Ухвала № 141364262 у справі № 440/13672/26 від 10.11.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 листопада 2026 року м. Полтава Справа № 440/13672/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., суддів Костенко Г.В., Петрової Л.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні у справі №440/13672/26 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного банку України, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України, яка полягає у нездійсненні належного розгляду обставин щодо можливого порушення АТ «Універсал Банк» вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, повідомлених ОСОБА_1 у скарзі від 08.08.2026 (вх. № П-274291/3/33051) та доповненнях до неї, зареєстрованих як скарги від 09.09.2026 (вх. № П-274291/4/38204, № П-274291/5/38210, № П-274291/7/38263), та у незастосуванні передбачених законом заходів реагування в межах наглядових повноважень Національного банку України;

- зобов`язати Національний банк України повторно розглянути зазначені скаргу і доповнення з урахуванням висновків суду: у межах наглядових повноважень, визначених статтею 25 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», перевірити повідомлені обставини щодо порядку запровадження АТ «Універсал Банк» процентів на суму перевищення кредитного ліміту та повідомлення про це споживачів, за результатами перевірки вирішити питання про застосування передбачених законом заходів реагування і письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки та суть прийнятого рішення;

- стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн;

- стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму присуджених судових витрат за період з дня набрання судовим рішенням законної сили до дня фактичного перерахування коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 15.10.2026 постановлено здійснювати розгляд та вирішення адміністративної справи колегією у складі трьох суддів. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 21.10.2026 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

04.11.2026 року до суду від представника Національного банку України надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні у справі №440/13672/26.

05.11.2026 року від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими і заперечення проти клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні, у якому просить:

- визнати неналежними та недопустимими доказами і не брати до уваги подані НБУ разом із відзивом та «Запереченням на відповідь на відзив» від 02.11.2026 відомості й документи, що стосуються моїх договірних відносин з АТ «Універсал Банк» з 2021 року та договорів, які не були предметом моїх скарг, а також відповідні частини тексту цих процесуальних документів;

- повернути НБУ ці документи (відомості) без розгляду в цій частині як подані зі зловживанням процесуальними правами (частина третя статті 45 КАС України), до вирішення цього питання обмежити доступ до них;

- відмовити НБУ в задоволенні клопотання від 04.11.2026 № 8-0017/105522 про розгляд справи у закритому судовому засіданні;

- визнати дії представника відповідача зловживанням процесуальними правами та застосувати заходи, передбачені статтею 45 КАС України;

- постановити окрему ухвалу (стаття 249 КАС України) щодо порушення НБУ вимог статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і направити її Голові Національного банку України для вжиття заходів.

Дослідивши подане клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, матеріали справи, суд зазначає про таке.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.

Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину (ч. 9 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням правил здійснення адміністративного судочинства. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбуваються в закритому судовому засіданні (ч. 10 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні (ч. 12 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведене, а також те, що, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), судове засідання фактично не проводиться.

Відтак, відсутні ризики розголошення відомостей, що охороняються законом.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання позивача про визнання неналежними та недопустимими доказами і не брати до уваги подані НБУ до відзиву документи, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КАС України, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Таким чином, оцінка належності, достовірності та допустимості доказів надається судом при прийнятті рішення у справі, в якому суд зазначає відхилені докази, та мотиви їх відхилення в разі наявності для цього підстав.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання відповідача про визнання доказу недопустимим/неналежним, відсутні.

Розглянувши подане клопотання позивача в частині визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п.9 частини 3 статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно ч.1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно частин 3-4 статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Зловживання процесуальними правами може проявлятись у тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним у статті 2 КАС України.

Так, у пункті 102 постанови від 18.08.2022 у справі № 9901/388/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню судочинства. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, працівників його апарату, осіб, які не беруть участі в судовому процесі. Зміст права на справедливий суд не сумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. На такий захист спрямовані, зокрема, заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, пункти 22, 23, 50, 52; від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19, від 07.11.2019 у справі № 9901/324/19, від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, пункти 14-16).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 у справі №520/11767/23 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду. При цьому, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Суд зазначає, що наведені позивачем в обґрунтування клопотання обставини не свідчать про наявність у діях відповідача цілеспрямованого зловживання процесуальними правами, що вказувало б на перешкоджання здійсненню правосуддя у порядку, визначеному приписами КАС України.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд наголошує, що визнання зловживанням процесуальними правами дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства, є правом, а не обов`язком суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність ознак зловживання процесуальними правами відповідачем, а відтак у задоволенні клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами слід відмовити.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача зловживанням процесуальними права, то не має підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу, передбачених ст. 145 КАС України, та постановлення окремої ухвали (стаття 249 КАС України) щодо порушення НБУ вимог статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і направити її Голові Національного банку України для вжиття заходів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання доказу недопустимим/неналежним, визнання дій відповідача зловживання процесуальними правами та постановлення окремої ухвали у справі №440/13672/26 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва

суддя суддя Г.В. Костенко Л.М. Петрова