Рішення № 141362582 у справі № 420/18323/26 від 10.11.2026

Справа № 420/18323/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.08.2019 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується відповідним контрактом, який набрав чинності з 30.08.2019 року. Відповідно до пункту 3 вказаного контракту, останній укладений на строк 3 (три) роки. Під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX , 30.08.2022 року згідно пункту 11-2 вищезазначеного контракту, строк останнього продовжено до оголошення рішення про демобілізацію . Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №276 від 22.09.2025 року ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини, в зв`язку зі звільненням.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1215/18/1699 від 10.03.2025 року про безпосередньо участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, він 374 дні безпосередньо брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Також дана довідка підтверджує відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Також відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №740/33/811 від 02.02.2024 року, 11 січня 2024 року під час виконання обов`язків військової служби та бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави, позивач одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Крім того згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні.

Перебування станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому, під час воєнного стану перебували на військовій службі, та яким дію контракту про проходження військової служби було продовжено до оголошення рішення про демобілізацію . Отже, продовження строку дії контракту про проходження військової служби понад встановлений строк, фактично змінює умови проходження служби та правовий статус військовослужбовця на новий період.

Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн є протиправною та наявні підстави для зобов`язаня відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Ухвалою від 23.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що 17 березня 2025 року, на виконання вказівки командування військової частини НОМЕР_1 , на той час, командир самохідної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт із проханням включити до списку військовослужбовців, які мають право на винагороду відповідно до Постанови № 153, старшого сержанта ОСОБА_1 . Того ж місяця було проведено нараду з приводу підготовки групи військовослужбовців до погодження з метою проведення нарахування і виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, в тому числі і на старшого сержанта ОСОБА_1 . Під час наради було встановлено, що Позивач прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану у віці до 25 років, а саме 30 серпня 2019 року. Ця обставина і була підставою для відмови Позивачу у здійсненні нарахування та виплати зазначеної винагороди. Підсумки наради були доведені командирам підрозділів які подали відповідні рапорти, в тому числі і командиру позивача. У 2026 році Позивач повторно звернувся до своїх побратимів, з якими проходив службу з метою підготовки документів для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Капітан ОСОБА_2 особисто звертався до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 з клопотанням допомогти у вирішенні проблемного питання. 16 березня 2026 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява Позивача, відповідно до якої він просив здійснити заходи щодо формування та направлення до уповноваженого органу, який наділений повноваженнями приймати рішення про призначення та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З метою вирішення проблемного питання та уникнення надмірного формалізму у ситуації, військовою частиною НОМЕР_1 було направлено до військової частини НОМЕР_4 розрахунок та підтверджувальні документи на Позивача листом №1215/18/2092 від 24 березня 2026 року. 08 червня 2026 року у військовій частині НОМЕР_4 проведено перевірку законності виплати військовослужбовцям одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах передбаченої Постановою №153 стосовно ОСОБА_1 . В результаті перевірки виявлені ризики незаконної виплати одноразової грошової винагороди. Не виконано вимоги п. 4 Постанови, а саме: ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану 24.02.2022 року (8 Висновок попереднього контролю законності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям). Про зазначене рішення Позивача було особисто повідомлено засобами телефонного зв`язку а також листом №1215/18/374/54 від 09 червня 2026 року, що міститься в матеріалах справи. При цьому, відмову Позивачу у його заяві здійснено уповноваженим органом, який наділений повноваженнями приймати рішення про призначення та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, а саме військовою частиною НОМЕР_4 , а не військовою частиною НОМЕР_1 , яка надіслала документи за заявою Позивача.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому, під час воєнного стану перебували на військовій службі, та яким дію контракту про проходження військової служби було продовжено до оголошення рішення про демобілізацію. Відзив Відповідача ґрунтується на звужувальному тлумаченні п. 4 Постанови № 153, яке не випливає з її тексту, суперечить меті експериментального проекту, принципам рівності та заборони дискримінації, а також фактичним обставинам служби Позивача під час воєнного стану.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується відповідним контрактом, який набрав чинності з 30.08.2019 року.

Відповідно до пункту 3 вказаного контракту, останній укладений на строк 3 (три) роки.

