Рішення № 141363673 у справі № 169/978/26 від 10.11.2026

Справа № 169/978/26

Провадження № 2/169/828/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 25 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 1551162, відповідно до якого відповідач отримав у кредит 7000 гривень на строк 30 днів. Право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами»), а 03 квітня 2023 року - до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 21896 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а. с. 64, 65, 66). 16 жовтня 2026 року представниця позивача подала заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без її участі (а. с. 68).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України (а. с. 72), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалою від 10 листопада 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що 25 січня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики № 1551162 (а. с. 8 на звороті).

Відповідно до умов Договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» взяло на себе зобов`язання передати у власність ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок останньої із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а ОСОБА_1 - повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1 Договору).

Пунктом 2 Договору передбачено, що сума позики становить 7000 гривень, строк позики - 30 днів, дата повернення позики - 24 лютого 2021 року, базова процентна ставка - 1,99 % за день, знижена процентна ставка - 0,69 % в день, та процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % (а. с. 8 на звороті).

Договір позики підписаний електронними підписами сторін, зокрема, відповідача - шляхом введення одноразового ідентифікатора - 6Wm6Lxdssr. Також у Договорі вказаний номер електронного платіжного засобу відповідача № НОМЕР_1 (а. с. 9).

25 січня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» на підставі договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 7000 гривень (а. с. 10, 11).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», надавши відповідачу позику, свої зобов`язання за договором виконало.

З розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» видно, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 1551162 від 25 січня 2021 року складає 21896 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7000 гривень, заборгованість за відсотками - 14896 гривень (а. с. 7 -8).

Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання, які випливають з вказаного кредитного договору, цей договір є укладеними відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитних договорів було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладений договір факторингу № 2610 (а. с. 24 на звороті - 29).

Відповідно до пункту 1. 1 вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за кредитними договорами (Право вимоги).

Зобов`язання по оплаті договору факторингу фактором повністю виконані (а. с. 31 на звороті, 32 на звороті).

Згідно з Реєстром прав вимог №2 від 26 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 1551162 від 25 січня 2021 року становить 21896 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7000 гривень, заборгованість за відсотками - 14896 гривень (а. с. 30 на звороті).

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», уклало з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» договір факторингу № 030423-ФК (а. с. 33 на звороті - 38).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитними договорами (Право вимоги).

Згідно з Реєстром заборгованості до договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 1551162 від 25 січня 2021 року становить 21896 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7000 гривень, заборгованість за відсотками - 14896 гривень (а. с. 39 на звороті).

За змістом статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Звертаючись до суду із цим позовом ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», просило стягнути з ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням останнім належним чином умов договору позики № 1551162 від 25 січня 2021 року заборгованість у розмірі 21896 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7000 гривень, заборгованість за відсотками - 14896 гривень.

Проте, не можна погодитися із розміром нарахованих процентів за користування коштами, які позивач просив стягнути з відповідача, з таких підстав.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

У пункті 2 Договору позики передбачено, що сума позики становить 7000 гривень, строк позики - 30 днів, дата повернення позики - 24 лютого 2021 року, базова процентна ставка - 1,99 % за день, знижена процентна ставка - 0,69 % в день, та процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % (а. с. 8 на звороті).

З розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» видно, що ОСОБА_1 здійснював часткове погашення заборгованості на суму 3332,7 гривень, які зараховані первісним кредитором як сплата процентів за користування кредитними коштами.

Виходячи із вказаних вище положень Договору розмір процентів за користування кредитними коштами буде становити 846,3 гривень, які слід стягнути з відповідача:

7000 грн * 1,99 % * 30 дн. = 4179 грн;

4179 грн - 3332,7 грн = 846,3 грн.

Роздруківка із сайту ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, належним доказом узгодження пролонгації дії договору бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази, що саме з цими Правилами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи договір позики.

Доказів того, що відповідач як позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту, позивач суду не надав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зробила правовий висновок, що нарахування процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів є недопустимим. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 1551162 від 25 січня 2021 року, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме - неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень позивач надав договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, Витяг з акту №3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року від 19 червня 2026 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги АХ №1363629 від 11 травня 2026 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03 квітня 2018 року, платіжна інструкція кредитного переказу коштів № 579939275.1 від 15 жовтня 2025 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши Витяг з акту №3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19 червня 2026 року, суд дійшов висновку, що лише зазначені в пункті 2 акту надані адвокатом послуги, вартість яких становить 5500 гривень, в розумінні закону є правничою допомогою.

Вказані в пункті 1 акту послуги фактично і є підготовкою позову та охоплюються пунктом 2.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідач відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовував.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (35,83 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1970 гривень 65 копійок (5500 грн * 35,83 % = 1970,65 грн) та судовий збір у розмірі 953 гривні 94 копійки (2662,40 грн * 35,83 % = 953,94 грн).

На підставі викладеного, статей 516, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 634, 639, 1048, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 1551162 від 25 січня 2021 року в розмірі 7846 (сім тисяч вісімсот сорок шість) гривень 30 (тридцять) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 7000 (сім тисяч) гривень, за процентами за користування кредитними коштами - 846 (вісімсот сорок шість) гривень 30 (тридцять).

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 953 (дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 94 (дев`яносто чотири) копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1970 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса місця знаходження: вулиця Садова 31/33, місто Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346.

Представник позивача: Ґедзь Ольга Віталіївна, адреса місця знаходження: вулиця Садова 31/33, офіс 204, місто Ірпінь, Київська область.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Повне рішення складене 10 листопада 2026 року.

Головуючий