Рішення № 141364461 у справі № 183/11118/26 від 09.11.2026

Справа № 183/11118/26

№ 2-а/183/112/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Фролової В.О., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

до суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник Лукінова К.С. з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R683725 від 10.08.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що протягом тривалого часу перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та має статус «Військовозобов`язаний». Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчасно уточнив свої військово-облікові дані, про що має відповідну відмітку в застосунку «Резерв+». Під час оновлення зазначеного мобільного застосунку, 10.08.2026, позивач встановив наявність постанови № R683725 від 10.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., оскільки він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. При цьому, зі спірної постанови слідує, що позивач не оспорює допущене правопорушення та згоден на його притягнення до адміністративної відповідальності. Проте, вказана постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 є не законною та такою, що винесена з порушеннями ст.ст. 245,256,283 КУпАП, оскільки жодної заяви про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку в будь-якій формі не підписував та не подавав. Крім того, жодних повісток не отримував, а оскаржувана постанова взагалі не містить даних щодо часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, що позбавляє можливості встановити чи дотримано строки накладання адміністративного стягнення.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення адміністративного позову через його необґрунтованість, зазначивши, що оскаржувана постанова є законною, оскільки ОСОБА_1 не було виконано вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач самостійно, 08.08.2026, подав заяву про визнання адміністративного правопорушення, про що зазначається в автоматично сформованій постанові № R683725 від 10.08.2026, яка оскаржується, та самостійно сплатив штраф за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Викладене, на думку відповідача, є доказом того, що позивач не оспорював допущене ним адміністративне правопорушення та був згоден на притягнення нього до адміністративної відповідальності.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін позивач, відповідач не подавали.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у званні «рядовий», номер в реєстрі Оберіг 2702200211425287900011, ВОС 403233, який придатний до висновку ВЛК від 19.09.2024, остання дата уточнення 06.10.2024, про що свідчить надана позивачем копію військово-облікового документу «Резерв +», сформованого 10.08.2026.

Постановою посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 № R683725 від 10.08.2026 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі

17000 грн., у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказана постанова складена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

З описової частини оскаржуваної постанови вбачається, що результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Також до постанови відповідачем надано копію сформованої електронної заяви від 08.08.2026 про визнання факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, а також витяг про сплату пільгового розміру штрафу в розмірі 8500 грн.

Платіжний документ щодо підтвердження вказаної обставини відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту спірної постанови № R683725 від 10.08.2026 вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку із неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

В той же час, матеріали справи не містять доказів формування повістки із зазначенням дати, часу та місця визначеного для прибуття позивача як не містять доказів оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу. Такої інформації не містить і спірна постанова

№ R683725 від 10.08.2026.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 7, 247, 251, 252, 268, 278 та 280 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови дотримання встановленої законом процедури, належного повідомлення особи, повного з`ясування всіх обставин справи та підтвердження події правопорушення і вини особи належними та допустимими доказами. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення факту адміністративного правопорушення викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові ухваленої 14.05.2025 у справі №340/10339/21 зробив висновок про те, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Враховуючи те, що постанова № R 683725 від 10.08.2026 не містить інформації щодо дати, часу та місця визначеного для прибуття позивача до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформації щодо формування повістки про виклик як і не містить інформації підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик, суд висновує про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності постанови № R683725 від 10.08.2026 та як наслідок необхідності її скасування.

Доводи відповідача про визнання позивачем вини та сплати штрафу у пільговий період як обставини, що свідчить про законність постанови № R683725 від 10.08.2026 суд вважає необґрунтованими, оскільки сама про собі заява особи про визнання вини не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести подію адміністративного правопорушення та винуватість особи належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше одного року з дня їх вчинення.

Початком перебігу цього строку є день вчинення адміністративного правопорушення, а щодо триваючого правопорушення - день його виявлення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваючим є правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням покладеного законом обов`язку, яке припиняється лише після його виконання або припинення дії відповідного обов`язку.

Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, полягає у неявці військовозобов`язаного чи призовника за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не є триваючим, а має одноактний характер і вичерпується фактом неприбуття у визначені дату, час та місце, суд висновує, що таке адміністративне правопорушення не є триваючим.

Як зазначалось вище, матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, проте зміст спірної постанови № R683725 від 10.08.2026 взагалі не містить посилання щодо дати, часу та місця визначеного для прибуття позивача. Доказів у підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано, що позбавляє взагалі встановити дотримання відповідачем тримісячного строку, встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови № R683725 від 10.08.2026,

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 5, 9, 72, 74, 77, 139, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № R683725 від 10.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 532,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 09 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Фролова