Рішення № 141362472 у справі № 420/10900/26 від 10.11.2026

Справа № 420/10900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 15.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 17.02.2026 р. індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних про стаж та заробіток.

Згідно з матеріалами пенсійної справи, при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки - 9118,81 грн.

Позивач вказує, що частина друга статті 42 цього Закону передбачає щорічний з 1 березня перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії. Виключень, порядку та розміру ця стаття не містить, зазначаючи лише, що вказане питання визначається рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 та №209 коефіцієнти збільшення встановлено з 01.03.2022 в розмірі 1,14, з 01.03.2023 - 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796, з 01.03.2025 - 1,115.

Посилаючись на статтю 46 Конституції України, статті 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункти 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач вважає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а розмір індексації визначається законом - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звертає увагу, що його пенсія підлягає індексації з огляду на пункти 2 та 3 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, а положення цього Порядку та Постанов №127, №118, №168, №185 та №209 не визначають, що відповідні коефіцієнти застосовуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 року).

На думку позивача, за пунктом 7 Порядку №124 збільшений показник застосовується під час подальших перерахунків, що вказує на змінюваність об`єкта індексації, а в усіх інших випадках індексується той показник середньої заробітної плати, який застосовано при обчисленні пенсії.

На думку позивача, пункт 5 Порядку №124 застосовується саме до пенсій, перерахованих у 2019 році, тоді як його пенсію призначено у 2021 році. Установлення пунктом 6 Постанови №209 понижуючих коефіцієнтів позивач вважає таким, що суперечить пункту 1 цієї Постанови.

Оскільки частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок №124 регулюють одне коло відносин і, на думку позивача, суперечать один одному, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56), про обов`язок органів державної влади застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Позивач також зазначає, що відповідач виходив з помилкового тлумачення наведених норм, а відмова не містить підстав нерозповсюдження на нього права на перерахунок пенсії. Підстав для незастосування коефіцієнтів, визначених Постановами №118, №168, №185 та №209 (у розмірі 1,115), до середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, проіндексованої постановою №251, відповідач, на думку позивача, не наводить.

Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, а також на постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, в якій, на думку позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування обмежуючих коефіцієнтів індексації у 2025 році замість 1,115 суперечить вимогам чинного законодавства.

17 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 роки) в розмірі 9118,81, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, однак відповідач листом від 20.03.2026 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що зобов`язальна вимога стосується перерахунку пенсії з 17.02.2026, вимоги про перерахунок за кожен рік окремо (за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки) він не ставить, а про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді відповідача. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №200/422/24, а також на постанови від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, позивач зазначає, що залишення без розгляду вимог за попередній період не позбавляє права на індексацію пенсії із застосуванням усіх передбачених законодавством коефіцієнтів, оскільки індексація пенсії із збільшенням показника середньої заробітної плати здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивач з 29.11.2021 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки - 9118,81 грн.

Відповідач вказує, що заява представника позивача щодо проведення індексації пенсії надійшла до Головного управління 20.02.2026 (вх. 9867/К-1500-26).

Посилаючись на пункти 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), та на постанову Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №601/198/16, відповідач вважає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку.

Відповідач зазначає, що листом-відповіддю на адвокатський запит від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26 надав, на його думку, обґрунтовану та вмотивовану відповідь по суті порушених питань.

Відповідач зазначає, що з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 органи Пенсійного фонду України провели перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, якими збільшено показник середньої заробітної плати в Україні, який застосовується для обчислення основного розміру пенсії (3764,40 грн): з 01.03.2022 - до 6186,32 грн, з 01.03.2023 - до 7405,03 грн, з 01.03.2024 - до 7994,47 грн. Оскільки позивачу з 29.11.2021 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2018-2020 роки - 9118,81 грн, для врахування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, на думку відповідача, підстав немає.

Посилаючись на частину другу статті 40 Закону №1058-IV та абзаци перший і другий пункту 5 Порядку №124, відповідач вважає, що базою для індексації показника середньої заробітної плати є показник, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, тобто показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, тому законних підстав для збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, який застосовувався при обчисленні пенсії позивача у 2021 році, на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 немає, а позиція позивача зумовлена ігноруванням положень пункту 5 Порядку №124.

З 01.03.2025 на підставі Постанови №209, яка для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, що враховувався для призначення пенсії у 2021 році, передбачає коефіцієнт збільшення 1,0575, пенсію позивача, як зазначає відповідач, проіндексовано при страховому стажі 42 роки 7 місяців, середньомісячній заробітній платі 8744,98 грн (проіндексованій на 1,0575), і її розмір становив 4188,65 грн, де: розмір пенсії за віком - 3723,87 грн; доплата за 7 років понаднормативного стажу - 129,78 грн; надбавка на індексації 01.03.2022 - 135,00 грн; надбавка на індексації 01.03.2023 - 100,00 грн; надбавка на індексації 01.03.2024 - 100,00 грн. Перерахунок, на думку відповідача, проведено згідно з нормами чинного законодавства.

Щодо вимоги про зобов`язання вчинити певні дії відповідач з посиланням на Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, пункт 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, частину п`яту статті 45 та статтю 58 Закону №1058-IV, Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України вказує, що ця вимога є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки прийняття рішень про призначення (перерахунок) пенсії та визначення її розміру належить виключно до компетенції Пенсійного фонду.

Відповідач посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, за якими, як зазначено у відзиві, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними КАС України.

Відповідач також заперечує проти стягнення судового збору, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України, частини першу та другу статті 23, пункти 20 і 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, частину другу статті 72 та частини першу і другу статті 73 Закону №1058-IV, за якими кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а їх використання на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 21.04.2026 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 29.11.2021 отримує пенсію за віком.

Як вбачається з рішення №155650002583 про перерахунок пенсії від 25.02.2025, умовами призначення пенсії є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26, позивачу з 29.11.2021 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії, середній заробіток за три попередні роки (2018-2020) становить 9118,81 грн.

За рішенням №155650002583 про перерахунок пенсії від 25.02.2025 (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)»), з 01.03.2025 середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становить 8744,98 грн.

Позивач 17.02.2026 через представника звернувся до відповідача із заявою з проханням провести індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за 2018-2020), у сумі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Листом від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26 відповідач повідомив представника позивача, що з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14 (за 2014-2016 роки - 6186,32 грн), з 01.03.2023 - коефіцієнта 1,197 (за 2014-2016 роки - 7405,03 грн), з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796, і показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796).

У листі зазначено, що оскільки, ОСОБА_1 з 29.11.2021 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки - 9118,81 грн, для врахування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 підстав не має.

Цим самим листом відповідач повідомив, що з 01.03.2025 пенсію ОСОБА_1 проіндексовано при середньомісячній заробітній платі 8744,98 грн (проіндексованій на 1,0575), і її розмір становив 4188,65 грн.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач під час щорічних перерахунків пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 не збільшував показник середньої заробітної плати, з якого обчислено його пенсію, на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 застосував до пенсії позивача коефіцієнт 1,0575, а не коефіцієнт 1,115.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Наведені положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV суд застосовує з урахуванням змін, внесених Законом від 15.02.2022 №2040-IX, які застосовуються з 1 березня 2022 року. У цій редакції частина друга статті 42 Закону №1058-IV діяла протягом усього спірного періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Відповідно до пункту 3 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок); в період з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок, до дати, з якої проводиться перерахунок, обчислені відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку №124, кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 7 Порядку №124 визначено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується: під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону); під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Розмір коефіцієнта збільшення Кабінет Міністрів України щороку встановлював окремими постановами.

Абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Коефіцієнт збільшення з 1 березня 2023 р. в розмірі 1,197 установлено пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а з 1 березня 2024 р. в розмірі 1,0796 - пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Водночас абзацами першим і другим підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

Отже, закон визначив об`єкт щорічного збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а Кабінету Міністрів України надав повноваження визначати розмір і порядок збільшення. Уведення іншої базової величини - показника, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, - здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24: «З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії».

У цій самій постанові Судова палата дійшла висновку, що, з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд визнає цей висновок застосовним до спірних правовідносин.

