Рішення № 141362741 у справі № 420/12317/26 від 10.11.2026

Справа № 420/12317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 30.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 26.02.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 26.02.2026 р. провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та з 01.02.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а для обчислення його пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Представник позивача вказує, що з 01.03.2024 замість перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,0796 позивачу виплачено лише надбавку в розмірі 100 грн, а у 2025 та 2026 роках до пенсії позивача застосовано коефіцієнти 1,0345 та 1,048 замість 1,115 і 1,121.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, а листом від 03.04.2026 №17077-12786/Т-02/8-1500/26 відповідач повідомив, що перерахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства.

На переконання представника позивача, відповідач порушив механізм індексації пенсій, оскільки не застосував показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, а з огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року положень пункту 5 Порядку №124 є протиправним.

Представник позивача також вважає, що дії відповідача щодо застосування коефіцієнтів 1,0345 та 1,048 замість 1,115 та 1,121 є протиправними, оскільки ґрунтуються на підпункті 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та підпункті 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, які в цій частині суперечать статті 42 Закону №1058-IV, а застосування до пенсії позивача занижених коефіцієнтів ставить його в нерівне становище з пенсіонерами, яким пенсію призначено раніше, і є дискримінацією за ознакою часу виходу на пенсію, забороненою статтею 24 Конституції України та статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник позивача посилається на постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 та іншу практику Верховного Суду, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України».

Заявою про уточнення позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач звернувся до відповідача 26.02.2026, і просив зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з цієї дати.

Стислий виклад заперечень відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, якими збільшено показник середньої заробітної плати в Україні, який застосовується для обчислення основного розміру пенсії (3764,40 грн): з 01.03.2022 - до 6186,32 грн, з 01.03.2023 - до 7405,03 грн, з 01.03.2024 - до 7994,47 грн. Також наводить коефіцієнти 1,115 та 1,121, установлені пунктами 1 Постанов №209 та №236.

Посилаючись на пункт 5 Порядку №124, відповідач вважає, що базою для індексації показника середньої заробітної плати є показник, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, тобто показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а жодних законних підстав для індексування показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, який застосовувався при обчисленні пенсії позивача, шляхом множення на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 немає.

За твердженням відповідача, з 01.03.2025 пенсію позивача обчислено при страховому стажі 28 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 22950,42 грн (проіндексованій на 1,0345), і її розмір становив 6545,17 грн, а з 01.03.2026 - при страховому стажі 29 років 9 місяців, середньомісячній заробітній платі 24052,03 грн (проіндексованій на 1,048), і її розмір становить 7155,48 грн.

Відповідач також зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 45 та статті 58 Закону №1058-IV, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, та Положення про головні управління Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, прийняття рішень про перерахунок пенсії належить до його компетенції, а вимога про зобов`язання провести перерахунок є втручанням у його дискреційні повноваження. На підтвердження цього доводу відповідач посилається на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16, частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення судового збору, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України, частини першу та другу статті 23, пункти 20 і 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, частину другу статті 72 та частини першу і другу статті 73 Закону №1058-IV, за якими кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а їх використання на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 08.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та витребував у відповідача копію електронної пенсійної справи позивача.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що позивачу, за зверненням від 28.02.2023, призначено у 2023 році пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки - 12236,71 грн.

Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення, середній заробіток за три попередні роки (2020-2022) становить 12236,71 грн, у графі «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП» зазначено 1,084156 з розрахунком « 1,0345 * 1,048», у графі «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП» - 13266.50, у графі «Середньомісячний заробіток для обчислення» - 24052.03000.

За протоколом перерахунку пенсії від 27.02.2026, відповідач з 01.03.2026 провів позивачу перерахунок за видом «Індексація заробітку. (масовий)»: середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 24052,03 грн, розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 7155,48 грн.

У листі від 03.04.2026 №17077-12786/Т-02/8-1500/26 відповідач повідомив, що з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, і показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796), до пенсій, які не підвищуються, встановлено доплату в розмірі 100 грн, а оскільки, позивачу з 01.02.2023 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2020-2022 роки - 12236,71 грн), для врахування коефіцієнту 1,0796 при перерахунку пенсії з 01.03.2024 підстав не має.

У цьому ж листі відповідач повідомив, що з 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 1,0345, установленого для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, при страховому стажі 28 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 22950,42 грн, і її розмір становив 6545,17 грн, з них розмір пенсії за віком - 6445,17 грн, надбавка на індексації 01.03.2024 - 100,00 грн, а з 01.03.2026 - із застосуванням коефіцієнта 1,048 при страховому стажі 29 років 9 місяців, середньомісячній заробітній платі 24052,03 грн, і її розмір становить 7155,48 грн.

Отже, показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн відповідач на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01.03.2024 не збільшував, а замість цього встановив позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 збільшив цей показник лише на коефіцієнти 1,0345 та 1,048.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням щорічного перерахунку пенсії позивача для забезпечення її індексації, і полягають у тому, який саме показник середньої заробітної плати та на які коефіцієнти збільшення підлягав збільшенню у 2024-2026 роках.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, проте сам об`єкт збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, - визначений безпосередньо законом.

На виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок №124, пунктом 1 якого визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

За пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV. Згідно з пунктом 3 цього Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту встановлено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 7 Порядку №124, збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575; у 2022 році - 1,046; у 2023 році - 1,0345; у 2024 році - 1,023.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236) установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови для пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, установлено коефіцієнти збільшення: для пенсій, призначених із застосуванням показників, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061; у 2023 році - 1,048; у 2024 році - 1,036; у 2025 році - 1,024.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку №124 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як абзац перший пункту 5 Порядку №124 у сукупності з абзацом другим цього пункту приписує збільшувати показник станом на 01.10.2017.

Крім того, суд встановив, що підпункти 6 пунктів 2 Постанови №209 і Постанови №236 запроваджують диференційований механізм індексації, за яким розмір коефіцієнта збільшення залежить від року, у якому особі призначено пенсію: пенсіонери, яким пенсію призначено раніше, отримують повний коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цих Постанов, а пенсіонери, яким пенсію призначено пізніше, - знижені коефіцієнти.

Водночас частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій і не містить положень, які дозволяли б Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку: «абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення».

У пункті 93 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: «У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу».

У пункті 94 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд виснував: «при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV». У пункті 95 постанови Верховний Суд вказав, що «Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV», а в пункті 96 - що «застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

У пункті 99 цієї постанови Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022- 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства».

Щодо застосування знижених коефіцієнтів, установлених підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209, Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 зазначив, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи в 2022- 2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 135,00 грн, 100,00 грн, 100,00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, а у 2025 році - із застосуванням коефіцієнта 1,046 замість 1,115, діяло всупереч вимог чинного законодавства».

У пункті 22 постанови від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 Верховний Суд також визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що при перерахунку підлягає застосуванню виключно коефіцієнт збільшення поточного року, вказавши, що при перерахунку пенсії має враховуватись не лише коефіцієнт відповідного року, а й коефіцієнти збільшення, передбачені постановами Кабінету Міністрів України за попередні роки, які мали виплачуватись особі раніше.

Наведені висновки є застосовними і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки правове регулювання є тим самим (частина друга статті 42 Закону №1058-IV, Порядок №124 та щорічні постанови Кабінету Міністрів України про індексацію), а фактичні обставини подібні: пенсію позивачу призначено у 2023 році, її індексацію у 2024 році замінено щомісячною доплатою в розмірі 100,00 грн, а у 2025-2026 роках проведено із застосуванням знижених коефіцієнтів, установлених залежно від року призначення пенсії.

Суд також враховує, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV після внесення змін Законом України від 15.02.2022 №2040-IX не змінювалась, а тому наведені висновки Верховного Суду сформовані під ту редакцію норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд зазначає таке.

Пенсію позивачу призначено у 2023 році, за зверненням від 28.02.2023, яке надійшло до 31 грудня року, що передує 2024 року, а отже його пенсія відповідно до пункту 3 Порядку №124 підлягала перерахунку з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026.

Показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, є показник за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн - саме він, як установив суд, застосований при обчисленні пенсії позивача.

Отже, за приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню на коефіцієнти збільшення підлягав саме цей показник.

Положення абзацу першого пункту 5 Порядку №124 у частині, яка приписує збільшувати показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, суд до спірних правовідносин не застосовує на підставі частини третьої статті 7 КАС України як такі, що суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV - акту вищої юридичної сили.

Суд також не застосовує підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 та підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 у частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення пенсії.

Ці положення не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV, яка передбачає єдиний механізм індексації раніше призначених пенсій і не наділяє Кабінет Міністрів України правом диференціювати розмір коефіцієнта залежно від дати призначення пенсії; вони не узгоджуються також із принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу), закріпленими статтею 7 Закону №1058-IV, та зі статтею 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав, оскільки зменшують коефіцієнт, на який збільшується пенсія при перерахунку.

Суд наголошує, що застосування частини третьої статті 7 КАС України не залежить від того, чи є відповідний підзаконний акт чинним на момент розгляду справи та чи оскаржувався він в окремому судовому порядку; на це прямо вказав Верховний Суд у пункті 92 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Отже, при перерахунку пенсії позивача підлягали застосуванню пункт 1 Постанови №185 (коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024), пункт 1 Постанови №209 (коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025) та пункт 1 Постанови №236 (коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026).

Визначаючи спосіб застосування цих коефіцієнтів, суд виходить з того, що за абзацом другим пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а за пунктом 7 цього Порядку збільшений показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно: коефіцієнт поточного року множиться на показник, уже збільшений на коефіцієнти попередніх років.

За таким розрахунком показник середньої заробітної плати, який підлягав застосуванню для обчислення пенсії позивача, становить: з 01.03.2024 - 12236,71 х 1,0796 = 13210,75 грн; з 01.03.2025 - 13210,75 х 1,115 = 14729,99 грн; з 01.03.2026 - 14729,99 х 1,121 = 16512,32 грн.

Натомість, як установив суд, відповідач з 01.03.2024 показник 12236,71 грн не збільшував узагалі, обмежившись щомісячною доплатою в розмірі 100,00 грн за підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 збільшив цей показник лише на коефіцієнти 1,0345 та 1,048, унаслідок чого показник становить 13266,50 грн замість 16512,32 грн.

Позивач просить провести перерахунок пенсії з 26.02.2026, і суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 28.04.2026, тобто період, за який заявлено вимоги, перебуває в межах шестимісячного строку, установленого частиною другою статті 122 КАС України.

Водночас з наведеного вище розрахунку випливає, що для визначення правильного розміру пенсії позивача з 26.02.2026 показник середньої заробітної плати має бути збільшений послідовно на коефіцієнти 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 - додатково на коефіцієнт 1,121, оскільки без урахування всього ланцюга коефіцієнтів належний розмір пенсії обчислити неможливо.

Суд також враховує, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №320/14123/25 визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 і зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину цього рішення у виданні, в якому Постанову №209 було офіційно оприлюднено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №320/14123/25 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 - без змін.

Отже, це рішення набрало законної сили 19.05.2026.

Разом з тим у період з 26.02.2026 до 18.05.2026, за який позивач просить провести перерахунок, ця норма формально зберігала чинність.

Суд наголошує, що зазначена обставина на результат вирішення спору не впливає: як уже вказано вище, підзаконна норма, що суперечить акту вищої юридичної сили, не підлягає застосуванню судом за частиною третьою статті 7 КАС України незалежно від того, чи є вона чинною на момент розгляду справи.

Суд також зазначає, що підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 нечинним у судовому порядку не визнавався, а тому єдиною підставою для його незастосування у цій справі є частина третя статті 7 КАС України.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що базою для індексації є показник станом на 1 жовтня 2017 року, а законних підстав для збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 немає. Такі підстави прямо встановлені частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, пунктами 1, 3, абзацом другим пункту 5 та пунктом 7 Порядку №124, пунктом 1 Постанови №185, пунктом 1 Постанови №209 і пунктом 1 Постанови №236.

Відповідач не навів жодної норми закону, яка виключала б застосування цих коефіцієнтів до пенсії позивача, а послався виключно на положення підзаконних актів, які, як установив суд, суперечать акту вищої юридичної сили.

Наведений у відзиві коефіцієнт 1,0575, установлений для пенсій, призначених у 2021 році, до пенсії позивача відповідач не застосовував.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що перерахунки пенсії позивача проведено згідно з нормами чинного законодавства. Дії суб`єкта владних повноважень, вчинені на підставі підзаконного акта, який суперечить закону, не можуть вважатися такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у розумінні пункту 1 частини другої статті 2 КАС України. Не є вони й обґрунтованими в розумінні пункту 3 частини другої цієї статті, оскільки відповідач не врахував обставини, що мають значення, - розмір показника середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення установлений пунктом 1 Постанови №185, пунктом 1 Постанови №209 та пунктом 1 Постанови №236, періодичність і порядок перерахунку - Порядком №124, а сам перерахунок відповідач за пунктом 7 Постанови №209 та пунктом 7 Постанови №236 проводить за матеріалами справ, без звернення особи. Відповідач не має права обирати з кількох юридично допустимих варіантів поведінки: за встановлених обставин він зобов`язаний провести перерахунок у визначений законом спосіб.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2. Наведені джерела стосуються меж судового контролю за реалізацією саме дискреційних повноважень, тоді як у цій справі відповідач діяв у межах зв`язаної компетенції, а спір стосується правильності застосування норм права, а не доцільності обраного органом варіанта рішення. Крім того, у самій Рекомендації №R(80)2 дискреційним визначено повноваження, при здійсненні якого орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Такого вибору законодавство про індексацію пенсій відповідачу не надає.

Посилання відповідача на частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України висновку суду не змінюють: суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог, а обраний позивачем спосіб захисту - визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання провести перерахунок пенсії у визначений законом спосіб - є належним.

Відповідач посилається також на статтю 92 Конституції України, статті 23, 116 Бюджетного кодексу України, статті 72, 73 Закону №1058-IV, стверджуючи, що стягнення судового збору призведе до використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені законом. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки вони визначають порядок формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду та умови здійснення платежів з бюджету і не регулюють порядок розподілу судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.

Суд також не застосовує частину п`яту статті 45 і статтю 58 Закону №1058-IV, Положення про Пенсійний фонд України та Положення про головні управління Пенсійного фонду України, на які послався відповідач: ці норми визначають правовий статус Пенсійного фонду, строки розгляду документів і коло його функцій і не встановлюють меж судового контролю за законністю дій його територіальних органів.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, не збільшивши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень.

Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд», а тому належний до сплати судовий збір становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Сума 266,24 грн, сплачена понад установлений законом розмір, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 26.02.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 26.02.2026 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», а з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО