Ухвала № 141362658 у справі № 420/33110/26 від 09.11.2026

Справа № 420/33110/26

УХВАЛА

09 листопада 2026 року Суддя Одеського окружного адміністративного суду, Бжассо Н.В., дослідив матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків його виплати за період 29 січня 2020 р. по 30 травня 2026 р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків його виплати за період 29 січня 2020 р. по 30 травня 2026 р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Ухвалою суду від 26.10.2026 року залишено позов без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення недоліків адміністративного позову шляхом: надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.

03.11.2026 року від представника позивача надійшла заява про поновлення позивачу строку звернення до суду із вказаним позовом, згідно з якою станом на жовтень 2026 р. у порушення приписів ч. 2 ст. 233 КЗпПУ позивачу не було надіслано відповідачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, що є підставою для поновлення процесуального строку звернення до суду за судовим захистом. Також, представник позивача посилається на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1- р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) згідно з яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Представник позивача вважає, що позивач не обмежений будь-яким строком звернення до суду за судовим захистом у справі, пов`язаної із виплатою його заробітньої плати.

Дослідивши заяву представника позивача, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.

Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивач мав звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі № 620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі № 360/572/21.

Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 сформувала висновки, де зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту повного фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 620/10222/24 від 17 квітня 2026 року.

З огляду на наведені положення законодавства та висновки Верховного Суду, доводи позивача щодо того, що він не обмежений будь-яким строком звернення до суду є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні з військової служби був проведений відповідачем 27.03.2026, що підтверджується скріншотами по картковому рахунку позивача.

При цьому,з позовом до суду позивач звернувся лише 18.10.2026 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду, який закінчився 30.05.2026 року.

Представник позивача вказує, що строк звернення до суду у вказаній справі не пропущено з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025про неконституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України. Також, представник позивача вказує, що позивач не отримував письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні згідно приписів ч. 2 ст. 233 КЗпПУ.

Однак, суддя вказує на помилковість вказаних обґрунтувань, оскільки на спірні правовідносини ані ч. 1 ст. 233 КЗпП України, ані ч. 2 ст. 233 КЗпПУ не розповсюджується, оскільки, як було вказано в ухвалі суду про залишення позову без руху, спірні правовідносини регулюються положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст.122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Законодавець законодавчо закріпив, що підставою для поновлення пропущеного строку може бути наявність обставин, які зумовили обмеження можливості реалізувати своє право на судовий захист протягом строку, встановленого законом.

Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що наведені представником позивача доводи з приводу того, що строк звернення до суду не пропущений є помилковими, а заява про поновлення строку звернення до суду не містить доказів щодо існування об`єктивно непереборних та таких, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами обставин, які не дозволили вчасно реалізувати право на судовий захист.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.

Повернути позивачеві адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В.Бжассо