Щодо перерахунку з 01.03.2025 суд враховує також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, ухвалену у справі, в якій пенсію за віком з 2021 року обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а з 01.03.2025 на виконання підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 пенсійний орган збільшив цей показник на коефіцієнт 1,0575. Верховний Суд зазначив, що «при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 має враховуватись не лише коефіцієнт 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 209, а й коефіцієнт 1,14 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 118, який мав виплачуватись йому у 2022 році, коефіцієнт 1,197 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачений постановою № 168, який мав виплачуватись йому у 2023 році...».

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію за віком позивачу призначено з 29.11.2021, тобто у 2021 році.

Відповідач цього не заперечує: з 01.03.2025 він застосував до пенсії позивача коефіцієнт 1,0575, установлений для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році.

Тому пенсія позивача відповідно до пункту 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку з 01.03.2022.

Показником, який враховується для обчислення пенсії позивача, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, що підтверджують розрахунок заробітку для обчислення пенсії та лист відповідача від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26.

Саме цей показник відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягав збільшенню з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197, з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796.

Визначаючи спосіб застосування коефіцієнтів, суд виходить з того, що за абзацом другим пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а за пунктом 7 цього Порядку збільшений показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно: коефіцієнт поточного року застосовується до показника, вже збільшеного на коефіцієнти попередніх років.

Щодо коефіцієнта 2025 року суд зазначає таке.

Пунктом 1 Постанови №209 Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження, надане абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, визначив розмір коефіцієнта збільшення для перерахунку пенсій згідно з Порядком №124 з 1 березня 2025 р. - 1,115.

Підпункт 6 пункту 2 цієї Постанови за своїм змістом поширюється на пенсії, «які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови».

Пенсію позивача відповідач згідно з пунктом 1 Постанови №209 не підвищив, а застосував до неї підпункт 6 пункту 2 цієї Постанови.

Водночас, як вбачається з листа від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26 та відзиву, коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника 9118,81 грн, з якого обчислено пенсію позивача, відповідач не застосував, вважаючи базою для збільшення показник станом на 1 жовтня 2017 року за пунктом 5 Порядку №124, а замість перерахунку встановив позивачу надбавки 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн.

Оскільки такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV, пенсія позивача підлягала перерахунку з 01.03.2025 згідно з пунктом 1 Постанови №209 на коефіцієнт 1,115, а підстав для застосування зниженого коефіцієнта 1,0575 не було.

Крім того, абзац другий підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 установлює для пенсій, призначених у 2021 році, коефіцієнт збільшення, менший за визначений пунктом 1 цієї Постанови, тобто ставить розмір збільшення показника середньої заробітної плати в залежність від року призначення пенсії.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV такої диференціації не передбачає і визначає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій.

За таких обставин, суд відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, не застосовує абзац другий підпункту 6 пункту 2 Постанови №209 до спірних правовідносин як такий, що не відповідає акту вищої юридичної сили.

Суд також враховує, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №320/14123/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 визнано протиправним та нечинним.

Доводи відповідача про те, що базою для індексації є показник, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, а позиція позивача зумовлена ігноруванням пункту 5 Порядку №124, суд відхиляє з мотивів, наведених вище: пункт 5 Порядку №124 у цій частині суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV і до спірних правовідносин не застосовується.

Посилання відповідача на частину другу статті 40 Закону №1058-IV висновку суду не змінює. Ця норма визначає формулу обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у якій застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, і тим самим підтверджує, що показником, який враховується для обчислення пенсії позивача, є середня заробітна плата за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Твердження відповідача про те, що перерахунки пенсії позивача проведено згідно з нормами чинного законодавства, суд оцінює критично. Як вбачається з листа від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26 та відзиву, коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника 9118,81 грн, з якого обчислено пенсію позивача, відповідач не застосовував, а з 01.03.2025 застосував до пенсії позивача лише коефіцієнт 1,0575. Установлення щомісячних доплат у розмірі 135 грн, 100 грн та 100 грн не є перерахунком пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, якого вимагає частина друга статті 42 Закону №1058-IV.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 підставою для перерахунку пенсії є заява особи та додані до неї необхідні документи. Заява представника позивача від 17.02.2026 надійшла до відповідача 20.02.2026, відповідач розглянув її по суті і листом від 20.03.2026 №14111-9867/К-02/8-1500/26 повідомив, що підстав для врахування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 немає.

Відмова відповідача ґрунтується не на неподанні позивачем документів, а на тому, що показником, який підлягає збільшенню, відповідач вважає показник станом на 1 жовтня 2017 року.

Крім того, перерахунок пенсії для забезпечення її індексації за частиною другою статті 42 Закону №1058-IV проводиться щороку з 1 березня без звернення особи, а пунктом 7 Постанови №209 Пенсійному фонду України доручено забезпечити такий перерахунок за матеріалами справ.

Постанову Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №601/198/16, на яку посилається відповідач, суд не застосовує. У тій справі громадянин України, який виїхав на постійне місце проживання до США, через представника звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, складеною в довільній формі, і додав до неї нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість оригіналу. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову в позові, оскільки позивач не дотримав установленого Порядком №22-1 порядку звернення за призначенням пенсії, і зазначив, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи.

Предметом цієї справи є не призначення пенсії, а щорічний перерахунок уже призначеної пенсії, який проводиться без звернення особи, а відповідач розглянув заяву позивача по суті і на неподання документів не посилався.

Посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 56 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, суд не застосовує. Цю постанову ухвалено у спорі про зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи, за який роботодавець не провів атестацію робочого місця, і принцип застосування найбільш сприятливого для особи підходу Велика Палата застосувала до випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві.

У цій справі суд не встановив неоднозначного тлумачення норми закону: частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає об`єкт збільшення, а суперечність між законом і підзаконним актом суд вирішує за правилом частини третьої статті 7 КАС України.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить провести перерахунок пенсії з 17.02.2026, а позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 14.04.2026, тобто період, за який заявлено вимоги, перебуває в межах шестимісячного строку.

Вимог щодо періодів, які передують 17.02.2026, позивач не заявляє, та суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України їх не вирішує.

Доводи позивача про те, що індексація пенсії здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення, узгоджуються з висновком суду про послідовне застосування коефіцієнтів, наведеним вище.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача, вчинені на підставі пункту 5 Порядку №124 та підпункту 6 пункту 2 Постанови №209, які суперечать закону, не відповідають вимогам пункту 1 частини другої статті 2 КАС України щодо прийняття рішень та вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на це, посилання відповідача на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо дискреційних повноважень висновку суду не змінює.

Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням відповідача: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення - постановами Кабінету Міністрів України, а порядок перерахунку - Порядком №124. Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його провести перерахунок пенсії у спосіб, визначений законом.

Постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, на яку посилається відповідач, ухвалена в інших правовідносинах. У тій справі пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком через недотримання порядку подання документів і не перевіряв обґрунтованість вимог особи, а Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що вирішення питання про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача, і з рішенням про зобов`язання повторно розглянути заяву. У цій справі спір стосується не призначення пенсії, а перерахунку вже призначеної пенсії для забезпечення її індексації, який до дискреційних повноважень відповідача не належить, тому висновок, на який посилається відповідач, до спірних правовідносин не застосовується.

З цих самих мотивів висновку суду не змінюють посилання відповідача на частину п`яту статті 45 і статтю 58 Закону №1058-IV, постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16, які відповідач наводить щодо дискреційних повноважень.

Посилання відповідача на частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України висновку суду також не змінюють: суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог, а обраний позивачем спосіб захисту, як зазначено вище, є належним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки та про зобов`язання відповідача здійснити з 17.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника в розмірі 9118,81 грн на ці коефіцієнти є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень.

Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд», а тому належний до сплати судовий збір становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Сума 0,04 грн, сплачена понад установлений законом розмір, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Посилання відповідача на статті 72, 73 Закону №1058-IV та статті 23, 116 Бюджетного кодексу України суд не застосовує, оскільки ці норми визначають порядок формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду України та умови здійснення платежів з бюджету і не регулюють розподіл судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 17.02.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Дмитро БАБЕНКО