Рішення № 141362547 у справі № 420/15029/26 від 09.11.2026

Справа № 420/15029/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс», в якому просить:

- Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України від 23.04.2026 № 3/3356-26 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

- Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме у розділі: «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» вказати: «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є студентом третього курсу денної форми навчання Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук України, де здобуває ступінь бакалавра. У довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 846579 від 07.04.2026 року в полі про послідовність здобуття освіти зазначено «Ні, порушує». Підставою для цього стало те, що позивача 01.09.2012 року було зараховано на заочну форму навчання для здобуття ступеня бакалавра до Полтавського університету економіки і торгівлі, з якого його відраховано з першого курсу.

Позивач вказує, що навчання за освітнім рівнем бакалавра він не завершив, диплом бакалавра не отримував, а останнім здобутим ним рівнем є рівень молодшого спеціаліста, тому він здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий. На адвокатські запити представника позивача Міністерство освіти і науки України листом від 23.04.2026 року № 3/3356-26 повідомило, що у довідці зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності, а питання внесення та коригування інформації про здобувача освіти належить до компетенції закладів освіти. Натомість Київський аграрний університет листом від 30.04.2026 року № 105 повідомив, що не має технічної можливості та повноважень змінювати автоматично сформований статус послідовності здобуття освіти.

На думку позивача, саме Міністерство освіти і науки України як держатель Єдиної державної електронної бази з питань освіти зобов`язане забезпечити виправлення таких відомостей, а їх збереження порушує його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 29.10.2025 року у справі № 200/5372/24 та від 12.11.2025 року у справі № 620/16629/24.

Ухвалою від 28.05.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 05.06.2026 року виправлено описку в ухвалі від 28.05.2026 року та зазначено Державне підприємство «Інфоресурс» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, замість відповідача.

02.06.2026 року від представника Державного підприємства «Інфоресурс» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останнє з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що воно не є суб`єктом владних повноважень, здійснює лише технічні функції адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти та встановило додатковий скрипт на виконання доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року № 1/34-Д-24 і листа Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року № 1/9806-24. Вказує, що до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформація про порушення чи непорушення послідовності здобуття освіти не вноситься, така інформація відображається лише у довідках, які формуються закладами освіти, а поле заповнюється автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України та описаним у листі від 03.06.2024 року № 1/9758-24. Посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2025 року у справі № 160/29658/24.

03.06.2026 року від представника Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останнє з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на виконання пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, а листом від 03.06.2024 року № 1/9758-24 роз`яснено особливості формування довідки. На думку відповідача, за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в будь-якому обсязі у неї формуються знання, уміння, навички та компетентності на відповідному рівні вищої освіти, а відрахуванням із закладу вищої освіти до присудження ступеня неуспішно завершується етап навчання. Для збереження послідовності відрахована особа має поновитися на навчання, а не повторно вступити на той самий рівень. Також відповідач вказує, що внесення та коригування інформації про здобувача освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, а Міністерство здійснює лише організаційні та контролюючі функції.

08.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що відповідач не заперечує нездобуття позивачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, здобуття рівня освіти підтверджується дипломом, а лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року № 1/9758-24 не є нормативно-правовим актом.

26.10.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом третього курсу Аграрно-меліоративного факультету Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук України, форма навчання денна, що підтверджується довідкою університету від 09.04.2026 року № 77 та витягом з наказу від 01.07.2025 року № 103/1 про переведення на 3-й курс. Наказ про зарахування № 57 від 17.09.2024 року, строк закінчення закладу освіти 30.07.2027 року.

Згідно з довідкою Полтавського університету економіки і торгівлі від 04.11.2025 року № 05-19/241 ОСОБА_1 наказом № 278-С від 23.08.2012 року був зарахований з 01 вересня 2012 року на І курс напряму підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» програми професійного спрямування «Товарознавство і комерційна діяльність» ступеня бакалавр заочної форми навчання до Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі». Наказом № 479-С від 12.12.2012 року його відраховано з І курсу з 30.11.2012 року як такого, що втратив зв`язок з університетом.

07.04.2026 року в Єдиній державній електронній базі з питань освіти сформовано довідку про здобувача освіти № 846579, підписану в.о. ректора Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук України. У довідці зазначено ступінь бакалавр, спеціальність 201 Агрономія, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 23.09.2024 року, дата завершення 30.07.2027 року, а в полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує».

У розділі цієї довідки «Інформація про документи про освіту» зазначено два документи: диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_2 , виданий Професійно-технічним училищем № 26 с. Гаврилівка Херсонської області 07.07.2017 року, та диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 , виданий Херсонським кооперативним економіко-правовим коледжем 30.06.2009 року. Документа про вищу освіту ступеня бакалавра у довідці не зазначено, і сторони не стверджують про його наявність.

