Ухвала № 141363846 у справі № 680/947/26 від 10.11.2026

Справа № 680/947/26

У Х В А Л А

"10" листопада 2026 р. селище Нова Ушиця

Суддя Новоушицького районного суду Хмельницької області Яцина О.І.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого до суду звернувся представник - адвокат Соловей Олександр Васильович, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

установив:

Представник позивача звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із зазначеною вище позовною заявою.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя вважає, що така підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач вказав, що відповідно до рішення № 10-р(ІІ)/2026 Конституційного суду України від 09.09.2026 за оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення судовий збір не сплачується.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача та вважає зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 (оприлюднено 28.04.2020) відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, Другий сенат Конституційного Суду України 9 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 щодо конституційності абз. 7 пп. 1, пп. 5 п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення).

Суд установив, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.

Розглядаючи справу, суд виходив із того, що право на судовий захист охоплює реальний та дієвий доступ до правосуддя. Особливого значення ця гарантія набуває у спорах між особою і державою, коли особа звертається до суду для захисту від застосованого до неї публічно-владного примусу. Суд наголосив, що оскарження постанови про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого ч. 2 ст. 55 Конституції України права на судове оскарження актів органів публічної влади.

Суд підкреслив, що визначення об`єктів, ставок, умов і порядку справляння судового збору належить до виключної компетенції Верховної Ради України. Судовий збір має бути домірним, а його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.

Проаналізувавши структуру та зміст Закону України «Про судовий збір», суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Суд звернув увагу на те, що обов`язок сплачувати судовий збір у таких справах виник у судовій практиці на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17. Конституційний Суд України наголосив, що визначення обов`язку сплачувати судовий збір та розміру його ставки належить до сфери законодавчого регулювання: порядок визначення ставки судового збору має бути встановлений саме законом.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Конституційний Суд України закрив конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» неприйнятність конституційної скарги.

Як встановлено з мотивувальної та резолютивної частин Рішення Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2026, Конституційний Суд України закрив конституційне провадження в частині перевірки на відповідність Конституції України положень Закону України «Про судовий збір» щодо норми, яка визначала ставки збору, та не визнавав відповідні положення закону неконституційними.

Конституційним Судом України було застосовано інструмент конституційно-правового тлумачення норм права.

Водночас, Конституційний Суд України наголошував, що «забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України» [абзац четвертий пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022]. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, є обов`язковими для врахування іншими судами і самим Верховним Судом».

З урахуванням наведеного та з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, до спірних правовідносин належить застосувати висновки, які Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17. Так, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачем за подання до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, має бути сплачено судовий збір або надані докази звільнення від його сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривні.

Приймаючи вищевикладене, за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення, приймаючи ставку судового збору визначену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає сплаті судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивачеві необхідно усунути недоліки адміністративного позову, котрі зазначені в даній ухвалі та надати належні докази сплати судового збору за подання адміністративного позову або надані докази звільнення від його сплати.

Для усунення недоліків стороні позивача необхідно сплатити судовий збір у розмірі 532,48 грн за реквізитами: ГУК у Хмел обл/Новоушицьк. стг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37971775; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету: 2203010; призначення платежу - *101, судовий збір та подати до суду оригінали платіжного документу про сплату судового збору.

Згідно із ч. 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного вище вважаю, що подану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. 160, 161, ст. 169 КАС України, суддя,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого до суду звернувся представник - адвокат Соловей Олександр Васильович, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

У протилежному випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: О. І. Яцина