Рішення № 141363892 у справі № 681/245/26 від 09.11.2026

Справа № 681/245/26

Провадження № 2/681/1444/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року позивач ТОВ «Коллект Центр» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 27 207,67 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 12.12.2017 між АТ «Райффайзен банк» та відповідачкою було укладено договір № 010/0330/82/0190148.

20.09.2019 сторони уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-19F, відповідно до якого АТ «Райффайзен банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема й за договором №010/0330/82/0190148 від 12.12.2017 на суму 27 207,67 грн.

Надалі, 28.12.2022, було укладено договір № 28-12/2022, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь Товариства права вимоги до позичальників, у тому числі за вказаним кредитним договором на суму 27 207,67 грн.

ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Згідно з розрахунком, загальний розмір заборгованості за договором №010/0330/82/0190148 від 12.12.2017, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви, становить 27 207,67 грн, яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 13 864,32 грн; заборгованості за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги - 12 768,47 грн; інфляційних втрат - 490,56 грн; та 3% річних у сумі 84,32 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь вказану заборгованість та судові витрати.

04.03.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження; суд постановив розглядати справу без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

16.07.2026 суд ухвалив заочне рішення про задоволення позовних вимог.

25.08.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про перегляд цього заочного рішення. На обґрунтування заяви вона вказала, що не отримувала повідомлень про факт укладення договорів факторингу та переуступки прав вимоги, тому вважає за необхідне витребувати їхні оригінали. Також відповідачка зазначила, що сума стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 27 207,67 грн є значно завищеною, враховуючи, що початкова сума кредиту становила 12 400 грн. Крім того, ОСОБА_1 вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу завищеною. Вона аргументує це тим, що справа є незначної складності, розглядається за правилами спрощеного провадження, а позовні заяви у таких справах є типовими та шаблонними, тому просить зменшити цю суму до 2 000 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2026 заочне рішення від 16.07.2026 було скасовано за заявою відповідачки, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте 06.11.2026 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не прибула, однак у заяві про перегляд заочного рішення просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, зазначає таке.

Встановлено, що 12.12.2017 між АТ «Райффайзен банк» та відповідачкою було укладено договір № 010/0330/82/0190148, за умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 12 400 грн на 48 місяців (на період з 12.12.2017 по 12.12.2021) зі фіксованою процентною ставкою 45% річних.

Вказаний договір відповідачка підписала власноруч.

20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19F, відповідно до якого АТ «Райффайзен банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 010/0330/82/0190148 від 12.12.2017 на суму 27 207,67 грн.

Згідно з витягом з реєстру до вказаного договору факторингу, до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 14 137,81 грн, з яких: 13 864,32 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), та 273,49 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

28.12.2022 було укладено договір № 28-12/2022, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 010/0330/82/0190148 від 12.12.2017 на суму 27 207,67 грн.

Згідно з витягом з реєстру до цього договору факторингу, до Товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27 207,67 грн, з яких: 13 864,32 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 12 768,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 490,56 грн - інфляційні втрати, та 84,32 грн - нараховані 3% річних.

Відповідачка ухилилася від виконання передбачених договором обов`язків і не повернула отримані кредитні кошти, внаслідок чого утворилася заборгованість.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі; укладений з недодержанням письмової форми, він є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що кредитний договір, підписаний відповідачкою власноруч, є укладеним. Відповідачка уклала правочин добровільно, з власної волі, погодившись на його умови та підтвердивши, що вони їй зрозумілі.

Розглядаючи клопотання відповідачки про витребування оригіналів договорів факторингу, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії договору відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 та договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 28-12/2022 від 28.12.2022. Ці документи не викликають сумнівів у суду, оскільки їхні копії подані позивачем через підсистему «Електронний суд» і містять усі відповідні реквізити, підписи та відтиски печаток.

Крім того, відповідачка не навела конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність наданих копій оригіналам, і не обґрунтувала, які саме відомості неможливо встановити шляхом дослідження копій. За таких обставин суд не вбачає підстав для витребування оригіналів цих договорів.

Відповідно до умов укладених договорів, первісний кредитор за плату передав новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 та реєстру до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 28-12/2022 від 28.12.2022, ТОВ «Коллект Центр» законно набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 27 207,67 грн. З огляду на викладене, позивач належним чином довів факт переходу до нього права вимоги до відповідачки.

Аргументи відповідачки про те, що первинним кредитором нараховано відсотки за кредитним договором у несправедливому розмірі, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не повинен включати у договори зі споживачем несправедливі умови, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувався відповідачкою, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину

Матеріали справи не містять і відповідачка не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або їх умов.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши прострочення, не повернула отримані кошти та не сплатила проценти за користування ними у визначений строк.

Зважаючи на належним чином оформлені кредитний договір та договори відступлення прав вимоги, Товариство є належним стягувачем заборгованості, що складається із суми кредиту та процентів. ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б спростували ці обставини. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Їхній розмір визначається умовами договору про надання правової допомоги та підтверджується доказами щодо обсягу наданих послуг і їхньої вартості. Для цього учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на послуги адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу. Обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи це тим, що справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного провадження, а позовні заяви у таких справах є типовими та шаблонними.

Суд встановив, що 01.07.2024 між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Предметом договору є надання юридичних послуг, зокрема консультацій, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів у судах. У розділі 4 договору сторони погодили порядок розрахунків. Позивач також надав прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» із визначеною вартістю послуг.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги № 1184 від 01.01.2026, сторони погодили послуги із супроводу стягнення боргу з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів (4 000 грн) та складання позовної заяви (9 000 грн). У витягу з акта № 18 від 30.01.2026 сторони підтвердили надання цих послуг на загальну суму 13 000 грн.

Оцінюючи клопотання відповідачки, з огляду на рівень складності справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт та ціну позову, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8 000 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 8 000 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 010/0330/82/0190148 від 12.12.2017 в сумі 27 207 (двадцять сім тисяч двісті сім) грн 67 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 13 864,32 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 768,47 грн, інфляційні втрати - 490,56 грн, та нараховані 3% річних у сумі 84,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, поштовий індекс 01133.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Горгулько