Ухвала № 141363243 у справі № 607/22224/18 від 06.11.2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2026 Справа №607/22224/18 Провадження №6/607/706/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

за участі:

старшого державного виконавця ТВ ДВС Тернопільської області ІФМУ МЮУ - Бойко Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойко Руслани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

06 листопада 2026 року старший державний виконавець Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойко Р.О. через підсистему «Електронний суд» звернулася в порядку цивільного судочинства до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника ОСОБА_1 - до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 607/22224/18, виданим 22 червня 2020 року, про стягнення боргу із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» в сумі 167 232,19 грн.

В обґрунтування подання старший державний виконавець зазначила, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 62758871 з примусового виконання виконавчого листа № 607/22224/18, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 червня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованості в розмірі 167 232,19 грн.

Ухвалою суду від 11 липня 2025 року боржника ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю, замінено правонаступником - дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що державним виконавцем 11 серпня 2025 року винесено відповідну постанову.

У поданні вказано, що постановою від 10 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження, боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за її неподання. Однак рішення суду залишається невиконаним, декларацію не подано, заходів щодо погашення заборгованості не вжито.

За результатами перевірки майнового стану боржника встановлено відсутність зареєстрованого рухомого майна та доходів від підприємницької діяльності. Водночас боржнику належить квартира, на яку накладено арешт. Проте, оскільки розмір заборгованості не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, державний виконавець, посилаючись на частину дев`яту

статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII

(далі - Закон № 1404), вказує на відсутність підстав для звернення стягнення на це нерухоме майно, яке є єдиним житлом боржника.

Відтак виконавець вважає, що тривале невиконання судового рішення та невжиття боржником заходів щодо погашення заборгованості свідчать про ухилення від виконання зобов`язань, у зв`язку з чим просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання рішення суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2026 року прийнято до розгляду подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойко Руслани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» та призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подання підтримала у повному обсязі, з мотивів, наведених у ньому.

Відповідно до частини четвертої статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Заслухавши пояснення старшого державного виконавця, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

2.1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 листопада 2019 року (справа № 607/22224/18), залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2020 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за угодою №376481 від 11 листопада 2011 року в розмірі 164 760,69 грн, а також судовий збір у розмірі 2 471,50 грн у рівних частках (том 1, а.с. 230-232; том 2, а.с. 142-147).

22 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі №607/22224/18 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» заборгованості за угодою №376481 від 11 листопада 2011 року в розмірі 164 760,69 грн, а також судового збору в розмірі 2 471,50 грн у рівних частках (том 3, а.с. 14).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2020 року

(ВП № 62758871) старшим державним виконавцем Приймак А.Ю. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 607/22224/18, виданим 22 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області (том 3, а.с. 15).

11 серпня 2020 року ОСОБА_2 вказану постанову отримав, про що свідчить підпис на супровідному листі від 10 серпня 2020 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня

2025 року у виконавчому провадженні № 62758871 з примусового виконання виконавчого листа № 607/22224/18, виданого цим судом 22 червня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованості в розмірі 167 232,19 грн, у зв`язку зі смертю боржника замінено його правонаступником - дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 35, 36).

Постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 11 серпня 2025 року

(ВП № 62758871), постановленою старшим державним виконавцем Бойко Р.О., замінено сторону виконавчого провадження з боржника ОСОБА_2 на його неповнолітню дочку -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , у відкритому виконавчому провадженні № 62758871 з примусового виконання виконавчого листа № 607/22224/18, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» боргу в розмірі 167 232,19 грн, яка надіслана на адресу ОСОБА_1 супровідним листом від 11 серпня 2025 року № 126244.

Як убачається з відповіді Державної податкової служби України на запит № 370662817

від 23 вересня 2026 року, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутні відомості про доходи боржника, нараховані (виплачені) податковими агентами, доходи від самозайнятої діяльності, а також задекларовані ним річні доходи.

Як зазначено у відповіді на запит № 370662746 від 23 вересня 2026 року, боржник в органах ДФС не перебуває.

У відповіді на запит МВС України № 370662678 від 23 вересня 2026 року вказано, що за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

Потоцька Каміла у період з 10 серпня 2020 року по 23 вересня 2026 року перетинала державний кордон 12 червня 2022 року в`їзд на територію України, про що свідчить відповідь Державної прикордонної служби України № 370662919 від 23 вересня 2026 року.

Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 02 жовтня 2026 року № 8-19-0.61-45852-26, станом на 01 січня 2013 року документи, які посвідчують право власності чи користування земельними ділянками ОСОБА_1 не видавалися.

Як убачається з відповіді Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05 жовтня 2026 року № 26865-26, за ОСОБА_1 великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не реєструвалися.

Як вказано у відповіді ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 05 жовтня 2026 року № 459/07-2, станом на 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернополі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів від 05 листопада 2026 року № 501129808 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною

площею 30,4 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого

майна 3009521161040.

2.2. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України). Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Зазначене конституційне право людини і громадянина знаходить своє відображення й у основоположних міжнародно-правових документах у сфері прав людини.

Так, у статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 2 та 3).

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті (пункти 2, 3).

Отже, право особи на свободу пересування та вільний виїзд за межі України є гарантованим Конституцією України та міжнародними договорами, а його обмеження допускається лише на підставах, визначених законом, за умови дотримання принципів законності, необхідності та пропорційності такого втручання. Відтак тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України як винятковий захід має бути належним чином обґрунтованим та співмірним із метою забезпечення виконання судового рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»

від 21 січня 1994 року № 3857-XII регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у разі його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання таких зобов`язань.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За частиною третьою статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом наведених норм підставою для застосування такого обмеження є не сам факт невиконання судового рішення, а доведене ухилення боржника від його виконання, тобто свідоме невиконання зобов`язань за наявності реальної можливості їх виконати повністю або частково.

При цьому невиконання рішення може бути зумовлене як об`єктивними обставинами, зокрема відсутністю доходів чи майна, на яке може бути звернено стягнення, так і свідомою поведінкою боржника, спрямованою на уникнення виконання зобов`язань. Відтак саме на виконавця покладається обов`язок довести наявність обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Отже, законодавець пов`язує застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме з фактом ухилення боржника від виконання зобов`язань, який має бути доведений належними та достатніми доказами. Саме по собі невиконання судового рішення не є безумовною підставою для застосування такого обмеження.

Власне тривале невиконання рішення суду, відсутність підтверджених доходів та наявність нерухомого майна, на яке, за твердженням виконавця, неможливо звернути стягнення, не доводять свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

При цьому суд зауважує, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2020 року було винесено щодо первісного боржника ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_1 набула статусу боржника лише у 2025 році, будучи на той час неповнолітньою. Хоча постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 11 серпня 2025 року було надіслано на адресу ОСОБА_1 , матеріали подання не містять доказів її отримання боржником, а також належного повідомлення про необхідність виконання відповідних зобов`язань. За таких обставин відсутні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 була обізнана про покладені на неї обов`язки у виконавчому провадженні та свідомо ухилялася від їх виконання.

ІІІ. Висновки суду

Таким чином, оцінивши встановлені обставини справи та наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено факту свідомого ухилення

ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. За таких обставин підстави для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а тому подання задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції віднести на рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 258-261, 273, 352-355, 441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойко Руслани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на державу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

5. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

6. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06 листопада 2026 року.

Відомості про учасників:

Заявник: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 45000236, адреса місцезнаходження: вул. Князя Василя Костянтина

Острозького, 14, м. Тернопіль.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

код ЄДРПОУ: 35509011, адреса місцезнаходження: Столичне шосе, 90, м. Київ.

Головуючий суддя Т. І. Якімець