20.04.2026 року представник позивача звернулась з адвокатськими запитами до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» щодо внесення змін до даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти та видачі оновленої довідки із зазначенням «Так, не порушує».

Державне підприємство «Інфоресурс» листом від 23.04.2026 року № 01-10/1110 надіслало адвокатський запит за належністю до Міністерства освіти і науки України.

Як зазначено у позовній заяві та підтверджено у відзиві Міністерства освіти і науки України, де відтворено зміст цієї відповіді, Міністерство освіти і науки України листом від 23.04.2026 року № 3/3356-26 повідомило, що позивач 01.09.2012 року зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Полтавського університету економіки і торгівлі, відрахований 12.12.2012 року за порушення умов контракту, а 17.09.2024 року повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук України. Відповідач зазначив, що повторне зарахування на такий же освітній рівень свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, тому Єдиною державною електронною базою з питань освіти за визначеним алгоритмом автоматично сформовано довідку, у відповідному полі якої зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності, а питання внесення інформації про здобувача освіти та її коригування належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Копія цього листа до матеріалів справи не надходила, однак факт надання такої відповіді та її зміст визнаються обома сторонами, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, тому відповідно до ч.1 ст.78 КАС України вони не підлягають доказуванню.

Листом від 30.04.2026 року № 105 Київський аграрний університет Національної академії аграрних наук України на адвокатський запит від 27.04.2026 року повідомив, що ним внесено достовірну інформацію про поточне навчання позивача, процес перевірки послідовності освіти є автоматизованим алгоритмом системи, університет як користувач не має технічного доступу та законних повноважень для ручної зміни такого статусу, а питання коригування автоматичних алгоритмів системи належить до компетенції держателя та адміністратора бази.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації, строк якої також продовжувався.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з абзацом першим пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки, наведеною у додатку 9 до Порядку № 560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Отже, довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти є документом, з яким Порядок № 560 пов`язує підтвердження права на відстрочку від призову за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відомості цієї довідки про послідовність здобуття освіти мають юридичне значення для особи і повинні відповідати закону та дійсним обставинам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII).

Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону № 2145-VIII передбачено, що право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, а також що це право гарантується незалежно від віку та інших обставин і ознак.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом (абзац другий частини 2 статті 17 Закону № 2145-VIII).

Відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну, фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2145-VIII встановлено, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VII) здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС (частина 4 статті 5 Закону № 1556-VII).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію (абзац третій частини 2 статті 6 Закону № 1556-VII).

Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва (частини 1, 2 статті 7 Закону № 1556-VII).

Отже, рівень освіти закон пов`язує із завершеним етапом освіти, успішним виконанням освітньої програми, атестацією та отриманням документа про освіту. Сам факт перебування особи в статусі студента протягом певного часу таких наслідків не породжує.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2025 року у справі № 620/16629/24 зазначив: «Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації. Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.»

У постанові від 26.11.2025 року у справі № 160/29658/24 Верховний Суд дійшов висновку, що здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка, а особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти.

У постанові від 15.01.2026 року у справі № 300/2794/25, де особа після відрахування з бакалаврату отримала диплом кваліфікованого робітника та повторно вступила на навчання для здобуття ступеня бакалавра, Верховний Суд виснував, що поточне здобуття освіти буде послідовним, якщо здобуття освіти здійснюється з дотриманням визначеної у нормах частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» черговості (стадійності, наступності) відповідно до закріпленої в них ієрархії рівнів освіти, тобто, коли наступний (поточний) рівень освіти є вищим за попередній рівень. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що у розумінні норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» професійна (професійно-технічна) освіта усіх рівнів є нижчою за рівнем ніж вища освіта, зокрема, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, а також що послідовним вважається здобуття наступного рівня освіти після успішного завершення попереднього.

Найбільш повно правовий підхід до цього питання викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 року у справі № 280/9417/24: «Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.»

У цій же постанові Верховний Суд наголосив: «…слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.»

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що критерій послідовності здобуття рівнів освіти має освітньо-правову природу та відображає рух особи від раніше здобутого нижчого рівня освіти до вищого, а інше тлумачення спотворює достовірність інформації у ЄДЕБО, створює непропорційні перешкоди для реалізації пов`язаних з освітнім статусом прав і законних інтересів особи та суперечить взятим Україною на себе міжнародним зобов`язанням за статтею 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 29.10.2025 року у справі № 200/5372/24, від 07.11.2025 року у справі № 160/31314/24, від 11.11.2025 року у справі № 280/11497/24, від 14.11.2025 року у справі № 160/30918/24, від 25.11.2025 року у справі № 160/34591/24 та від 03.03.2026 року у справі № 340/7912/24.

