та перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного збільшення цього показника на ці коефіцієнти.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень.

Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд», а тому належний до сплати судовий збір становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Сума 0,04 грн, сплачена понад установлений законом розмір, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Посилання відповідача на статті 72, 73 Закону №1058-IV та статті 23, 116 Бюджетного кодексу України суд не застосовує, оскільки ці норми визначають порядок формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду України та умови здійснення платежів з бюджету і не регулюють розподіл судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 02.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО