Ухвала № 141365001 у справі № ЗД/460/22/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 листопада 2026 року м. Рівне №ЗД/460/22/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подачі позовної заяви

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також усім іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України вчиняти будь-які активні дії на випередження судового розгляду щодо призову, примусового переміщення, вручення мобілізаційних розпоряджень, направлення до військових частин, полігонів чи навчальних центрів, або мобілізації на військову службу громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній поліції України (в особі Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Рівненській області та усіх інших головних управлінь Національної поліції в областях України, а також усім їхнім структурним та територіальним підрозділам) вчиняти будь-які активні дії щодо адміністративного затримання, примусової доставки, обмеження свободи пересування, зупинення на блокпостах чи в громадських місцях, примусового утримання чи передачі органам ТЦК та СП (зобов`язати повністю утриматися від будь-якого сприяння ТЦК в доставці та затриманні) громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі будь-яких запитів, звернень, повідомлень чи розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_4 (або його ІНФОРМАЦІЯ_5 ) інших ТЦК та СП про розшук та доставку, пов`язаних із мобілізаційними заходами, до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.

В обґрунтування зазначено, що у мобільному застосунку позивача «Резерв+» відображається критичний статус: «наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції». Це доводить, що у зв`язку з винесенням оскаржуваного Повідомлення № 45 від 29.10.2026 відповідачем уже запущено загальнонаціональний механізм примусового затримання та доставки заявника органами поліції (електронний розшук) відповідно до ст. 38 Закону «Про військовий обов`язок...». Заявник перебуває під щохвилинним ризиком бути примусово затриманим поліцією у будь-якому місці України та негайно мобілізованим («бусифікованим») до військової частини.

Також вказано, що у разі мобілізації заявника до розгляду позову по суті, він набуде статусу військовослужбовця. Оскільки чинне законодавство не передбачає демобілізації через навчання в коледжі, майбутнє рішення суду перетвориться на суто декларативний папірець. Мобілізація позивача зробить захист його прав неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних та надмірних зусиль.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За положеннями статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положення частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, який застосовується судом лише за наявності обставин, прямо визначених частиною другою статті 150 КАС україни, та за умови доведення заявником реальної, а не гіпотетичної загрози ускладнення ефективного захисту його прав або очевидності протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, в обґрунтування заяви заявник посилається на ймовірне погіршення його становище та можливе ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення його порушених прав.

При цьому, суд зазначає, що сама можливість настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Суд зазначає, що сама лише незгода заявника із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Разом з тим, суд не має повноважень на видачу наперед абстрактних заборон органам та службовим особам усім територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України та усім органам Національної поліції України на заборону вчинення ним своїх повноважень щодо конкретної особи.

Суд роз`яснює, що заходи забезпечення позову не можуть мати загальний характер та поширюватися на всю систему органів ТЦК та СП чи Національної поліції України. Такі заходи повинні мати чітко визначений, персоніфікований характер і стосуватися виключно тих суб`єктів владних повноважень, чиї дії або рішення є предметом спору та бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Водночас, суд роз`яснює, що заявник має можливість конкретизувати заходи забезпечення позову, їх межі та чітко визначити коло суб`єктів щодо яких вони мають бути застосовані та повторно звернутися з відповідною заявою в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову № 3Д/460/22/26 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 10 листопада 2026 року.

Суддя І.О. Голошивець