Під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, 30.08.2022 року згідно пункту 11-2 вищезазначеного контракту, строк останнього продовжено до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №276 від 22.09.2025 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, у зв`язку зі звільненням.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1215/18/1699 від 10.03.2025 року про безпосередньо участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 31.08.2022, з 11.09.2022 по 31.10.2022, з 21.11.2023 по 30.11.2023, з 11.12.2023 по 20.12.2023, з 01.01.2024 по 11.01.2024, з 20.03.2024 по 29.03.2024, з 05.05.2024 по 08.05.2024, 18.05.2024 по 21.05.2024, з 30.05.2024 по 02.06.2024, з 11.06.2024 по 14.06.2024 , з 23.06.2024 по 26.06.2024, з 05.07.2024 по 08.07.2024, з 17.07.2024 по 19.07.2024, 21.07.2024, з 02.10.2024 по 11.10.2024, з 19.10.2024 по 22.10.2024, з 31.10.2024 по 04.10.2024, з 13.11.2024 по 16.11.2024, з 20.11.2024 по 23.11.2024, з 25.11.2024 по 28.11.2024, з 03.12.2024 по 04.12.2024, з 07.12.2024 по 13.12.2024, з 15.01.2025 по 17.01.2025, з 19.01.2025 по 23.01.2025, з 27.01.2025 по 02.02.2025, з 04.02.2025 по 13.02.2025 безпосередньо брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 р.

Листом № 1215/18/3754 від 09.06.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь та повідомлено, що за висновком попереднього контролю, здійсненого вищим фінансовим органом в межах системи МОУ, позивач не набув права на отримання виплати, у зв`язку з тим, що контракт на проходження військової служби було укладено до настання військового стану в Україні у зв`язку із повномасштабним вторгненням противника (тобто до 24.02.2022).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153) та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

30.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153", якою пункт 4 постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, з аналізу норм Постанови № 153 слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

При цьому, така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується відповідним контрактом, який набрав чинності з 30.08.2019 року.

Відповідно до пункту 3 вказаного контракту, останній укладений на строк 3 (три) роки.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, 30.08.2022 року згідно пункту 11-2 вищезазначеного контракту, строк останнього продовжено до оголошення рішення про демобілізацію.

В той же час, та обставина, що позивач первісно був прийнятий (призваний) на військову службу до введення воєнного стану, не може бути покладено в основу висновку про відсутність у нього права на винагороду за пунктом 4 Постанови №153 без урахування факту продовження строку контракту у 2022 році після введення воєнного стану.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу є окремими видами військової служби. Укладення позивачем у 2022 році нового контракту про проходження військової служби особами сержантського складу відбулося вже в умовах воєнного стану та мало наслідком набуття ним нового правового статусу у межах проходження військової служби.

Зазначена обставина не може розглядатись як підстава для позбавлення позивача права на передбачену державою заохочувальну виплату. Інше тлумачення фактично призвело б до нівелювання мети прийняття Постанови №153, якою запроваджено додатковий мотиваційний підхід для стимулювання осіб відповідного віку проходити військову службу під час воєнного стану.

Суд також наголошує на тому, що тлумачення пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому продовжили проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану.

Суд зауважує, що Постанова № 153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших передбачених Постановою умов.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо: 1) повторного укладення контракту; 2) врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, позивач у віці до 25 років був прийнятий на військову службу, проходив службу під час воєнного стану та будучи особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить більше шести місяців.

З урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку про протиправність відмови Військової частини НОМЕР_1 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

При цьому суд враховує, що Міністром оборони України було видано Окреме доручення від 26.09.2025 № 5601/уд (далі Доручення № 5601/уд), відповідно до пункту 9 якого, попереднє Доручення № 999/уд від 20.02.2025 визнано таким, що не застосовується з 7 серпня 2025 року.

Дорученням № 5601/уд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942) (далі - Постанова) передбачено виплату:

- одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби громадянами України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога);

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: - рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; - які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; - які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; - які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також право на Винагороду мають військовослужбовці з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, а також інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що відповідають умовам Постанови, яким після набрання чинності Постанови (13.02.2025) присвоєно офіцерське звання.

Іншим військовослужбовцям офіцерського складу (окрім тих категорій, які перелічені вище) Винагорода не виплачується.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (далі - випадки притягнення до відповідальності).

Цим же дорученням зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, зокрема:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ)) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку № 1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);

- документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).

Витяги (копії) бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також рапортів самих військовослужбовців не вимагати.

Також Дорученням № 5601/уд зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги (далі - попередня перевірка) протягом трьох днів з дати отримання підтверджуючих документів.

Одночасно суд зазначає, що відповідач, розглядаючи питання про виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, відмовив позивачу виключно з огляду на те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану.

При розгляді порушеного питання відповідачем не була надана оцінка інших умов для виплату одноразової грошової винагороди, у т.ч. щодо особистої та безпосередньої участі здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", з урахування висновків суду у даній справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, яка оформлена листом від 09.06.2026 №1215/18/3754.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", з урахування висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.