Рішення № 141363636 у справі № 167/1303/26 від 10.11.2026

Справа № 167/1303/26

Номер провадження 2/167/1109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 45267,40 грн.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 17 березня 2026 року

між ТОВ «Бізпозика» і ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту

№ 181298004 (далі - договір № 181298004), за умовами якого відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 20000 грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 45267,40 грн., з яких: 18660 грн. - тіло кредиту, 16607,40 грн. - проценти, 10000 грн. - проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не погоджується із позовними вимогами щодо стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК, розміру тіла кредиту та процентів, а також витрат на правничу допомогу. Посилається на неправомірність нарахування процентів відповідно до ст. 625 ЦК на всю суму кредиту, а не на прострочену заборгованість, їх надмірність та несправедливість. Вважає, що вони за своєю природою є штрафною санкцією, і на цій підставі не підлягають стягненню в період воєнного стану. Зазначає про необґрунтованість розрахунку тіла кредиту та процентів. Переконаний, що сплачені 4000 грн. комісії кредитодавець повинен був би зарахувати в погашення тіла кредиту. Також просить відмовити у стягненні тіла кредиту в частині, що перевищує 14473,70 грн. та процентів у частині, що перевищує

12881,59 грн. Зазначає про відсутність доказів відношення договору про правничу допомогу до цієї справи, а також недоведеність та неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ «Бізпозика», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа), в судове засідання не з`явилася. В позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізпозика».

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомляв.

Процесуальні дії у справі

7 жовтня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17 березня 2026 року ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-3854) уклали договір № 181298004, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 20000 грн. (п. 2.1), строком на 16 тижнів (п. 2.3) до 7 липня 2026 року (п. 2.8), а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1% в день (п. 2.4) у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів та комісію за видачу кредиту - 4000 грн. (п. 2.5) (арк. спр. 21-51).

За змістом п. 5.1 Правил надання споживчих кредитів проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника) до закінчення строку кредитування (включно).

Відповідно до п. 7.5 договору № 181298004 у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та /або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язався сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК.

За змістом п. 4.1 та розділу 12 договору № 181298004 кредитодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 договору шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

У розділі 5 паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6472, доведено до відома ОСОБА_1 інформацію стосовно платежів, порядку їх здійснення, дат, в які необхідно їх здійснювати, сум на погашення процентів, основної суми та комісії (арк. спр. 18-20).

У анкеті клієнта, наданої ТОВ «Бізпозика», окрім даних щодо особи ОСОБА_1 , зазначено номер банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_2 (арк. спр. 53).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід», 17 березня 2026 року ТОВ «Бізпозика» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20000 грн. на картку № НОМЕР_1 за договором № 181298004 (номер транзакції 47375-44862-87743) (арк. спр. 54).

Листом АТ КБ «Приватбанк» від 20 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-261015/54313-БТ підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 17 березня 2026 року зараховано кошти в сумі 20000 грн. (арк. спр. 98).

Реквізити банківської карти № НОМЕР_1 у листах ТОВ «ПрофітГід» та АТ КБ «Приватбанк» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними в анкеті клієнта та п. 12 договору № 181298004.

Згідно з поданими ТОВ «Бізпозика» розрахунком та довідкою про стан заборгованості у ОСОБА_1 станом на 9 вересня 2026 року наявна заборгованість за договором № 181298004 в загальному розмірі 45267,40 грн., з яких: 18660 грн. - тіло кредиту, 16607,40 грн. - проценти, 10000 грн. - проценти відповідно до ст. 625 ЦК. Нарахування процентів, передбачених договором, здійснено за період з 17 березня

по 7 липня 2026 року включно. Крім того, ОСОБА_1 31 березня та 9 квітня 2026 року здійснив два платежі у розмірі по 5070 грн. (арк. спр. 13-16, 17).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Бізпозика» уклали договір № 181298004 в електронній формі, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-3854), відповідно до умов якого ТОВ «Бізпозика» надало відповідачу кошти в сумі 20000 грн. строком на 16 тижнів, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти користування ними і комісію, розмір яких визначений договором.

17 березня 2026 року кредитні кошти перераховані відповідачу.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорює укладення договору № 181298004, отримання та користування кредитними коштами.

У підписаному відповідачем договорі № 181298004 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту та строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Із доводів відповідача ОСОБА_1 слідує, що він фактично не погоджується із розподілом ТОВ «Бізпозика» двох платежів у розмірі по 5070 грн. кожен на погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією. На переконання відповідача, оскільки умови договору № 181298004 щодо встановлення комісії за видачу кредиту є нікчемними, то позивач повинен був зарахувати частину цих платежів у розмірі 4000 грн. на погашення залишку тіла кредиту, що у свою чергу впливало б на розмір нарахованих процентів.

Перевіряючи ці доводи, суд дійшов таких висновків.

У підписаному відповідачем договорі № 181298004 сторони встановили графік платежів (п. 4.2.2), у якому зазначена інформація про дати і суми платежів, а також їх складові: проценти за користування кредитом, основну суму кредиту, комісію за надання кредиту. Згідно з цим графіком ОСОБА_1 мав повертати кредит вісьмома платежами: 31 березня 2026 року - проценти (3000 грн.) та комісію (2070 грн.); 14 квітня 2026 року - основну суму кредиту (340 грн.), проценти (2800 грн.), комісію (1930 грн.), а 28 квітня,

12 травня, 26 травня, 9 червня, 23 червня та 7 липня - основну суму кредиту та проценти. 31 березня 2026 року відповідач вніс грошові кошти в розмірі 5070 грн., тому неврахування позивачем цієї суми на погашення тіла кредиту не суперечить умовам підписаного сторонами договору. Наступний платіж у розмірі 5070 грн. ОСОБА_1 здійснив 9 квітня 2026 року (графіком передбачено 14 квітня 2026 року), і він зарахований на погашення тіла кредиту, процентів та комісії. Крім того, кредитодавець спрямував 1340 грн. (замість 340 грн.) на погашення тіла кредиту, а 1800 грн. (замість 2800 грн.) - процентів. В подальшому відповідач будь-яких платежів на погашення заборгованості не здійснював, тому проценти нараховувалися на залишок тіла кредиту - 18660 грн.

У п. 1.6 договору № 181298004 зазначено, що комісія за видачу кредиту - грошові кошти, які згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати з надання та користування кредитом. Комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Водночас, приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісія кредитодавця, пов`язана з наданням кредиту.

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився сплатити комісію за надання кредиту.

Аналіз наведених правових норм та умов кредитного договору дає підстави для висновку про правомірність дій ТОВ «Бізпозика» щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки умовами договору передбачено нарахування такої комісії та включено суму нарахувань до графіку платежів, а посилання відповідача на нікчемність цих умов є безпідставними, оскільки спірна комісія нарахована не за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, суд вважає, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитні кошти та проценти за користування ними, а тому позов у цій частині є обґрунтованим, позовні вимоги доведеними, і з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором № 181298004: 18660 грн. за тілом кредиту, 16607,40 грн. - процентами.

Щодо заявлених ТОВ «Бізпозика» вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів відповідно до ст. 625 ЦК у розмірі 10000 грн., то суд зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, виходячи із цих приписів, суд не вбачає підстав для стягнення

із ОСОБА_1 процентів відповідно до ст. 625 ЦК у розмірі 10000 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 2074,28 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 77,91%.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із копій договору про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року (арк. спр. 76-77), рахунку-фактури від 15 травня 2026 року № 05-181298004 (арк. спр. 78), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31 серпня 2017 року серії ТР № 000217 (арк. спр. 79), витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1113377 (арк. спр. 80) судом встановлено, що керуючим партнером АО «Правовий баланс» Глуховецьким О.С. надавалася правнича допомога ТОВ «Бізпозика» у цій справі. Така допомога полягала у підготовці позовної заяви про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .

Згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року розмір гонорару (винагороди)за підготовку позовної заяви складає 10000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 4000 грн. є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4

ст. 137 ЦПК.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «Бізпозика» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 17 березня 2026 року № 181298004: 18660 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень тіла кредиту, 16607 (шістнадцять тисяч шістсот сім) гривень 40 (сорок) копійок процентів, а також 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) гривні 28 (двадцять вісім) копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя: В.Б. Требик