Застосовуючи наведені норми та висновки до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту частини 2 статті 10 Закону № 2145-VIII розуміється, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за фахову передвищу та професійну освіту. Закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту. З моменту отримання такого документа особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Судом встановлено, що позивач має диплом молодшого спеціаліста від 30.06.2009 року та диплом кваліфікованого робітника від 07.07.2017 року. Наказом від 12.12.2012 року його відраховано з першого курсу заочної форми навчання Полтавського університету економіки і торгівлі, де він провчився лише кілька місяців, без виконання освітньої програми, без атестації, без присудження ступеня бакалавра і без видачі диплома бакалавра. Жодного документа про вищу освіту ступеня бакалавра або вищого ступеня позивач не отримував, і відповідач цього не заперечує.

Отже, раніше здобутими рівнями освіти позивача є лише ті, які підтверджені наведеними дипломами. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти ним не здобутий. Навіть за таблицею послідовності рівнів, наведеною в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року № 1/9758-24, диплом кваліфікованого робітника та диплом молодшого спеціаліста відповідають нижчим рівням Національної рамки кваліфікацій, ніж бакалавр. Тому, навчаючись за денною формою для здобуття ступеня бакалавра, позивач здобуває рівень освіти, який є вищим за раніше здобутий, а послідовність здобуття ним освіти відповідає частині 2 статті 10 Закону № 2145-VIII.

На такий висновок не впливає те, що позивач у 2012 році вже навчався у закладі вищої освіти за ступенем бакалавра, оскільки відрахування з першого курсу не створило юридичного факту здобуття цього рівня.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в будь-якому обсязі особа має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти, а відрахуванням «неуспішно завершується» етап навчання. Такі доводи ототожнюють процес навчання з юридичним фактом здобуття рівня освіти, суперечать пункту 23 частини 1 статті 1, частині 1 статті 40 Закону № 2145-VIII, статтям 5-7 Закону № 1556-VII та спростовані Верховним Судом. Те, що законодавець у пункті 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вжив формулювання «раніше здобутий рівень освіти», а не «рівень, на якому особа раніше навчалась», додатково свідчить про значення саме завершеного етапу освіти.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що для збереження послідовності відрахована особа повинна саме поновитися на навчання, а не вступити повторно. Ні частина 2 статті 10 Закону № 2145-VIII, ні Закон № 1556-VII, ні пункт 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не ставлять дотримання послідовності рівнів освіти в залежність від способу продовження навчання (поновлення, переведення чи новий вступ). Така умова встановлена лише алгоритмом, викладеним у дорученні Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року № 1/34-Д-24 та листі від 03.06.2024 року № 1/9758-24.

Вказані документи не є нормативно-правовими актами і відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2145-VIII не можуть встановлювати правові норми. Це визнає і сам відповідач у відзиві, зазначаючи, що листи міністерств мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер. Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 року у справі № 280/9417/24 також критично оцінив посилання на лист від 03.06.2024 року № 1/9758-24, оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований. Тому такий лист не може бути підставою для обмеження права особи, передбаченого законом.

Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та її коригування належить до компетенції закладів освіти, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (далі Електронна база).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини 2 статті 74 Закону № 2145-VIII).

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, яка здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази, відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі, забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази, проводить навчання для роботи з Електронною базою та здійснює інші заходи, передбачені законом.

Позивач і відповідач посилаються на Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, однак воно втратило чинність на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 22.10.2025 № 1384. На час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872 (далі Положення № 872).

Згідно з пунктом 4 Положення № 872 власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління МОН. МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Відповідно до пункту 24 Положення № 872 МОН, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази, та використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти.

Адміністратор вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН (пункт 25 Положення № 872).

Суб`єкти освітньої діяльності вносять до Єдиної електронної бази та підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 цього Положення, а також здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН (пункт 32 Положення № 872).

Таким чином, заклад освіти вносить до Електронної бази первинні відомості про здобувача освіти. Відомості про порушення чи непорушення послідовності не є такими первинними відомостями, а є результатом автоматичної обробки даних за алгоритмом, встановленим самим відповідачем, що підтверджується дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року № 1/34-Д-24, листами Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року № 1/9806-24 та № 1/9758-24, відзивом Державного підприємства «Інфоресурс» і листом Київського аграрного університету від 30.04.2026 року № 105. У цій справі відповідач не вказує на недостовірність відомостей, внесених закладами освіти, а, навпаки, сам посилається на них як на правильні. Спір виник не через зміст цих відомостей, а через їх правову оцінку.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 року у справі № 160/29658/24 зазначив, що формування довідки про здобувача освіти (додаток 9 до Постанови КМУ № 560) відбувається автоматизовано згідно із закладеними у ЄДЕБО алгоритмами та є результатом виконання Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника ЄДЕБО та володільця наявної у ній інформації. У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням «Так, не порушує» у разі неправильного формування таких довідок.

У постанові від 20.05.2026 року у справі № 280/9417/24 Верховний Суд додатково зауважив: «Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.» Там само зазначено: «Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.»

Ці висновки ґрунтуються на Положенні, що діяло раніше, проте застосовні і до спірних правовідносин, оскільки Закон № 2145-VIII та Положення № 872 так само визначають МОН держателем Електронної бази і володільцем інформації, що в ній міститься, а відповідач посилається на той самий алгоритм.

Як наслідок, доводи відповідача про відсутність у нього повноважень є необґрунтованими. Відповідь на запит про внесення змін, якою відповідач підтвердив правильність відомості «Ні, порушує» та перенаправив заявника до закладів освіти, за своїм змістом є відмовою у внесенні таких змін. Відповідачем не доведено, що заклад освіти, в якому навчається позивач, має можливість сформувати довідку з іншим змістом цього поля. Навпаки, із листа цього закладу вбачається протилежне.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 року у справі № 300/2794/25 зазначив, що формування та видання довідки із зазначенням у ній відомостей про порушення послідовності поточного здобуття освіти за таких обставин не ґрунтується на законі, а відмова у внесенні змін до такого документа є протиправною і порушує право здобувача освіти на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Суд також враховує, що відповідно до статті 2 Закону № 2145-VIII відносини щодо адміністративних актів у сфері освіти регулюються Законом України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру». У постанові від 20.05.2026 року у справі № 280/9417/24 Верховний Суд, посилаючись на принципи цього Закону, зазначив, що запроваджений Міносвіти алгоритм автоматичного формування довідки про здобувача освіти ґрунтується виключно на формальному факті повторного зарахування особи на навчання за тим самим рівнем вищої освіти, без врахування обставини щодо відсутності у такої особи раніше виданого документа про вищу освіту відповідного ступеня. Саме такий підхід застосований і до позивача. Отримавши звернення з конкретними обставинами незавершеного навчання, відповідач не надав їм правової оцінки, а обмежився посиланням на результат роботи алгоритму.

Таким чином, відмова Міністерства освіти і науки України від 23.04.2026 року № 3/3356-26 є протиправною.

Щодо способу захисту суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, щоб у разі невиконання рішення не виникала необхідність повторного звернення до суду. Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреції у цих правовідносинах немає. Відомості про послідовність здобуття освіти мають лише два можливі значення, обставини, що їх визначають, судом встановлені, і інших підстав для зазначення «Ні, порушує» відповідач не навів.

Твердження Державного підприємства «Інфоресурс» про те, що відомості про послідовність не вносяться до Єдиної електронної бази, а лише відображаються у довідках, не перешкоджає задоволенню позову. Довідка формується в Єдиній електронній базі за даними цієї бази, міститься в ній, а відповідне поле заповнюється автоматично. Відповідач як держатель Електронної бази та володілець інформації, що в ній міститься, не позбавлений технічної можливості і повноважень забезпечити зазначення достовірних відомостей. Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 року у справі № 300/2794/25 за аналогічних вимог зобов`язав Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей ЄДЕБО, вказавши «Так, не порушує», а в постанові від 20.05.2026 року у справі № 280/9417/24 залишив у силі рішення про зобов`язання вжити заходів щодо внесення змін до інформації у ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності.

З огляду на викладене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання його внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у заявленому позивачем вигляді.

Водночас питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації предметом цього спору не є і вирішується уповноваженим органом за наявності всіх передбачених законодавством умов.

Державне підприємство «Інфоресурс» залучено до участі у справі як третю особу, вимоги до нього не заявлялися, тому питання про обов`язки цього підприємства судом не вирішується.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2011 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.

Клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи окремого вирішення не потребує у зв`язку з ухваленням рішення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою в електронній формі належало сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328 грн * 0,4 * 0,8). Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тому з Міністерства освіти і науки України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн, а надміру сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Інфоресурс» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України від 23.04.2026 № 3/3356-26 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме у розділі: «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» вказати: «Так, не порушує».

Стягнути з Міністерства освіти і науки України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів