Рішення № 141363552 у справі № 675/1655/26 від 09.11.2026

Справа № 675/1655/26

Провадження № 2/675/1454/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"09" листопада 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді - Трасковського С. Л., за участю секретаря судового засідання - Тітарчук В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 5 540 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1687-1345 від 17 квітня 2026 року. Заявлена сума складається з 2 000 грн основного боргу, 2 240 грн процентів за користування кредитом, 300 грн комісії за його видачу та 1 000 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

Позов обґрунтовано тим, що 17 квітня 2026 року сторони уклали електронний кредитний договір, за яким відповідач отримала 2 000 грн строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та одноразової комісії. Відповідач передбачених договором платежів не здійснювала. У зв`язку з простроченням сплати процентів понад один календарний місяць позивач направив їй вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилася невиконаною.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов та інших заяв по суті справи не подала.

Відповідно до частини четвертої статті 223, статей 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суд установив, що 17 квітня 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1687-1345 продукту «MiniKasa».

За умовами договору кредитодавець надав позичальнику 2 000 грн строком на 365 календарних днів, із кінцевою датою повернення 16 квітня 2027 року.

Пунктами 4.7, 4.8, 4.10, 4.11 договору визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1 % за день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за день починаючи зі 181-го дня. Одноразова комісія за видачу кредиту становить 15 % його суми. Базовий період сплати процентів складає сім календарних днів.

Укладення договору здійснювалося з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Порядок його укладення, акцептування пропозиції та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором визначено договором і Правилами відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa», затвердженими наказом директора товариства № 34-П від 7 квітня 2026 року.

Надання кредитних коштів підтверджується довідкою кредитодавця та листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 10 серпня 2026 року № 748983-1787758325-10082026. Згідно із зазначеними документами 17 квітня 2026 року о 04 год. 07 хв. на платіжну картку, зазначену в кредитних документах, успішно перераховано 2 000 грн за договором № 1687-1345. Платіжна операція № [номер приховано] має статус «Виконано».

Суд звертає увагу, що в довідці про перерахування коштів та розрахунку заборгованості позичальника зазначено як ОСОБА_2 , тоді як у кредитному договорі та позові - ОСОБА_1 . Водночас у зазначених документах збігаються реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, номер і дата кредитного договору. Крім того, сума перерахованих коштів відповідає сумі кредиту, визначеній договором, а наведений розрахунок здійснено за передбаченими ним умовами. Тому зазначена розбіжність у прізвищі не спростовує належності цих документів до спірних правовідносин.

Таким чином, сукупність поданих доказів підтверджує укладення кредитного договору та виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 7 серпня 2026 року підтверджується, що відповідач отримані кредитні кошти не повернула, процентів за користування ними та комісії не сплатила. Відомостей про здійснення будь-яких платежів розрахунок не містить, доказів погашення заборгованості суду не надано.

При цьому строк повернення основної суми кредиту за договором визначено до 16 квітня 2027 року, проте позивач заявив вимогу про її дострокове стягнення.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, якщо це передбачено договором. Споживач зобов`язаний здійснити відповідні платежі протягом 30 календарних днів із дня одержання вимоги. У разі усунення порушення протягом цього строку вимога втрачає чинність.

Договором сторін передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі прострочення сплати процентів понад один календарний місяць.

11 серпня 2026 року позивач направив відповідачу письмову вимогу № 1687-1345 про дострокове повернення кредиту, у якій повідомив про наявну заборгованість та необхідність її погашення протягом 30 календарних днів із моменту отримання вимоги.

Направлення вимоги підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень із згрупованими повідомленнями. Доказів усунення порушень умов договору у встановлений законом строк матеріали справи не містять.

За таких обставин позивач правомірно реалізував передбачене договором і законом право на дострокове повернення кредиту. Тому вимога про стягнення 2 000 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.10 договору протягом перших 180 календарних днів користування кредитом застосовується процентна ставка 1 % на день. Оскільки відповідач кредитних коштів не повертала, базою нарахування процентів залишалася сума 2 000 грн.

Позивач нарахував проценти за період із 17 квітня до 6 серпня 2026 року включно, тобто за 112 календарних днів. За визначеною договором ставкою їх розмір становить 2 000 грн ? 1 % ? 112 днів = 2 240 грн.

Судом встановлено, що зазначена сума відповідає умовам договору, періоду користування кредитом та залишку основної заборгованості. Нарахування здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Отже, вимога про стягнення 2 240 грн договірних процентів є обґрунтованою.

Також підлягає задоволенню вимога про стягнення 300 грн одноразової комісії за видачу кредиту.

Пунктом 4.11 договору прямо передбачено комісію в розмірі 15 % суми кредиту, яка нараховується одноразово в день його видачі. Відповідно до цієї умови її розмір становить 300 грн (2 000 грн ? 15 %).

Комісія є погодженою сторонами складовою плати за надання кредиту, її розмір і порядок нарахування визначені договором. Статті 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачають включення встановлених договором комісій, пов`язаних із наданням кредиту, до загальних витрат споживача.

Аналогічний підхід щодо можливості встановлення договором комісії за здійснення операції з видачі кредиту викладено в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

Враховуючи погодження сторонами відповідної умови та підтвердження фактичної видачі кредиту, суд вважає вимогу про стягнення 300 грн комісії обґрунтованою.

Водночас вимога про стягнення 1 000 грн процентів за статтею 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за таким договором.

У цій справі кредитний договір укладено 17 квітня 2026 року, а всі проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані в період дії воєнного стану.

Отже, відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, тому у стягненні 1 000 грн процентів необхідно відмовити.

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX не змінює висновку суду. Виключення цього положення із спеціального закону не скасувало чинного пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який прямо звільняє позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 2 000 грн основного боргу, 2 240 грн процентів за користування кредитом та 300 грн комісії, що загалом становить 4 540 грн. У решті позовних вимог належить відмовити.

Щодо судових витрат суд виходить із такого.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 77161 від 17 вересня 2026 року.

Позов задоволено на 4 540 грн із заявлених 5 540 грн, тобто на 81,95 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 181,84 грн (2 662,40 х 81,95% ) судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1687-1345 від 17 квітня 2026 року в розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень та 2 181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) гривню 84 копійки судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя С. Л. Трасковський