Рішення № 141362614 у справі № 420/13506/26 від 10.11.2026

Справа № 420/13506/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій позивач просить суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,74 грн від 01.12.2025 ГУ ДПС в Одеській області зі сплати єдиного внеску з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області повернути безпідставно стягнуті кошти позивачу у розмірі 37788,74 грн та Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути позивачу безпідставно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 4051,50 грн на виконання податкової вимоги від 01.12.2025 №Ф-14916-53-У.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

15.05.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

20.05.2026 позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху, а саме подано уточнену позовну заяву, у якій позивач просить суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,74 грн. від 01.12.2025 року ГУ ДПС в Одеській області зі сплати єдиного внеску з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області повернути безпідставно стягнуті кошти позивачу у розмірі 37788,74 грн.;

- зобов`язати Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути позивачу безпідставно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 4051.50 грн. на виконання податкової вимоги від 01.12.2025 р. № Ф-14916-53-У;

- визнати дії Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо стягнення боргу та виконавчого збору за виконавчим провадженням № 80592149 протиправними.

Ухвалою від 22.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період нарахування недоїмки, ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснював та був працевлаштований, роботодавець своєчасно сплачував за нього ЄСВ. Згідно інформації порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України, всі необхідні внески роботодавцем сплачені. Отже, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2025 року повинна бути скасована, оскільки борг за сплату ЄСВ (2017-2020 рр.) розрахований не вірно. 06.04.2026 року Білгород-Дністровським ВДВС було стягнуто за ВП № 80592149 з виконання виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14916-53-У, виданого 01.12.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області - 37890 грн. Хоча сума за виконавчим документом - 37 788,74 грн., а також було стягнуто виконавчим органом - 5146 грн., хоча згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору складає 3878,87 грн. (квитанції про оплату додаються). Але 09.04.2026 виконавець здійснив повернення 1094.50 грн. як помилково або надмірно стягнута по виконавчому збору. В зв`язку з тим, що державним виконавцем було стягнуто виконавчий збір, позивач залучив до справи у якості відповідача також Білгород-Дністровський ВДВС. Так як, державним виконавцем були стягнуті кошти, які не підлягають стягненню, позивач просить суд зобов`язати відповідачів повернути стягнуті кошти за вимогою, що оскаржується

04.06.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 24.03.2026 року до Відділу надійшла заява стягувача (ГУ ДПС в Одеській області) та оригінал вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14916-53-У від 01.12.2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС в Одеській області (Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) боргу (недоїмки) в розмірі 38788,74 грн., яка є виконавчим документом згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14916 53-У, набрало законної сили 07.01.2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Керуючись вказаною нормою, 25.03.2026 року було винесено законну постанову про відкриття ВП № 80592149, копії якої направлено сторонам згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, на виконання вимог частин 5, 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника були внесені до Єдиного реєстру боржників. Разом з цим, керуючись приписами статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», 25.03.2026 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, на суму 369,00 грн. Також 25.03.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, на суму 3878,87 грн., відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» яка направлена боржнику для виконання у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». У ході здійснення виконавчих дій були виявлені кошти боржника на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», на які було звернуто стягнення в порядку, передбаченому статтями 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження». 08.04.2026 року до відділу надійшла заява ГУ ДПС в Одеській області про уточнення суми заборгованості, згідно з якою розмір боргу становив 37 788,74 грн. У зв`язку з цим 09.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про зміну реєстраційних даних виконавчого провадження. Того ж дня на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 43 036,61 грн, які були розподілені відповідно до вимог статей 42 та 45 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 37 788,74 грн - на користь ГУ ДПС в Одеській області; 3 778,87 грн - виконавчий збір; 369,00 грн - витрати виконавчого провадження; 1 100,00 грн - повернуто боржнику як надмірно стягнуті кошти. Після повного виконання виконавчого документа державним виконавцем 09.04.2026 року винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника та постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

09.06.2026 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач фактично підтверджує, що на виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 01.12.2025 року № Ф-14916-53-У було відкрито виконавче провадження № 80592149, накладено арешт на рахунки позивача та примусово стягнуто кошти. Разом з тим, відповідач у відзиві залишає поза увагою ту обставину, що позивач оскаржує саму вимогу ГУ ДПС як незаконну, а також просить суд надати оцінку правомірності примусового стягнення коштів за таких обставин. Позивач є особою, яка проходить військову службу за мобілізацією, що підтверджується наданими до суду доказами. Відповідачу було відомо про зазначені обставини, оскільки ним здійснювались запити до державних реєстрів та органів влади щодо майнового стану боржника, а також позивач повідомляв про проходження військової служби та надавав відповідні документи. Попри це державним виконавцем не було вжито заходів для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що призвело до примусового стягнення коштів із позивача. Твердження відповідача про те, що позивач не здійснював жодних дій щодо самостійного виконання вимоги, не має правового значення для вирішення спору, оскільки позивач оскаржує законність самої вимоги та правомірність подальшого примусового стягнення коштів. Також не може бути підставою для відмови у позові посилання відповідача на те, що виконавчий збір був стягнутий відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». У випадку встановлення судом незаконності вимоги ГУ ДПС відсутні правові підстави для покладення на позивача негативних наслідків її примусового виконання, у тому числі у вигляді сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

10.06.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли заперечення, в яких відповідач Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначає, що жодна норма Закону України «Про виконавче провадження» не забороняє звертати стягнення на грошові кошти боржника, який є військовослужбовцем, якщо мова йде про виконання вимог про сплату єдиного внеску (ЄСВ) чи інших податкових зобов`язань. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій лише у разі якщо боржник проходить військову службу і виконує бойові завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій. Проте, Позивач не надав до Відділу ДВС жодного документа (довідки за формою № 5 про безпосередню участь у бойових діях тощо), який би згідно із законом давав підстави для зупинення провадження. Державний виконавець не є контролюючим органом у сфері оподаткування, не здійснює перевірку правильності нарахування ЄСВ та не наділений повноваженнями оцінювати законність виконавчого документа під час його пред`явлення. На момент вчинення виконавчих дій вимога ГУ ДПС була чинною та обов`язковою до виконання. Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець діяв виключно у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Гіпотетичне майбутнє скасування судом вимоги ДПС не може ретроспективно перетворити правомірні, законні дії виконавця на «протиправні».

11.06.2026, 12.06.2026, 22.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

12.06.2026, 19.06.2026 від представника відповідача Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення.

Суд зазначає, що відповідачем Головним управлінням ДПС в Одеській області до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.09.2013 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

28.03.2026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 200552006[телефон приховано] про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

01.12.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14916-53-У, згідно якої ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 грн.

Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання податкової вимоги від 01.12.2025 р. № Ф-14916-53-У.

25.03.2026 старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнова А.І. винесено постанову № 80592149 про відкриття виконавчого провадження з виконання податкової вимоги від 01.12.2025 р. № Ф-14916-53-У.

25.03.2026 старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнова А.І. винесено постанову № 80592149 про розмір мінімальних витрати виконавчого провадження на загальну суму 369,00 грн.

25.03.2026 старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнова А.І. винесено постанову № 80592149 про стягнення виконавчого збору у розмірі 3878,87 грн.

03.04.2026 старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнова А.І. звернуто стягнення коштів з рахунків ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», у загальному розмірі 51116.61 грн.

Розпорядженням № 80592149 від 09.04.2026, грошові кошти, що надійшли до ДВС перераховано:

37788,87 грн. перераховано на користь ГУ ДПС в Одеській області

3778,87 грн. перераховано в рахунок виконавчого збору

369,00 грн. перераховано в рахунок виконавчих витрат.

Розпорядженням від 09.04.2026 № 80592149 ОСОБА_1 повернуто 1100 грн.

09.04.2026 старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнова А.І. винесено постанову № 80592149 про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» згідно з преамбулою до вказаного Закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 3, 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VІ Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно пункту 3 розділу VІ Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу VІ Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.

Як зазначено у листі ГУ ДПС в Одеській області від 13.04.2026 № 12058/6/15-32-24-09-06, заборгованість з несплати єдиного внеску нараховано позивачу за період з 2017 рік - 2020 рік становила 37788,74 грн. та нарахована в автоматичному режимі.

Проте, з матеріалів справи слідує, що в період з 05.10.2016 по 11.11.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Втормет».

З довідки форми ОК-5 (витяг з Реєстру застрахованих осіб) слідує, що страхові внески за ОСОБА_1 , зокрема в спірний період з 2017 року по 2019 рік сплачував роботодавець.

Тобто, оскільки позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Доказів отримання позивачем у період 2017-2020 років доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено та відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду не подано.

При цьому, наявність статусу фізичної особи-підприємця сама по собі не спростовує зазначених обставин та не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність усіх відображених в інтегрованій картці нарахувань.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2025 р. № Ф-14916-53-У щодо нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимого про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області повернути безпідставно стягнуті кошти позивачу у розмірі 37788,74 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною тринадцятою статті 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання вимог статті 9, 11 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пункту 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 321, розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 року №417 (далі - Порядок №417).

У свою чергу, Порядок №417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).

Пунктом 6 Порядку №417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До заяви платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється платником особисто.

У разі надходження заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС заяви проводить перевірку наданої платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні заяви (пункт 9 Порядку №417).

З аналізу вищевикладених норм вбачається чіткий порядок повернення коштів надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій та визначено причини відмови у їх поверненні, а тому на теперішній час відсутні підстави для зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області повернути стягнуті кошти позивачу у розмірі 37788,74 грн.

Що стосується позовних звернутих до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме зобов`язання Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути позивачу безпідставно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 4051.50 грн. на виконання податкової вимоги від 01.12.2025 р. № Ф-14916-53-У; визнання дій Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо стягнення боргу та виконавчого збору за виконавчим провадженням № 80592149 протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2025 № Ф-14916-53-У станом на дату її направлення до виконання була чинна та набрала законної, а відтак у державного виконавця були підстави для відкриття виконавчого провадження, та подальшого стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує існування законодавчих обмежень щодо звернення стягнення на окремі види соціальних виплат. Водночас необхідно розмежовувати правомірність відкриття виконавчого провадження, законність арешту на момент його накладення та подальші дії після отримання документального підтвердження цільового призначення конкретних коштів.

Частина 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на банк обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку, на кошти якого законом заборонено звертати стягнення, та повернути постанову без виконання у відповідній частині. Разом із тим після отримання належного підтвердження заборони звернення стягнення виконавець повинен діяти відповідно до статті 59 Закону. Тому відсутність повідомлення банку не може сама по собі виправдовувати подальше утримання коштів після встановлення їх захищеного статусу.

Отже, відсутність повернення банком постанови без виконання та повідомлення про спеціальний режим рахунку свідчить про те, що на момент накладення арешту державний виконавець не мав документально підтверджених підстав вважати, що на кошти, розміщені на зазначеному рахунку, поширюються встановлені законом обмеження щодо звернення стягнення.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

В той же час, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача фактично стосуються незгоди з постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрати виконавчого провадження, які були прийняті у зв`язку з виконанням протиправної, на думку позивача, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2025 № Ф-14916-53-У.

Тобто, протиправність дій відповідача виражається саме в прийнятті постанови про розмір мінімальних витрати виконавчого провадження від 25.03.2026 ВП № 80592149 та постанови про стягнення виконавчого збору від 25.03.2026 року ВП № 80592149.

Згідно статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких підстав, враховуючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2025 № Ф-14916-53-У визнана протиправною та скасована, суд дійшов висновку, що, відповідно, постанова про розмір мінімальних витрати виконавчого провадження від 25.03.2026 ВП № 80592149 та постанова про стягнення виконавчого збору від 25.03.2026 ВП № 80592149 також є протиправними та підлягають скасуванню, як похідні.

При цьому, процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначає Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, а тому вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 4051.50 грн. на виконання податкової вимоги від 01.12.2025 № Ф-14916-53-У, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Підсумовуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідачів за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2 129,92 грн.

Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166), Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (67700, Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 01.12.2025 № Ф-14916-53-У.

Визнати протиправними та скасувати постанову про розмір мінімальних витрати виконавчого провадження від 25.03.2026 ВП № 80592149 та постанову про стягнення виконавчого збору від 25.03.2026 ВП № 80592149.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збір у сумі 1064,96 грн.

Стягнути з Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (67700, Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.