Рішення № 141363420 у справі № 670/690/26 від 10.11.2026

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/690/26

Провадження № 2/670/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 у сумі 25463 грн 49 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 12681 грн 21 коп.;

- заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 12782 грн 28 коп., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 02.01.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 945475864 на суму 15750 грн 00 коп. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора CQT477X3. Саме відповідач ініціював укладення кредитного договору оформивши заявку на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не був би укладений. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свій обов`язок у повному обсязі та перерахувало відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 15750 грн 00 коп. на банківську карту відповідача.

28.11.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 110 від 01.12.2020, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС"» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 6 від 15.07.2021, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

06.12.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС"» та позивачем укладено Договір факторингу № 06/12/2021-1, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020. Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 06.12.2021 до вказаного Договору факторингу від ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25463 грн 49 коп.

Представник позивача зазначає, що при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 25463 грн 49 коп.

Ухвалою від 17.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду 08.10.2026 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК»: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № 5375-41XX-XXXX-6534; виписку про рух коштів по картковому рахунку (карка № НОМЕР_2 XX-XXXX-6534) за період з 02.01.2020 по 07.01.2020 (у випадку належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № 5375-41XX-XXXX-6534).

В електронній формі через систему «Електронний суд» відповідач 01.10.2026 подав відзив на позов, 05.10.2026 - заперечення (на відповідь на відзив), 06.10.2026 - додаткові пояснення у справі, за змістом яких просить суд: перевірити належність і достатність доказів укладення кредитного договору № 945475864 від 02.01.2020 саме відповідачем та фактичного перерахування кредитних коштів саме відповідачу; перевірити належність доказів переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитодавця до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"»; перевірити правильність розрахунку заборгованості та обґрунтованість кожної її складової; застосувати позовну давність у разі встановлення її спливу та відмовити в позові на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України; у задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 відмовити повністю, якщо позивач не доведе обставини, на які посилається як на підставу позову; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні сум, які не підтверджені належними доказами або розраховані без належного обґрунтування; відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в частині, яка не буде підтверджена належними доказами її реальності, необхідності та співмірності, або зменшити їх розмір з урахуванням установлених обставин.

Вважає, що надані позивачем матеріали не підтверджують належним чином факт укладення саме відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів, безперервний перехід права вимоги до позивача та обґрунтованість заявленого розміру заборгованості. Для підтвердження факту укладення електронного договору необхідно дослідити сукупність доказів, які дозволяють встановити особу, що здійснювала дії на сайті кредитодавця, проходила процедуру ідентифікації, підтверджувала умови договору та вчиняла дії для отримання коштів. Відповідач наголошує, що підтвердження факту переказу коштів на певну картку та підтвердження того, що договір уклав саме відповідач, є різними обставинами, кожна з яких потребує належного доказування. Навіть підтвердження належності картки відповідачу саме по собі не усуває необхідності перевірити спосіб електронної ідентифікації та підтвердження укладення договору. Суду необхідно оцінити не лише факт проведення платіжної операції, а й сукупність доказів, які пов`язують цю операцію саме з волевиявленням відповідача щодо укладення кредитного договору № 945475864.

В електронній формі через систему «Електронний суд» представник позивача 05.10.2026 подав відповідь на відзив, 06.10.2026 - додаткові пояснення.

Представник позивача зазначає, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Також описав весь алгоритм дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою укладення електронного договору. Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - CQT477X3 направлено відповідачу 02.01.2020 о 10:55:22 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 02.01.2020 10:56:19. Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені у кредитному договорі, повністю відповідають персональним даним відповідача. Водночас зазначення неправильної дати (1988 року народження замість 1987 року народження) народження у заявці на отримання грошових коштів саме по собі не може бути підставою для висновку про те, що кредитний договір укладено іншою особою.

Звертає увагу суду, що при поданні позовної заяви помилково було долучено акт звірки взаєморозрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги до Реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020, а тому долучає належні документи, а саме акт звірки взаєморозрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги до Реєстру прав вимоги № 110 від 01.12.2020.

Також у відповіді на відзив наводить порядок нарахування відсотків: у період з 03.01.2020 по 16.01.2020: 189*14 = 2646,00. Отже, сума нарахованих процентів не перевищує розмір зобов`язань, передбачених графіком платежів, затвердженим сторонами на відповідну дату. 16.01.2020 - відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вніс суму в розмірі - 3514,79 грн, чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі - 2646,00 грн та тіло в розмірі - 868,79 грн. Нарахування відсотків у період з 17.01.2020 по 30.01.2020: 178,57,40*14 = 2499,98 Отже, сума нарахованих процентів не перевищує розмір зобов`язань, передбачених графіком платежів, затвердженим сторонами на відповідну дату. Нарахування відсотків у період з 31.01.2020 по 13.02.2020: 166,40*14 = 2 329,6. Отже, сума нарахованих процентів не перевищує розмір зобов`язань, передбачених графіком платежів, затвердженим сторонами на відповідну дату. 02.02.2020 - відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вніс суму в розмірі - 3514,79 грн, чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі - 2499,98 грн та тіло в розмірі - 1014,81 грн. 13.02.2020 - відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вніс суму в розмірі - 3514,79 грн, чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі - 2329,60 грн та тіло в розмірі - 1185,19 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідач після здійснення зазначених у розрахунку платежів більше не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що у даних правовідносинах трирічний строк позовної давності не сплив, оскільки його перебіг був неодноразово та правомірно зупинений прямими приписами закону. Позивач звернувся до суду в межах строків, установлених чинним законодавством з урахуванням усіх періодів зупинення, діючи добросовісно та реалізуючи гарантоване Конституцією України право на судовий захист.

08.10.2026 розгляд справи відкладено на 27.10.2026 у зв`язку із клопотанням відповідача.

27.10.2026 розгляд справи відкладено на 10.11.2026 у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заяву про відкладення розгляду справи чи про розгляд за його відсутності суду не надав.

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» у судове засідання 10.11.2026 не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, застосувавши релевантні норми права, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02.01.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 945475864 на суму 15750 грн 00 коп. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора CQT477X3 (а.п. 10-13).

Відповідно до умов договору:

1.1. За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 15750 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах.

1.2. Кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів.

1.3. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит.

1.4. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі 439,20 (чотириста тридцять дев`ять цілих дві десятих) відсотків річних від суми кредиту за весь час користування (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.

1.5. Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору).

1.6. Графік платежів складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу позичальником підлягає поверненню частина наданого в користування тіла кредиту та всі нараховані проценти за користування кредитом.

1.7. Проценти за користування кредитом, в розмірі, передбаченому в п. 1.4. договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.

1.8. У випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, при чому проценти за користування кредитом нараховуються від фактичного залишку суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

3.3. Якщо позичальник не сплатив платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, з наступного календарного дня він повинен виплатити кредитодавцю штраф у розмірі 28% (двадцяти восьми відсотків) від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

3.4. Нарахування неустойки здійснюється кредитодавцем з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

3.10. Сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням.

4.1. Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

4.2. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Додатком № 1 до кредитного договору № 945475864 від 02.01.2020 встановлено графік розрахунків за договором, та термін платежу - 07.05.2020, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «CQT477X3» (а.п. 13 на звороті).

Умови укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем договору № 945475864 від 02.01.2020 були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечував.

Про це свідчить інформація (довідка) щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається, що 02.01.2020 о 10 год. 55 хв. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на вказаний мобільний номер телефону відправило відповідачу одноразовий ідентифікатор «CQT477X3» для підписання договору № 945475864, о 10 год. 56 хв. відповідач ввів вказаний ідентифікатор (а.п. 92).

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 02.01.2020 перерахувало відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 15750 грн 00 коп. на банківську картку відповідача № 5375-41XX-XXXX-6534, яку відповідач вказав у заявці під час укладення кредитного договору № 945475864 від 02.01.2020 (а.п. 19).

Довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повідомляє про те, що на виконання кредитного договору № 945475864 від 02.01.2020 товариство ініціювало платіжну операцію щодо перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 15750 грн 00 коп., дата ініціювання платіжної інструкції 02.01.2020 (а.п. 94).

Зазначене підтверджується інформацією та випискою по рахунку відповідача, наданими АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до яких на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була емітована картка № НОМЕР_5 , на яку 02.01.2020 перераховано кошти в сумі 15750 грн 00 коп. (а.п. 120-124).

Отже, кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором № 945475864 від 02.01.2020 та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов зазначеного договору.

28.11.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 110 від 01.12.2020, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 110 від 01.12.2020. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, зокрема щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01 (а.п. 34-48, 142).

05.08.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС"» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 6 від 15.07.2021, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.п. 50-57).

06.12.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС"» та позивачем укладено Договір факторингу № 06/12/2021-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020. Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 06.12.2021 довказаного Договору факторингу від ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25463 грн 49 коп. (а.п. 58-79).

З розрахунків заборгованості за договором № 25463 грн 49 коп., здійсненими ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», виписки з особового рахунку, складеної позивачем 15.06.2026, вбачається, що відповідач станом на день подання позову має заборгованість у розмірі 25463 грн 49 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12681 грн 21 коп.; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 12782 грн 28 коп. (а.п. 80-83).

З розрахунків вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані за період з 02.01.2020 по 07.05.2020, тобто в межах строку дії договору - до прострочення боржника від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певнудію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем надано кредитний договір № 945475864 від 02.01.2020. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Як вбачається з інформації та виписки по рахунку відповідача, наданих АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК», обов`язок щодо надання коштів у загальному розмірі 15750 грн 00 коп. на виконання спірного договору кредитодавцем виконано.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України (чинною на момент укладення договору факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Матеріали провадження не містять доказів того, що відповідач надав позивачу та/або будь-якому з попередніх кредиторів грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором у розмірі, зазначеному в позові, суду не надано.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 758/10335/16-ц).

Оскільки судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 945475864 від 02.01.2020 є підставною та обґрунтованою, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (пункти 83-96) зауважила, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинилося 04.09.2025.

Як встановлено вище, право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло 08.05.2020, тобто під час періоду, коли строк звернення до суду був продовжений. Позов направлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до суду 16.09.2026. Отже з 04.09.2025 по 16.09.2026 минуло 378 календарних днів.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі відсутні.

У відзиві на позов відповідач просив суд з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи дослідити наявні в матеріалах справи докази та у разі якщо відповідні документи не були отримані або надані позивачем, витребувати їх у порядку, передбаченому статтею 84 ЦПК України. Зокрема просив суд витребувати або зобов`язати позивача надати: документи та електронні відомості, які підтверджують процедуру ідентифікації позичальника під час оформлення кредитного договору № 945475864 від 02.01.2020, зокрема доступні дані щодо використання одноразового ідентифікатора, номера телефону, часу його надсилання та підтвердження, а також технічні дані сесії, якщо вони збереглися; документи, що підтверджують належність платіжної картки 5375-41XX-XXXX 6534 позичальнику та фактичне зарахування на неї кредитних коштів у сумі 15750 грн; належним чином засвідчений реєстр прав вимоги, за яким вимогу за договором № 945475864 було передано від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з усіма сторінками та підписами уповноважених представників; документи, що підтверджують виконання умов фінансування саме за відповідним реєстром, у якому зазначено вимогу за договором № 945475864, з урахуванням умов цього реєстру щодо розміру та порядку фінансування; документи, які підтверджують включення вимоги за договором № 945475864 до реєстрів, на підставі яких право вимоги передавалося від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС"», а згодом до ТОВ «ФК "ЕЙС"»; детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів нарахування процентів, застосованих ставок, бази нарахування, здійснених платежів, коригувань та підстав зміни залишку основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що перелічені документи до справи долучені, а інформація вичерпно надана представником позивача у відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 1-4 ст. 95 ЦПК України).

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 1-3 ст. 100 ЦПК України).

На думку суду позивачем при поданні доказів дотримано вимог наведених процесуальних норм.

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі 25463 гривень 49 копійок.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» поніс судові витрати, що складаються з 2662 грн 40 коп. сплаченого судового збору (а.п. 7).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20.01.2026 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 та додаткову угоду № 25770280201 від 19.06.2026 до вказаного договору (а.п. 84-86, 88, 89).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01від 20.01.2026, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 7000 грн 00 коп., а саме: складання позовної заяви - 5000 грн 00 коп., вивчення матеріалів справи - 1000 грн 00 коп., підготовка та подання адвокатського запиту щодо інформації стосовно відповідача - 500 грн 00 коп., підготовка клопотання про витребування інформації - 500 грн 00 коп. (а.п. 87).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Laventsv. Latvia) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача, з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 по справі № 911/969/24 «наголошує на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21)»…..«Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19). Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу».

Водночас витрати за надану професійну правничу допомогу у разі виконаних робіт підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, 11.07.2023 у справі № 910/5151/22).

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений ним час на надання таких послуг, обґрунтування розміру цих витрат, беручи до уваги принцип співмірності судових витрат та ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний характер, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому їх слід визначити у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, зважаючи на вимоги статті 141 ЦПК України та факт задоволення позову в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2662 грн 40 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

На підставі ст. 207, 257, 261, 267, 512, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 267, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» заборгованість за договором № 945475864 від 02.01.2020 у розмірі 25463 (двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"», код в ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО