Рішення № 141362748 у справі № 420/34475/24 від 10.11.2026

Справа № 420/34475/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 05.11.2024 року) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій представник позивача просить суд:

прийняти адміністративний позов до розгляду, звільнити позивача від сплати судового збору та відкрити провадження по даній справі;

витребувати у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових за періоди проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 ;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 рік без врахування індексації грошового забезпечення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; на задоволення клопотання позивача витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових за періоди проходження позивачем військової служби у цій військовій частині.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 22.07.2003 року по 24.11.2015 року та з 06.08.2016 року по 16.03.2023 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а в період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року у Військовій частині НОМЕР_2 . З карток особового рахунку позивачу стало відомо, що за період з 24.11.2015 року по 28.02.2018 року відповідачі не нараховували та не виплачували їй індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає, що посадові оклади військовослужбовців до 01.03.2018 року не підвищувались з січня 2008 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін. Також позивач зазначає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки обчислені без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку вона отримувала щомісяця, а також без урахування індексації, яка має систематичний характер і входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються ці виплати і сама щомісячна додаткова грошова винагорода. Разом з індексацією, на думку позивача, підлягає виплаті компенсація сум податку з доходів фізичних осіб за Порядком №44.

21.11.2024 року Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців підвищено за рахунок премії та щомісячної додаткової винагороди випереджаючим шляхом, тому обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, а сума індексації до березня 2018 року не перевищила розміру такого підвищення. Відповідач також вважає, що визначення базового місяця належить до його дискреційних повноважень, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, не звертався до відповідача із заявами про перерахунок, вимоги щодо одноразових виплат є передчасними, індексація та щомісячна додаткова грошова винагорода не є складовими грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові виплати, а грошова допомога на оздоровлення і матеріальна допомога мають разовий характер і індексації не підлягають. У відзиві відповідач також просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

29.01.2025 року Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позов, у якому просить поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову, оскільки базовим місяцем для обчислення індексації з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1013 є січень 2016 року, а нарахування та виплату індексації було зупинено роз`ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 через відсутність фінансування, тому вина військової частини відсутня. Також відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 8-10 Інструкції № 595 та Інструкції № 550 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення. До відзиву відповідач додав витребувану судом довідку про додаткові види грошового забезпечення та розрахунок сум індексації.

Ухвалою суду від 10.11.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Вирішуючи клопотання Військової частини НОМЕР_2 про поновлення строку на подання відзиву, суд враховує, що строк на подання відзиву встановлений судом, а разом з відзивом відповідач надав витребувані ухвалою суду від 11.11.2024 року докази. З огляду на завдання адміністративного судочинства, принцип змагальності сторін та обов`язок суду повно встановити обставини справи, суд вважає за можливе продовжити Військовій частині НОМЕР_2 строк на подання відзиву та прийняти відзив до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України з 18.07.2003 року.

Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.11.2015 року № 259 старшого солдата ОСОБА_1 , призначену наказом ПЗ НГШ ЗСУ від 28.10.2015 року № 230-РС на посаду старшого телефоніста відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_2 , з 23.11.2015 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у цій військовій частині вона не отримала (а.с.28).

Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08.08.2016 року № 166 позивача, яка прибула з Військової частини НОМЕР_2 , з 06.08.2016 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с.29).

Копії зазначених наказів засвідчені посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 і надані нею разом з листом від 04.09.2024 року № 2126, яким на адвокатський запит від 26.07.2024 року № 136-1 надано також картки особового рахунку позивача за 2015-2023 роки. Відповідачі факт проходження позивачем служби у зазначені періоди не заперечують.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 03.08.2024 року № 587 про додаткові види грошового забезпечення за листопад 2015 року по липень 2016 року позивачу щомісяця нараховувались посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка, премія та додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків посадового окладу (у довідці зазначена як «щорічна»), яка виплачувалась щомісяця: у листопаді 2015 року 427,35 грн, з грудня 2015 року по червень 2016 року від 2810,70 грн до 3183,60 грн, у липні 2016 року 3264,05 грн. У листопаді 2015 року позивачу виплачено матеріальну допомогу у розмірі 1831,25 грн та грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 1831,25 грн. Індексація грошового забезпечення за весь цей період становить 0,00 грн (а.с.39).

Відповідно до розрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача, складеного Військовою частиною НОМЕР_2 , до грудня 2015 року включно індекс споживчих цін обчислювався з січня 2008 року як базового місяця і у листопаді та грудні 2015 року сума індексації складала 2302,64 грн на місяць, з січня 2016 року відповідач визначив новий базовий місяць у зв`язку з «підвищенням розмірів грошового забезпечення». Нараховано позивачу за період з 28.10.2015 року по 22.07.2016 року 1848,33 грн індексації, виплачено 0,00 грн (а.с.40-42).

Згідно з картками особового рахунку Військової частини НОМЕР_1 за 2016-2018 роки з вересня 2016 року по березень 2018 року позивачу щомісяця нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода (від 1822,84 грн до 2963,34 грн, у більшості місяців 2825,40 грн). У листопаді 2016 року позивачу нараховано матеріальну допомогу у розмірі 4709,00 грн, у березні 2017 року матеріальну допомогу у розмірі 4709,00 грн та грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4709,00 грн, що відповідає сумі посадового окладу (605 грн), окладу за військовим званням (35 грн), надбавки за вислугу років (160 грн), надбавки за особливі умови проходження служби (400 грн) та премії (3509 грн) без щомісячної додаткової грошової винагороди. Індексація грошового забезпечення позивачу за період до березня 2018 року не нараховувалась (а.с.33-34).

Згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2024 року № 2126 розмір прожиткового мінімуму, застосований при розрахунку грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 року, становив 1762 грн. Посадовий оклад позивача з 01.03.2018 року становив 2730 грн замість 605 грн (а.с.27).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно п. 6 Порядку № 1078 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття базовий місяць. Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів.

9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), якою внесено зміни до Порядку № 1078.

Згідно п. 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Згідно п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз наведених положень свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яким є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Тож із 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року (далі Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців. Підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 року з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, у період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року посадові оклади військовослужбовців не підвищувались, а тому місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірному періоді, є січень 2008 року.

Доводи відповідачів про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців підвищено випереджаючим шляхом, а тому базовим є січень 2016 року, суд відхиляє. Як вбачається, у грудні 2015 року збільшено розміри премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, тобто щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тоді як посадові оклади військовослужбовців не змінювались. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 таке зростання грошового забезпечення не є підставою для визначення нового місяця підвищення доходу, а сума індексації на розмір такого зростання не зменшується. Розрахунок Військової частини НОМЕР_2 , у якому січень 2016 року визначено базовим місяцем саме у зв`язку з «підвищенням розмірів грошового забезпечення», цим вимогам не відповідає.

Висновки суду у цій частині позовних вимог відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, зокрема, у постановах від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20, від 19.05.2022 року у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 року у справі № 640/8991/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, від 20.10.2022 року у справі № 400/426/21.

Також суд відхиляє доводи Військової частини НОМЕР_1 про дискреційний характер визначення базового місяця. Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 року у справі № 120/313/20-а зазначив, що базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача, провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.

Посилання Військової частини НОМЕР_2 на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року та відсутність фінансування суд відхиляє, оскільки відомчий лист не може скасувати обов`язок, встановлений законом. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, на які посилається і сам відповідач, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачами, позивачу за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року у Військовій частині НОМЕР_2 та з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року у Військовій частині НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Навіть розраховану самою Військовою частиною НОМЕР_2 суму індексації у розмірі 1848,33 грн позивачу не виплачено.

За таких обставин бездіяльність відповідачів у вигляді ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за відповідні періоди із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є протиправною, а позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання кожного з відповідачів нарахувати та виплатити індексацію за період служби у ньому з визначенням січня 2008 року як базового місяця. Обраний судом спосіб захисту є ефективним та забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача.

В частині позовних вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».

Поряд із цим суд звертає увагу, що на відповідачів, як податкових агентів, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу. Відтак, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідачів здійснити на користь позивача одночасну компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За визначенням, наведеним в пункті 1 Постанови № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова № 889) військовослужбовцям Збройних Сил установлено щомісячну додаткову грошову винагороду. Згідно з п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови її виплати визначаються Міністерством оборони у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкція № 260), чинну у спірний період. Згідно пункту 30.1 Інструкції № 260 особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Пункт 30.3 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 33.1 Інструкції № 260 передбачено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктами 8-10 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 року № 595, та пунктами 8-10 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 550, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції. Тобто, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року у справі № 825/997/17 зазначила, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Наведена правова позиція узгоджується також із правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 року у справі № 826/2205/17.

Як встановлено судом, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця як у Військовій частині НОМЕР_2 (листопад 2015 року по липень 2016 року), так і у Військовій частині НОМЕР_1 (вересень 2016 року по березень 2018 року), що свідчить про її систематичний, а не одноразовий (разовий) характер. Водночас матеріальна допомога за 2015 рік та грошова допомога на оздоровлення за 2015 рік, виплачені Військовою частиною НОМЕР_2 у листопаді 2015 року, а також матеріальна допомога за 2016, 2017 роки та грошова допомога на оздоровлення за 2017 рік, виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 , обчислені без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, суд враховує, що позивач посилається на її виплату Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі наказу від 05.08.2016 року №169. Ухвалою суду від 11.11.2024 року у Військової частини НОМЕР_2 витребувано довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період проходження позивачем служби у цій військовій частині, однак надана довідка охоплює лише період з листопада 2015 року по липень 2016 року. Відповідач факт виплати допомоги за 2016 рік не спростував і доказів її обчислення не надав. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доведення правомірності обчислення цієї виплати покладається на відповідача, а тому суд зобов`язує Військову частину НОМЕР_2 провести її перерахунок з урахуванням раніше виплачених сум.

Доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач не зверталась із заявами про перерахунок, суд відхиляє, оскільки обов`язок правильно обчислити та виплатити грошове забезпечення покладено на відповідача законом і не залежить від звернення військовослужбовця.

Щодо позовних вимог про врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань суд зазначає наступне.

Субсидіарне застосування норм Закону № 1282-XII, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що індексація є складовою грошового забезпечення та має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 року у справі № 643/11749/17, від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19.

Те, що сама грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога мають разовий характер і індексації не підлягають, значення не має, оскільки позивач просить не проіндексувати ці виплати, а включити належну їй щомісячну індексацію до складу місячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються. Оскільки судом встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення у відповідних періодах, а відповідачі протиправно її не нарахували, обчислення цих допомог без урахування належної індексації є протиправним.

Щодо позовних вимог про перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 595 та пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою.

Як встановлено вище, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу місячного грошового забезпечення позивача. Індексація ж нараховується на всю суму грошового доходу в межах прожиткового мінімуму, тобто на місячне грошове забезпечення, до складу якого вже входить і щомісячна додаткова грошова винагорода. Тому окремий перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди з включенням до формули її розрахунку індексації грошового забезпечення означав би повторне врахування однієї і тієї ж складової та є безпідставним.

Позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом (на чому наполягає Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позов), з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) було установлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/156/23 дійшла висновку, що до правовідносин щодо виплати належної заробітної плати (грошового забезпечення), які виникли до 19.07.2022 року, застосовується частина друга статті 233 КЗпП України у попередній редакції, тобто без обмеження будь-яким строком.

Спірні правовідносини стосуються грошового забезпечення позивача за період з 24.11.2015 року по 28.02.2018 року, тобто виникли до 19.07.2022 року. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 року № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на місячний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, та на те, що позивач не оскаржувала наказ про виключення зі списків особового складу, суд відхиляє, оскільки предметом позову є не звільнення чи виключення зі списків, а невиплата належних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами законність оскаржуваної бездіяльності у задоволеній частині позовних вимог не доведена, а їх доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу між сторонами відсутні.

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2015 року по 05.08.2016 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.08.2016 року по 28.02.2018 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки без врахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Суддя М.М. Аракелян