Рішення № 141362512 у справі № 420/956/26 від 09.11.2026

Справа № 420/956/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати мені в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2022 року по 14.03.2025 року включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн).

2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на мою користь невиплачений розмір індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2022 року по 14.03.2025 року включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн.).

3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати у період з 21.04.2022 по 14.03.2025 мені грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

4. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на мою користь невиплачений розмір грошового забезпечення за період з 21.04.2022 по 14.03.2025 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2022 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за 2023 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; за 2024 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; за 2025 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).

5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати мені грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, без урахуванням індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

6. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на мою користь невиплачений розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 21.04.2022 року по 14.03.2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 і в день виключення зі списків особового складу повного розрахунку з ним не проведено. За період служби йому виплачувалась лише поточна індексація, тоді як у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а тому, на думку позивача, відповідач мав щомісячно виплачувати індексацію-різницю у фіксованому розмірі 4463,15 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Крім того, позивач вказує, що з 29.01.2020 року, у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, посадовий оклад та оклад за військовим званням мали розраховуватись із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, однак відповідач розраховував їх із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, що призвело до заниження всіх складових грошового забезпечення. Позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 не може застосовуватись, оскільки її пункт 2 визнано протиправним та нечинним у справі № 320/29450/24, а застосування величини 1762 грн істотно зменшує його грошове забезпечення.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік позивач зазначає, що її обчислено без урахування індексації, яка має систематичний характер, а також без урахування додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, яка виплачувалась йому щомісячно у 2022 році.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, клопотання про розгляд справи за його відсутності та клопотання про поновлення строків, у якому, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, просить визнати право на поновлення строку та поновити його.

Ухвалою від 19.01.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

22.01.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем пропущено місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, а у разі застосування статті 233 КЗпП України тримісячний строк, оскільки про порушення своїх прав він мав дізнатись під час отримання кожної виплати.

Щодо грошового забезпечення відповідач зазначає, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не відновило дії пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції, вимога позивача суперечить пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII, а Кабінет Міністрів України при підготовці проектів законів про Державний бюджет України не передбачав видатків на таке підвищення. З 20.05.2023 року постановою № 481 запроваджено сталу розрахункову величину 1762 грн, на що вказав Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 року у справі № 420/5584/24.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення відповідач вказує, що її виплачено за 2022 рік у серпні, за 2023 рік у березні, за 2024 рік у квітні згідно з чинним законодавством, за 2025 рік позивач її не отримував. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою, здійснюється у межах наявних коштів за рапортом, а рапортів про її перерахунок від позивача не надходило.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2022 року № 46 солдата ОСОБА_1 , який прибув за призовом по загальній мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та призначено на посаду стрільця відділення охорони. Цим наказом позивачу встановлено оклад за посадою за 4 тарифним розрядом у розмірі 2730,00 грн на місяць, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію у розмірі 289% посадового окладу.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником щодо позивача у 2007-2008 роках була військова частина НОМЕР_2 , надалі цивільні підприємства, а з 2022 року військова частина НОМЕР_1 . Доказів проходження позивачем військової служби у березні 2018 року матеріали справи не містять, і позивач на такі обставини не посилається.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 року № 66 позивача, механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення, призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 13.02.2025 року № 44 на посаду згідно з рекомендаційним листом до військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що 14 березня 2025 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, АДРЕСА_1 . З 14 березня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року № 35 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 21.04.2022 року по 14.03.2025 року оклад за військовим званням позивача становив 530,00 грн, посадовий оклад 2730,00 грн, а з вересня 2023 року, після зміни посади, 2640,00 грн. Позивачу нараховувалась поточна індексація, зокрема за травень 2022 року 224,12 грн, червень 2022 року 913,01 грн, липень 2022 року 1017,21 грн, серпень 2022 року 1066,00 грн, вересень-жовтень 2022 року по 1281,80 грн, листопад 2022 року 1424,80 грн, грудень 2022 року 1470,83 грн.

Згідно з цією ж довідкою грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік нараховано у серпні 2022 року в сумі 13466,85 грн. Ця сума на 1066,00 грн менша за нараховане позивачу основне грошове забезпечення за серпень 2022 року (14532,85 грн), тобто дорівнює йому без суми індексації. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань нараховано у сумі 530,00 грн. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік нараховано у сумі 21329,25 грн, за 2024 рік у сумі 20899,73 грн. У довідці також зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації у 2022 році є березень 2018 року, індексація доходів у 2023 році не проводилась, оскільки її не було передбачено в законі про Державний бюджет України на 2023 рік, а у 2024 та 2025 роках проводилась згідно із законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

У 2022 році позивачу щомісячно нараховувалась додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України № 168 у сумі 30000,00 грн.

24.10.2025 року та 27.12.2025 року позивач звертався через Міністерство оборони України до військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання документів, перерахунок і виплату грошового забезпечення та індексації. Листом від 12.01.2026 року № 43 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача, що за період служби проводилось нарахування та виплата всіх складових видів грошового забезпечення, і надав копії наказів та довідку.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі Постанова № 704) встановлено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Щодо поточної індексації, то право на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Право на індексацію-різницю виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Відповідно до п. 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Зазначена норма визначає базовий місяць для обчислення поточної індексації, але не породжує права на індексацію-різницю.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Отже, право на індексацію-різницю виникає лише у особи, яка у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) отримувала грошовий дохід, що був підвищений, оскільки саме у цьому місяці порівнюються розмір підвищення доходу та сума можливої індексації.

Судом встановлено, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.04.2022 року. На цей час посадові оклади та оклади за військовими званнями вже визначались відповідно до Постанови № 704, а у лютому та березні 2018 року позивач військову службу не проходив і грошового забезпечення не отримував, тому розмір підвищення його доходу у березні 2018 року (А) визначити неможливо.

Відтак, у позивача не виникло право на нарахування і виплату йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078, оскільки грошове забезпечення позивача під час прийняття на службу з 21.04.2022 року вже було розраховане з урахуванням змін, передбачених Постановою № 704.

Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23.

Те, що у довідці відповідача березень 2018 року зазначено базовим місяцем для нарахування індексації у 2022 році, стосується обчислення поточної індексації і права на індексацію-різницю не породжує. Постанови Верховного Суду, на які посилається позивач, прийняті щодо військовослужбовців, які проходили службу у березні 2018 року, а тому до цієї справи не застосовуються.

Позивач також просить одночасно перерахувати посадовий оклад із прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року і виплатити індексацію-різницю, визначену за окладом із величини 1762 грн. Такі вимоги взаємно виключають одна одну, оскільки індексація-різниця виплачується лише до чергового підвищення окладу.

Поточна індексація грошового забезпечення, як вбачається з довідки, позивачу нараховувалась, а вимог щодо неправильності її обчислення позивач не наводить. Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону № 1282-XII, а у 2024 та 2025 роках обчислення індексу споживчих цін провадилось у порядку, визначеному статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації із врахуванням індексації-різниці та про стягнення її невиплаченого розміру слід відмовити.

Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-IX застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Статтею 7 вказаних законів прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено: з 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн, що перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року (1762 грн).

Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 року у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21 зазначив, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Такий самий підхід застосовано Верховним Судом до нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям у постановах від 25.04.2024 року у справі № 240/16735/21 та від 05.06.2024 року у справі № 420/18318/23.

З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Доводи відповідача про те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не відновлює дію попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, суд відхиляє, оскільки обов`язок обчислювати посадовий оклад з прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року випливає з пріоритету законів про Державний бюджет України на відповідний рік як актів вищої юридичної сили.

Доводи відповідача з посиланням на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VIII суд також відхиляє, оскільки розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а розмір мінімальної заробітної плати такою розрахунковою величиною не є і предметом спору у цій справі не є. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21.

Посилання відповідача на бюджетні обмеження не приймаються, оскільки реалізація особою права, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року у справі № 420/26731/24, на яке посилається відповідач, є рішенням суду першої інстанції і не спростовує наведених висновків Верховного Суду.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 (далі Постанова № 481) внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Вказана Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 відмовлено.

У вказаній постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 Верховний Суд зазначив, що:

«З аналізу вказаних положень Закону чітко вбачається, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини).

Отже, колегія суддів констатує, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 1774-VІІІ).»

Суд зазначає, що скасоване судове рішення не породжує будь-яких правових наслідків з моменту його ухвалення, крім тих, що пов`язані з його скасуванням.

Висновок про застосування Постанови № 481 у спорах про виплату грошового забезпечення Верховний Суд сформулював також у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 та від 09 вересня 2025 року у справі № 420/6924/24. У постанові від 09 вересня 2025 року у справі № 420/6924/24 Верховний Суд зазначив: «Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Держаний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.»

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, є чинними з 20.05.2023 року та підлягають застосуванню під час вирішення спору, що розглядається в межах цієї справи.

Посилання позивача на статтю 32 Кодексу законів про працю України та на недопустимість застосування акта, який не відповідає актам вищої юридичної сили, цих висновків не спростовує, оскільки згідно з постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 у Кабінету Міністрів України є повноваження встановлювати базову величину у фіксованому розмірі, а Постанова № 481 не поширена на період до набрання нею чинності.

Як встановлено судом, у період з 21.04.2022 року по 14.03.2025 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача визначались відповідачем із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, що відповідачем не заперечується.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що незастосування для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, у період з 21.04.2022 року по 19.05.2023 року включно є протиправним, а тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за вказаний період, у тому числі похідних від посадового окладу та окладу за військовим званням виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, складовими якого є посадовий оклад та оклад за військовим званням, такі види допомоги, фактично виплачені позивачу за період з 21.04.2022 року по 19.05.2023 року, також підлягають перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.

Надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, та надбавка за кваліфікацію позивачу у спірний період не нараховувались, у довідці такі суми відсутні, а тому підстави для їх перерахунку немає.

Вимоги позивача щодо перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 14.03.2025 року задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, які набули право на отримання щорічної основної відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода.

Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, предметом якої було обчислення допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування щомісячної винагороди за Постановою № 168 та індексації, зазначив, що за правилами підпункту 6 розділу XXIII Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові), та дійшов висновку, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, відповідач діяв правомірно. Такий самий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 380/26236/23, стосовно військовослужбовця Державної прикордонної служби України, також погодився, що додаткова винагорода за Постановою № 168 на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу допомоги на оздоровлення.

Відтак, відповідач правомірно не включив додаткову винагороду за Постановою № 168 до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік. Те, що у 2022 році вона виплачувалась позивачу щомісяця, значення не має, оскільки підпункт 6 розділу XXIII Порядку № 260 виключає винагороди незалежно від їхнього виду.

Щодо індексації-різниці, то, як зазначено вище, права на неї позивач не має, а тому вимога про врахування її при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення є безпідставною.

Щодо індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Субсидіарне застосування норм Закону № 1282-XII, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року по справі № 820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року по справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

На відміну від винагород, щодо яких підпункт 6 розділу XXIII Порядку № 260 містить пряме застереження, індексації таке застереження не стосується.

Як встановлено судом, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік нарахована позивачу у серпні 2022 року в сумі 13466,85 грн, тобто без урахування індексації, яка нараховувалась позивачу щомісяця з травня 2022 року, у тому числі за серпень 2022 року у сумі 1066,00 грн. Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, у відповідача були відсутні правові підстави для її невключення до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Отже, позовні вимоги щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік є обґрунтованими, а в частині неврахування індексації-різниці та додаткової винагороди за Постановою № 168 задоволенню не підлягають.

Щодо способу захисту суд зазначає, що позивач просить стягнути невиплачені суми, проте такі суми відповідачем не нараховані і судом не визначені, оскільки їх обчислення належить до повноважень відповідача. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача належним способом захисту є визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату відповідних сум з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.04.2022 року по 19.05.2023 року включно, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за вказані нижче періоди додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, за період з 21.04.2022 року по 31.12.2022 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів