Рішення № 141364007 у справі № 211/7533/26 від 10.11.2026

ЄУН 211/7533/26

Номер провадження 2/211/5748/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням - судді А.Л.Гонтар,

з участю секретаря судового засідання Д.Л.Блінової

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Мотивує свої вимоги тим, що вони з відповідачем 19 грудня 2015 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 354. Фактично шлюбні стосунки припинено і одночасно припинено сумісне ведення господарства. Родина розпалася через відсутність взаєморозуміння. Неповнолітніх дітей не має.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2026 року провадження по справі було відкрито та справу призначено у спрощеному провадженні із викликом сторін на 22 вересня 2026 (а.с. 16).

У судове засідання, позивач не з`явилась про дату, час та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, проте надала заяву з клопотанням слухати позов за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, на розірванні шлюбу наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти розірвання шлюбу, заявив клопотання про зменьшення судових витра на правову допопомогу.

У зв`язку з неявкою сторін, відповідно до вимог зазначених у частині 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, висновує, що позовні вимоги обґрунтовані та треба задовольнити з огляду на таке.

Між сторонами виникли правовідносини, які визначені сімейним законодавством пов`язаним із розірванням шлюбу.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час

шлюбу та під час його розірвання.

У вимогах ст. 24 СК України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із частиною 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, згідно із вимогами зазначеними у статті 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими у ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 19 грудня 2015 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис № 354 у відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 6 ).

Подружжя спільного господарства не веде, спільним побутом не пов`язано. Від шлюбу неповнолітніх дітей не має.

Зважаючи на те, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини.

З огляду на вищеназвані обставини, суд висновує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує формально, а тому підлягає розірванню. Суд вважає не можливим примусити позивача або відповідача зберігати шлюб.

Відповідно до положень частини 1 статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як встановлено судом, при реєстрації шлюбу позивач змінила дошлюбне прізвище.

При задоволенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалась зазначеним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, які спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі, з цього виходить, що судом вирішується питання про повернення 50% від суми сплаченого судового збору, а саме, 665,60 грн., та стягнення з відповідача частини судового збору у зв`язку з визнанням позову у розмірі 665,60 грн.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

У частині 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

У ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач витратила на правничу допомогу 6000,00 грн., що підтверджує договір про надання правничої допомоги від 06 липня 2026 року (а.с. 8-9); ордер на надання правничної допомоги від 08 липня 2026 року (а.с.10); свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю на ім`я Герасимчука О.О. (а.с.11).

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, на те, що представник позивача не брав участі у розгляді справи, те, що справа не є складною, беручі до уваги критерії розумності їх вартості, зважаючи на клопотання відповідача про зменьшення витрат на правову допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню частково. Тому з відповідача на користь позивача має бути стягнута правнича (правова) допомога у розмірі 1000,00 грн.

Витрати на правову допомогу відповідача віднести за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263-265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дружківка Донецької області та громадянкою України ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Дружківка Донецької області, який було зареєстровано 19 грудня 2015 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області про що складено відповідний актовий запис № 354 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - " ОСОБА_4 ".

Стягнути з ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрован за адресою АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп та витрати на правничну допомогу 1000 (одна тисяча) гривень

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 50 відсотків від суми сплаченого судового збору згідно з квитанцією до платіжною інструкції №8420-7541-6003-2487 від 09 липня 2026 року, а саме, в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2026 року.

Суддя: А. Л. Гонтар