Рішення № 141362671 у справі № 420/15622/26 від 09.11.2026

Справа № 420/15622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати мені компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 01.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №420/11543/24,

2.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на мою користь компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 01.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №420/11543/24.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що лише 01.05.2026 на виконання рішення суду у справі №420/11543/24 відповідачем було виплачено на користь позивачки недоотримане нею грошове забезпечення за період проходження військової служби з 30.01.2020 по 19.05.2023, у розмірі 156254,84 грн.

Однак, при несвоєчасній виплаті недоотриманого за час проходження служби грошового забезпечення відповідач, в порушення законодавчих вимог, не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за час затримки виплати відповідно до Порядку №159 від 21.02.2001.

Ухвалою суду від 02.06.2026 суд прийняв позовну заяву та відкрив спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує про хибність та необґрунтованість вимог і доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач зазначає, що компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).

Крім того, на думку відповідача позивач пропустив встановлений законом строк для звернення д суду із цим позовом.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документів.

Судом, з урахуванням ч.4 ст.78 КАС України, враховуючи встановлені обставини у судовому рішенні по справі №420/11543/24, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправним обрахунок та виплату у період з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом на 1 січня 2018 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення та з розміру грошового забезпечення позивача, без урахування додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом, який розглядався у справі №420/11543/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, яке було залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, відповідач здійснив нарахування та 01.05.2026 виплатив позивачці недоотримане за час служби грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023.

У позові позивач вказує, що зверталась до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, однак відповідач відмовив у проведенні виплати такої, у зв`язку із чим позивачка звернулась до суду із даним позовом, адже вважає, що оскільки індексація грошового забезпечення відповідачем була виплачена з простроченням строку для виплати такої, вона має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням термінів його виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Як визначено ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до приписів ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Пунктом 7 Порядку №159 визначено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації грошових доходів громадян; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи та послуги.

Тобто основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Така правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 15.05.2025 у справі № 440/2166/23.

Суд також вбачає доцільним зазначити, що за висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду).

Водночас, як було вказано вище, зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання певних умов, серед яких затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Та, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

При цьому, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що саме з моменту нарахування доходу починається відлік терміну прострочення.

З огляду на викладене суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що лише на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 420/11543/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025, відповідач нарахував позивачу недоотримане нею грошове забезпечення та 01.05.2026 здійснив виплату позивачці нарахованих сум у розмірі 156254,81 грн.

Оскільки затримка виплати грошового забезпечення, яке повинно було бути нараховане та виплачене за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили (20.08.2025) було фактично виплачене 01.05.2026, що підтверджується відповідною випискою по картковому рахунку позивачки, а отже термін прострочення складає більше одного місяця, доводи та вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, у частині не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою недоотриманого ОСОБА_1 грошового забезпечення за час служби на виконання рішення суду у справі №420/11543/24 є обґрунтованими.

Водночас період такого прострочення, за який і має бути розрахована та виплачена позивачці компенсація становить з 21.08.2025 по 30.04.2026.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено доводів які б спростовували наявність у позивачки у спірному випадку права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Посилання відповідача на пропуск позивачкою встановленого законом строку для звернення до суду із цим позовом суд оцінює критично, та з даного приводу звертає увагу, що виходячи з нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.

Приписами статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 фактично встановлений обов`язок відповідного підприємства, установи і організації компенсувати особі (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку дохід, втрачений у зв`язку з порушенням строків його виплати в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2 - 4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно з Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №420/11543/24 відповідач лише 01.05.2026 виплатив позивачці недоотримане нею грошове забезпечення.

Отже, лише з моменту отримання виплати позивач міг дізнатись про порушення свого права щодо компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду від 23.12.2024 у справі №420/11543/24.

Саме з часу отримання ним заборгованості, виплаченої на виконання рішення суду розпочинається встановлений частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк, протягом якого позивач має право звернутись до суду з позовом.

Відтак, звернувшись з позовом до суду 27.05.2026 позивач не пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд також звертає увагу, що згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами ч.1, п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд вбачає за доцільне, з урахуванням приписів ст. 9, 245 КАС України задовольнити позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 01.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №420/11543/24 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 21.08.2025 по 30.04.2026 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №420/11543/24.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації та грошового забезпечення, виплачених 01.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №420/11543/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 21.08.2025 по 30.04.2026 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №420/11543/24.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА