Рішення № 141362496 у справі № 420/915/26 від 09.11.2026

Справа № 420/915/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з 18.06.2025 по 03.10.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.06.2025 по 03.10.2025 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 , розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року.

4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

7. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки? виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

9. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

10. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2024-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

11. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2024-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

12. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за недоотримане речове майно.

13. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за недоотримане речове майно.

14. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 , новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року.

15. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 оновлену довідку про премію для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.08.2022 року по 03.10.2025 року. За період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року відповідач нарахував і виплатив йому грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж установлено законодавством, оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням розраховано виходячи з 1762 грн. На думку позивача, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 визнано протиправним та нечинним, тому з 18.06.2025 року оклади слід обчислювати з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто у 2025 році з 3028 грн. Наслідком неправильного визначення окладів позивач вважає заниження щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги за 2025 рік, компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та додаткову відпустку учасника бойових дій за 2024-2025 роки.

Крім того, позивач зазначає, що 27.07.2025 року у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби він направив відповідачу рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте відповіді не отримав, а картки особового рахунку не містять інформації про виплату таких коштів. Право на цю компенсацію, за твердженням позивача, зберігається і після виключення зі списків особового складу, а невиплата свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що лише 04.11.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав витяг з наказу про виключення зі списків особового складу та грошовий атестат, оскільки з 06.10.2025 року по 31.10.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, а лист відповідача від 22.11.2025 року № 0666/35/ НОМЕР_2 з картками особового рахунку отримав 18.12.2025 року.

Ухвалою від 19.01.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

22.01.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а скасування судом пункту 6 постанови № 103 не відновило дії пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, яка набрала чинності 20.05.2023 року, визначено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн, тому на момент виключення позивача зі списків особового складу підстав для застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року не було, а перерахунок компенсації за невикористані відпустки не належить.

Щодо речового майна відповідач зазначає, що згідно з пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців, які проходили службу за призовом під час мобілізації, предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються, тому право на грошову компенсацію у позивача не виникло. Крім того, рапорт позивача про виплату компенсації до стройової частини не надходив, а позивач з наказом про виключення зі списків особового складу погодився, не оскаржив його у місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, і не заперечував проти виключення до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , до списків особового складу якої зарахований 25.08.2022 року. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 01.04.2024 року.

27.07.2025 року позивач надіслав командиру військової частини НОМЕР_1 поштовим відправленням № 6502507664579 рапорти з додатками. Згідно з описом вкладення, у цьому відправленні, зокрема, під пунктом 7 міститься рапорт на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно з додатками на 1 аркуші. Відправлення вручено 31.07.2025 року.

У рапорті від 27.07.2025 року позивач просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178, у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я, а також видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.08.2025 року № 345 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2025 року № 282 позивача з 03.10.2025 року виключено зі списків особового складу військової частини, з 04.10.2025 року знято з усіх видів забезпечення. Цим наказом визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 40 діб за 2023 рік, за 40 діб за 2024 рік, за 45 діб за 2025 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 27948,15 грн та одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за тридцять сім повних календарних місяців служби. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у наказі зазначено, що вона виплачена. Відомостей про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно наказ не містить.

Згідно з грошовим атестатом від 06.10.2025 року № 2451 оклад за військовим званням позивача становив 1340,00 грн, посадовий оклад за 12 тарифним розрядом 3440,00 грн, надбавка за вислугу років 45%, премія 480%, надбавка за особливості проходження служби 65%. В атестаті також зазначено про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік (наказ від 03.10.2025 року № 282), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік (наказ від 26.08.2025 року № 244) та грошової допомоги при звільненні у сумі 41363,26 грн.

Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця за 01/2025-11/2025 позивачу нараховано грошову допомогу для оздоровлення у сумі 27948,15 грн, компенсацію невикористаної відпустки у сумі 128561,49 грн, компенсацію невикористаної відпустки УБД у сумі 26084,94 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 41363,26 грн. Нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно картка не містить.

Згідно з атестатом військовослужбовця від 09.10.2025 року № 16 (книжка № 2655 серії АБ) позивачу у серпні 2022 року видано 16 предметів речового майна, а саме: кепі бойове, панаму літню польову, шапку зимову, костюм літній польовий, штани костюма літнього польового, куртку вітроволгозахисну зимову, штани вітроволгозахисні зимові, сорочку бойову, рукавички зимові, шарф-труби літній і зимовий, фуфайку, труси, білизну натільну, черевики з високими берцями зимові та спальний мішок. Відомостей про видачу іншого речового майна упродовж служби цей атестат не містить.

06.10.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 видано позивачу довідку № 4191 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії та довідку № 4192 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії за період з жовтня 2023 року по вересень 2025 року. Згідно з цими довідками за червень, липень, серпень та вересень 2025 року щомісячні додаткові види грошового забезпечення становлять 0,00 грн.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14925 позивач з 06.10.2025 року по 31.10.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Листом від 22.11.2025 року № 0666/35/ НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 на рапорт позивача від 27.07.2025 року (вх. № 19134 від 16.08.2025) повідомила про порядок виплати додаткової винагороди за період лікування та про причини її невиплати за період з 24.12.2024 року по 30.06.2025 року. До листа додано картки особового рахунку. Щодо компенсації за неотримане речове майно у листі нічого не зазначено.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі Постанова № 704) встановлено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 (далі Постанова № 481) внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Вказана Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 відмовлено.

У вказаній постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 Верховний Суд зазначив, що:

«У жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону № 794-VII.

Окрім цього, за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 640/33771/20 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, передбачено, що питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень КМУ.

Тобто, саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом № 2011-ХІІ.

При цьому, під умовами слід розуміти встановлення КМУ необхідних обставин, які роблять можливим здійснення нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим, прирівняним до них осіб.

Під порядком розуміється, що Уряд має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення нарахування грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Під складовими грошового забезпечення слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

Отже, за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 1774-VІІІ).»

Тобто, Верховний Суд відмовив у позові про скасування пункту 2 Постанови № 481, оскільки дійшов висновку про законність дій Уряду та наявність у Кабінету Міністрів України повноважень самостійно визначати порядок і базову величину для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців у фіксованому розмірі (1762 грн).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з позовної заяви, усі вимоги позивача щодо перерахунку грошового забезпечення ґрунтуються на тому, що з 18.06.2025 року пункт 2 Постанови № 481 втратив чинність на підставі ч.2 ст.265 КАС України у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі № 320/29450/24, а отже оклади мали визначатись із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року.

Проте, це рішення скасовано постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, а в позові відмовлено. Суд зазначає, що скасоване судове рішення не породжує будь-яких правових наслідків з моменту його ухвалення, крім тих, що пов`язані з його скасуванням.

Отже, положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, є чинними з 20.05.2023 року та підлягають застосуванню під час вирішення спору, що розглядається в межах цієї справи.

Доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин закону про Державний бюджет України, а не підзаконного акта, суд до уваги не бере, оскільки такі доводи суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, про наявність у Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати базову величину у фіксованому розмірі. З цих самих підстав не можуть бути застосовані у цій справі наведені позивачем постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19, оскільки невідповідності Постанови № 481 акту вищої юридичної сили не встановлено.

Суд також враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 та Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2026 року у справі № 420/30726/25 вирішували спори про оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому у постанові від 20 жовтня 2026 року у справі № 420/30726/25 Верховний Суд окремо зазначив, що предметом такого спору є лише документ, необхідний для вирішення питання про перерахунок пенсії, а визначення правових підстав і часових меж перерахунку, зокрема з урахуванням правових наслідків постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, виходить за межі цього предмета спору (пункти 58, 59, 110). Натомість у цій справі йдеться про обчислення та виплату грошового забезпечення військовослужбовцю за період служби, тобто саме про застосування базової величини, щодо якої Верховний Суд висловився у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Відтак, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року, суд доходить висновку, що розраховуючи розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з базового розміру 1762 гривні, відповідач діяв правомірно, оскільки з 20.05.2023 року підстави для застосування при обчисленні цих окладів розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, відсутні.

Тому в задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 03.10.2025 року слід відмовити. Вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, є похідною від вимоги про перерахунок, оскільки така компенсація виплачується одночасно з виплатою відповідних сум, тому також задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, розмір цих виплат є похідним від розміру місячного грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням. Судом встановлено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік позивачу визначено наказом від 03.10.2025 року № 282 у розмірі 27948,15 грн, а матеріальну допомогу за 2025 рік згідно з цим наказом і грошовим атестатом виплачено на підставі наказу від 26.08.2025 року № 244. Позовні вимоги у цій частині ґрунтуються виключно на необхідності застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року, а оскільки на дату призначення цих виплат застосуванню підлягала розрахункова величина 1762 гривні, підстави для їх перерахунку відсутні.

Щодо вимог про компенсацію за невикористані відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у разі звільнення військовослужбовця виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки. Така компенсація, як і компенсація за 28 діб додаткової відпустки учасника бойових дій, обчислюється із грошового забезпечення військовослужбовця та призначена наказом від 03.10.2025 року № 282 у зв`язку із виключенням позивача зі списків особового складу.

Те, що невикористані дні відпустки припадають на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, не змінює дати, станом на яку виникло право на виплату компенсації, і розміру грошового забезпечення, з якого її обчислено. Станом на жовтень 2025 року оклади позивача правомірно визначались виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, тому підстави для перерахунку компенсації відсутні. Доводи відзиву у цій частині є обґрунтованими.

Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій при складанні грошового атестата, виготовлення нового грошового атестата та оновлених довідок для призначення пенсії є похідними від вимог про перерахунок грошового забезпечення. Оскільки відповідач правомірно застосував розрахункову величину 1762 гривні, відомості грошового атестата від 06.10.2025 року № 2451 відповідають фактично нарахованому та виплаченому позивачу грошовому забезпеченню.

Довідки від 06.10.2025 року № 4191 і № 4192 складені про фактично нараховані суми, а Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено обчислення пенсії з грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ч.3 ст.43). Спір про оформлення оновленої довідки для перерахунку вже призначеної пенсії, який вирішувався Верховним Судом у наведеній постанові від 20 жовтня 2026 року у справі № 420/30726/25, не є подібним до цієї справи, оскільки позивач просить змінити довідки для призначення пенсії за період власної служби, суми за який перерахунку не підлягають. Крім того, доказів звернення позивача до відповідача із заявою про видачу таких оновлених довідок суду не надано.

Що стосується вимог про виплату ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми закону постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція № 232).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Посилання відповідача на пункт 29 розділу V Інструкції № 232 як на підставу для відмови у компенсації суд відхиляє, виходячи з такого.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24 дійшов висновку, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII. Визначення порядку виплати компенсації, яке покладено законом на Кабінет Міністрів України, не дає права обмежувати право військовослужбовця на компенсацію, прямо визначене законом. Тому пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Цей висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 18 червня 2026 року у справі № 560/17635/24 щодо військовослужбовця, який проходив службу за призовом під час мобілізації та звільнений за станом здоров`я. Верховний Суд зазначив, що право на виплату військовослужбовцю грошової компенсації виникає з моменту, коли настав строк отримання конкретного предмета речового майна відповідно до норм забезпечення, проте таке майно так і не було видане, а вартість визначається виходячи із закупівельної вартості, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому повинно бути здійснено таку виплату. Ключовими є обставини, чи отримував позивач речове майно під час служби та в якому обсязі.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17, від 30.04.2020 року у справі № 813/4138/17 сформував висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, і це право не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На необхідність врахування вартості майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату компенсації, вказав Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 року у справі № 815/5826/16, від 25.02.2021 року у справі № 380/2458/20.

Позивач, який є особою офіцерського складу, звільнений з військової служби за станом здоров`я, тобто відповідає умовам, встановленим пунктами 2, 3 Порядку № 178.

Твердження відповідача про те, що рапорт позивача про виплату компенсації не надходив, спростовується наданими до суду доказами. Згідно з описом вкладення до поштового відправлення № 6502507664579 рапорт на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно надіслано командиру військової частини НОМЕР_1 27.07.2025 року, а відправлення вручено 31.07.2025 року. Те, що це відправлення надійшло до відповідача, підтверджується і його власним листом від 22.11.2025 року № 0666/35/ НОМЕР_2 , в якому зазначено про розгляд рапорту позивача від 27 липня 2025 року (вх. № 19134 від 16.08.2025). Те, що рапорт подано до видання наказу про звільнення, значення не має, оскільки до виключення позивача зі списків особового складу відповідач знав про його волевиявлення отримати компенсацію, а доказів розгляду цього рапорту по суті не надав.

Доводи відповідача про те, що позивач погодився з наказом про виключення зі списків особового складу, також є безпідставними. Позивач цей наказ не оскаржує, а предметом спору є бездіяльність щодо невиплати компенсації. Як зазначено вище, право на компенсацію зберігається і після виключення зі списків особового складу, а обов`язок провести повний розрахунок покладено на відповідача.

Щодо обсягу речового майна суд зазначає, що атестат військовослужбовця від 09.10.2025 року № 16 підтверджує видачу позивачу 16 предметів речового майна у серпні 2022 року. Доказів видачі позивачу іншого речового майна за період служби з 25.08.2022 року по 03.10.2025 року, а також доказів того, що все майно, яке належало йому за нормами забезпечення, ним отримано, відповідач не надав. Відповідач не заперечує неотримання позивачем майна, а заперечує саме право на компенсацію. Перелік предметів, строки виникнення права на їх отримання та вартість визначаються речовою службою військової частини у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі (пункт 5 Порядку № 178), таких відомостей у позивача немає, а довідку, про яку він просив у рапорті, відповідач не видав.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з ч.2 ст.122 КАС України строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постановах від 10.02.2025 року у справі № 240/5940/24, від 20.11.2025 року у справі № 260/1942/24 застосував місячний строк до спорів про компенсацію за неотримане речове майно. Проте, відповідач пов`язує цей строк з наказом про виключення зі списків особового складу, який у цій справі не оскаржується.

Судом встановлено, що позивач подав рапорт про виплату компенсації, у наказі від 03.10.2025 року № 282 питання цієї компенсації не вирішено, а в грошовому атестаті такі відомості відсутні, тому ці документи не свідчать про відмову у виплаті. Відповіді на рапорт саме щодо речового майна відповідач не надав, а лист від 22.11.2025 року № 0666/35/14902 цього питання не стосується. Про те, що компенсацію не нараховано, позивач міг достовірно дізнатися з карток особового рахунку, доданих до цього листа, які за його твердженням, не спростованим відповідачем, отримані 18.12.2025 року. Позов подано до суду 13.01.2026 року, тобто в межах місячного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно є протиправною.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку № 178, тобто на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, з урахуванням майна, виданого позивачу за час служби, та виходячи із закупівельної вартості станом на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за недоотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів