Рішення № 141362816 у справі № 154/3854/26 від 10.11.2026

154/3854/26

2/154/2077/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - ТОВ «Діджи фінанс») Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 102759, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час оформлення кредиту.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102759 від 17 лютого 2024 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 18836,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 5836,80 грн - заборгованість за процентами, 1000 грн - заборгованість за комісіями, 8000 грн - заборгованість за пенею.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2662,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні рішення у справі:

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 28 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 10 листопада 2026 року.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовом подав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.

17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 102759.

Індивідуальна частина договору містить персональні дані позичальника, зокрема РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адресу проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_4 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 4000 грн строком на 90 днів, до 16.05.2024 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 2,2 % на добу, що становить 803 % річних. Договором не передбачено права позичальника ініціювати продовження строку кредитування.

Згідно з пунктом 1.4 договору позичальник зобов`язався сплатити комісію в розмірі 25 % суми кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, зокрема обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення. Загальний розмір комісії становить 1000 грн. Окремої вартості кожної із зазначених послуг договір не визначає.

Пунктом 3.5 договору визначено денну процентну ставку в розмірі 2,48 %, розраховану з урахуванням процентів за користування кредитом та передбаченої пунктом 1.4 комісії.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування кредитних коштів на банківський рахунок позичальника.

Згідно з додатком № 1 до договору від 17 лютого 2024 року загальна сума платежів за кредитом становить 12 920 грн, з яких 4000 грн - основна сума кредиту, 7920 грн - проценти за користування кредитом протягом 90 днів та 1000 грн - комісія. Графіком передбачено проміжні платежі, починаючи з 01 березня 2024 року, та остаточне повернення кредиту 16 травня 2024 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі порушення строків повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, із загальним обмеженням неустойки подвійним розміром отриманого кредиту.

Відповідно до пунктів 7.1-7.11 договору його укладення здійснюється через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця шляхом реєстрації позичальника, ідентифікації, погодження індивідуальних умов кредитування та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Індивідуальна частина договору та додаток № 1 містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором KL1551.

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 15 лютого 2024 року пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а для підписання договору № 102759 на номер телефону НОМЕР_4 17.02.2026 року о 09:16:07 було надіслано одноразовий ідентифікатор KL1551. У довідці також зазначено платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів 17 лютого 2024 року о 13 год 38 хв за платіжною інструкцією № A565818B239853CLY102759T1145800 здійснено успішний переказ 4000 грн від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану «A-BANK» із призначенням платежу «Выдача кредита # 102759». Номер транзакції - 40815-41674-40094, код авторизації - 1449C4, код RRN - 404809697180. Документ підписано кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід».

Із наданого первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості за договором № 102759 вбачається, що заборгованість за основною сумою кредиту становить 4000 грн, за процентами - 5836,80 грн., за комісією - 1000 грн., за пенею - 8000 грн. Загальна сума заборгованості визначена в розмірі 18836,80 грн. Розрахунок не містить відомостей про внесення відповідачем платежів у погашення зазначеної заборгованості.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимог, а перехід таких прав здійснюється з моменту підписання сторонами відповідного реєстру.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року первісний кредитор передав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимог щодо 9280 боржників із загальною сумою заборгованості 150 833 044,75 грн.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 23122024 до складу переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором № 102759 від 17 лютого 2024 року в загальному розмірі 18836,80 грн., яка складається з:заборгованість за основною сумою кредиту становить 4000 грн, за процентами - 5836,80 грн., за комісією - 1000 грн., за пенею - 8000 грн.

На підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором факторингу надано платіжні інструкції № 11146 від 15 січня 2025 року та № 11417 від 13 лютого 2025 року, відповідно до яких ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало первісному кредитору два платежі по 507 226,55 грн кожен із призначенням платежу за договором факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року.

Зазначені документи становлять письмові докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність відзиву та заперечень відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести підстави й розмір заявлених вимог. Суд вирішує спір за результатами оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо його підписано стороною або сторонами.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а акцепт може здійснюватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення відповідного формуляра або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо їх зміст чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що підписання електронного кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, отриманого позичальником через погоджені засоби електронного зв`язку, відповідає вимогам законодавства щодо укладення електронного правочину.

У цій справі індивідуальна частина кредитного договору містить визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні дані позичальника, реквізити платіжної картки та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL 1551.

Довідкою первісного кредитора про ідентифікацію клієнта підтверджено використання цього ідентифікатора під час оформлення кредиту 17 лютого 2024 року. Відомості про номер телефону, платіжну картку та одноразовий ідентифікатор узгоджуються з реквізитами кредитного договору.

Отже, надані докази в їх сукупності підтверджують волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору № 102759 від 17 лютого 2024 року та погодження його індивідуальних умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про успішне здійснення 17 лютого 2024 року переказу 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 із зазначенням кредитного договору № 102759 у призначенні платежу, а також номера транзакції, коду авторизації та RRN.

Належність зазначеної платіжної картки відповідачу підтверджена безпосередньо банком-емітентом - «A-BANK», а саме його відповіддю на виконання ухвали суду від 08.10.2026 р. № 68219/47-261007/343 - БТ.

Крім того, банківська виписка містить відомості про зарахування на рахунок відповідача 4000 грн за операцією №40255_1_1474077.128 2024-02-17.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд установив, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.2 договору кінцевим строком повернення кредиту визначено 16 травня 2024 року. Цей строк закінчився, тому обов`язок відповідача повернути всю непогашену суму кредиту настав незалежно від пред`явлення кредитодавцем окремої вимоги про дострокове повернення коштів.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума основного боргу становить 4000 грн, а платежів у його погашення не обліковано. Доказів повернення відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення 4000 грн основної суми кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено фіксовану процентну ставку 2,2 % на добу. З урахуванням передбаченої пунктом 1.4 договору комісії 1000 грн денна процентна ставка, розрахована за частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 2,48 %, що зазначено в пункті 3.5 договору.

Відповідно до п. 3.5. Договору денна процентна ставка за договором становить 2.48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (198 % (проценти за користування кредитом з розрахунку 2,2 % за кожен день) + 25 % комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору)/90 днів. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ?100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. 2 / 12 Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за процентами становить 5836,80 грн. Суд погоджується, шо дана вимога про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, необхідні для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець після укладення договору на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості, повернуту суму кредиту, платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законодавством інформацію.

Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону кредитодавець має право встановлювати плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості в разі звернення споживача з відповідною вимогою частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що законодавство допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Визначальним для правової оцінки такої умови є не найменування комісії, а зміст послуг, за які передбачено її сплату.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформулювала висновок про нікчемність умов договору щодо комісії за обслуговування кредиту, коли кредитодавець не визначив і не довів наявності та переліку додаткових і супутніх послуг, за які встановлено відповідний платіж.

У цій справі пунктом 1.4 кредитного договору встановлено єдину комісію в розмірі 25 % суми кредиту, що становить 1000 грн, одночасно за надання, обслуговування і повернення кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення.

Таким чином, до складу єдиного комісійного платежу кредитодавець включив, зокрема, інформаційні послуги, право на безоплатне отримання яких у визначеному законом обсязі гарантоване споживачу частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому договір не розмежовує інформацію, яка надається споживачу безоплатно, та інформаційні послуги, за які закон допускає встановлення окремої плати. Не визначено також вартості кожної із зазначених у пункті 1.4 послуг.

Комісія встановлена як єдиний неподільний платіж у розмірі 1000 грн незалежно від кількості, виду та фактичного обсягу наданих послуг.

Доказів надання відповідачу конкретних додаткових платних послуг, їх погодження та окремої вартості позивач не подав.

За таких обставин умова пункту 1.4 договору в частині встановлення плати за інформаційне обслуговування, яке відповідно до закону повинно здійснюватися безоплатно, є нікчемною.

Оскільки кредитодавець об`єднав зазначену плату з іншими послугами в єдиний комісійний платіж без визначення вартості кожної з них, виокремити правомірну частину комісії на підставі погоджених умов договору та наданих доказів неможливо.

Самостійне визначення судом вартості окремих послуг за відсутності відповідної домовленості сторін та доказів їх фактичного надання означало б зміну змісту договірного зобов`язання й виходило б за межі повноважень суду під час вирішення спору.

Отже, позивач не довів наявності у відповідача обов`язку сплатити заявлену комісію в розмірі 1000 грн на підставі правомірної та визначеної за змістом умови договору.

Вимога про стягнення 1000 грн комісії задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від погоджених сторонами умов кредитного договору щодо відповідальності за його порушення.

За наданим розрахунком первісний кредитор нарахував відповідачу пеню за прострочення грошових зобов`язань, що виникло у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану. Загальна сума пені обмежена 8000 грн відповідно до пункту 5.3 договору.

Оскільки всі нарахування здійснені за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період, на який поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільнений від обов`язку сплачувати таку пеню, а нарахована сума підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для стягнення 8000 грн пені відсутні. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Матеріалами справи встановлено, що 23 грудня 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за договором факторингу № 23122024.

Пунктом 4.1 цього договору визначено, що перехід права вимоги від первісного кредитора до фактора відбувається з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог.

Акт приймання-передачі реєстру від 23 грудня 2024 року підтверджує передачу прав вимоги, а витяг із додатка № 1 безпосередньо ідентифікує відповідача, номер і дату кредитного договору, а також складові переданої заборгованості.

Надані платіжні інструкції підтверджують здійснення фактором платежів за договором факторингу. При цьому умовами пункту 4.1 договору момент переходу прав вимоги пов`язаний із підписанням реєстру, а не з повним завершенням розрахунків між сторонами факторингу.

Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102759 від 17.02.2024 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права в тому обсязі, в якому вони належали первісному кредитору на момент відступлення. Передача права вимоги за договором факторингу не створює для боржника нових обов`язків і не змінює правової природи окремих складових заборгованості.

Тому включення до реєстру прав вимог сум комісії та пені не усуває встановлених законом підстав для відмови в їх стягненні.

Отже, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд установив, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі електронного договору № 102759 від 17.02.2024 року, первісний кредитор надав відповідачу 4000 грн, а строк повернення кредиту закінчився 16 травня 2024 року.

Відповідач не виконав зобов`язань із повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за погоджений строк кредитування.

Право вимоги за цим договором належним чином перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року.

Заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4000 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 5836,80 грн підтверджена належними доказами, відповідає умовам договору та застосовним положенням законодавства.

Водночас вимога про стягнення 1000 грн комісії є необґрунтованою, оскільки встановлений договором єдиний неподільний платіж охоплює послуги, які відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, а правомірну частину комісії за погодженими умовами та наданими доказами визначити неможливо.

Вимога про стягнення 8000 грн пені суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від обов`язку сплачувати пеню за прострочення кредитного зобов`язання в період воєнного стану.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Із відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 102759 від 17 лютого 2024 року в загальному розмірі 9836,80 грн., з яких 4000 грн .- основна сума кредиту та 5836,80 грн. - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 1000 грн. комісії та 8000 грн пені слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. підтверджується: договором про надання правової (правничої) допомоги, копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, актом наданих послуг, детальним описом робіт.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1390 грн. 33 коп. (9836,80*2662,40/18836,80) судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 102759 від 17.02.2024 року в розмірі 9836 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 80 копійок, з яких 4000 грн .- основна сума кредиту та 5836,80 грн. - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 1390 (три тисячі триста дев`яносто) гривні 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

.

Суддя Ірина КУСІК