Рішення № 141363389 у справі № 608/3095/26 від 09.11.2026

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Справа № 608/3095/26

Номер провадження2-а/608/154/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Квятковський Д. В., звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що постановою №5125 від 16 жовтня 2026 року про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Згідно даної постанови, 15 жовтня 2026 року о 16 год 30 хв ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , доставлений органами Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку, а саме неприбуття по повістці.

06.07.2026 ОСОБА_1 , відповідно до п.30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №8121600 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) на 14 годину 22 липня 2026 року для уточнення даних.

ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (з дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Адвокат Квятковський Д. В. вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови у ній відсутні будь які посилання на нормативні акти, що передбачають відповідальність. Більше того із змісту постанови не можливо встановити обставин вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а саме за яких обстави, коли, у який спосіб було вчинено правопорушення.

В дату та час виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 17.07.2026 по 29.07.2026, що підтверджується довідкою КНП «Чортківська ЦМЛ» Чортківської міської ради, а тому не міг отримати повістку та з`явитися у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому просила розгляд справи проводити без її участі, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Вважає постанову №5125 від 16.10.2026 законною, а ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, позивач ухилився від отримання повістки, тому вона була повернута відповідальним працівником АТ «Укрпошта» з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. Поважність своєї неявки ОСОБА_1 не вказав. Медична довідка, яку додав позивач як доказ своєї невинуватості, не є належним та допустимим доказом, оскільки належним чином підтверджують непрацездатність особи виписка з медичної карти стаціонарного хворого або листок непрацездатності.

Адвокатом Квятковським Д. В. подано відповідь на відзив. Зазначив, що для застосування частини третьої статті 210-1 КУпАП необхідно встановити порушений обов`язок, фактичні обставини його невиконання, належне оповіщення та винність особи, а також оцінити поважні причини неприбуття. Особливий період визначає умови кваліфікації, але не звільняє орган від доказування інших елементів складу. Статті 9, 245, 251, 252 і 280 КУпАП не дозволяють замінити таке доказування загальним переліком норм. У відзиві відповідач посилається на обов`язок уточнення облікових даних протягом 60 днів від набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації. Позивач не заперечує існування передбачених законом обов`язків військового обліку. Однак саме цитування цієї норми не доводить обставин правопорушення, за яке винесено постанову № 5125, необхідності особистого прибуття саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 22.07.2026 о 14:00. Така дата визначена індивідуальним викликом, належність оповіщення про який має бути доведена окремо.

Відзив не містить ані розрахунку конкретного 60-денного строку стосовно позивача, ані визначення його початкової події, ані індивідуальних доказів невиконання обов`язку уточнення даних. Отже, цей довід не доводить окремого порушення. За статтями 9, 251 і 280 КУпАП загальна норма не замінює фактичних даних про діяння конкретної особи та її вину.

Оскаржувана постанова стосується неприбуття за повісткою № 8121600 на 22.07.2026. Можливе порушення іншого обов`язку не може без встановлення відповідних обставин підміняти фактичні підстави цієї постанови.

Відомості про уточнення адреси можуть мати значення для перевірки правильності надсилання повістки. Проте навіть за наявності підстав для направлення її за зареєстрованим місцем проживання відповідач повинен довести передбачені пунктом 41 Порядку № 560 умови належного оповіщення, включно з юридично значущою датою поштової відмітки. Загальне посилання на 60 днів цього доказування не замінює.

Таким чином, заперечення позивача полягає не у відсутності обов`язку уточнювати дані чи з`являтися за належним викликом, а в тому, що наведена загальна норма не доводить належного оповіщення, вини та відсутності поважних причин неприбуття саме 22.07.2026.

Посилання на формування повістки засобами Реєстру, QR-код та опис вкладення не доводить її вручення або настання іншої передбаченої законом події оповіщення. Пункти 29, 30-1, 30-2 і 30-3 Порядку № 560 регулюють оформлення та направлення повістки, тоді як пункт 41 встановлює докази оповіщення. Відповідач підміняє доказ повідомлення адресата твердженням про правильність оформлення документа. Ці обставини юридично не тотожні.

Уточнення облікових даних і прибуття за конкретною повісткою є різними обов`язками. Наведена відповідачем норма передбачає декілька способів уточнення даних, зокрема через електронний кабінет.

Для подій липня 2026 року застосовною є редакція Порядку № 560 від 11.04.2026. У ній QR-код повістки передбачений пунктом 30-1, спосіб направлення сформованої в Реєстрі повістки - пунктом 30-2, реквізити поштового відправлення та опису - пунктом 30-3. У відзиві положення про QR-код помилково віднесене до пункту 31-1. Сама помилка номера не є підставою скасування штрафу, однак наявність QR-коду за жодним із цих правил не замінює доказу оповіщення за пунктом 41.

У наданому описі вкладення форми 107П (файл img20261030_16362376.pdf) зазначено ПІБ позивача, відправлення R067218380724, адресу у АДРЕСА_3 , вкладення «Повістка», документ № НОМЕР_1 від 06.07.2026 та кількість аркушів: один. Це підтверджує ідентифікаційні реквізити вкладення. Водночас у цьому описі немає поштової відмітки з датою вручення, відмови від одержання або відсутності адресата. Дата документа 06.07.2026 не замінює дати відповідної поштової події.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Квятковський Д. В., в судове засідання не з`явилися. Адвокат Квятковський Д. В. подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №5125 від 16 жовтня 2026 року про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Згідно даної постанови, 15 жовтня 2026 року о 16 год 30 хв ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , доставлений органами Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку, а саме неприбуття по повістці.

06.07.2026 ОСОБА_1 , відповідно до п.30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №8121600 засобами поштового зв`язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) на 14 годину 22 липня 2026 року для уточнення даних.

ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (з дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 277-1 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Позивач стверджує, що не отримував повістку про розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого винесена оскаржувана постанова та відповідач доказів щодо належного оповіщення ОСОБА_1 не надав, хоча як вказано у відзиві на позов, вона була повернута відповідальним працівником АТ «Укрпошта» з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до змін до Правил надання послуг поштового зв`язку, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 року № 1147 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають вручатися особисто адресату.

Якщо адресат відсутній за вказаною адресою, працівник поштового зв`язку повинен повідомити його за наявним номером телефону та/або залишити в абонентській поштовій скриньці повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`являється за листом, працівник пошти робить відповідну відмітку та повертає відправлення відправнику.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: повістка має бути направлена за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних, або за адресою його реєстрації, а також мають бути відомості про спробу вручити повістку особі. Така спроба має наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або її невручення через відмову отримати повістку чи відсутність адресата за відповідною адресою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за 3 дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. В даному випадку - ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач будь-яких доказів належного вручення чи невручення повістки ОСОБА_1 не надав, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою частини четвертою Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов було подано в електронній формі, отже судовий збір в розмірі 532,48 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 № 5125 від 16 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» _____________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/3095/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар: