Рішення № 141365021 у справі № 460/16600/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/16600/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на 01.01.2026 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 01 січня 2026 року; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у зв`язку з його звільненням з військової служби та виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 29 липня 2026 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок вартості неотриманого ОСОБА_1 речового майна за цінами станом на 01 січня 2026 року та нарахувати і виплатити йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідну грошову компенсацію в порядку, встановленому Порядком виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації, був звільнений за станом здоров`я та 29.07.2026 виключений зі списків особового складу військової частини. Вважає, що Відповідач не здійснив належного розрахунку за речовим забезпеченням, не видав довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплатив компенсації. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини від 24.07.2026 №205-РС Позивач звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Витягом з наказу від 29.07.2026 №216 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 29.07.2026.

Позивач вважає, що у зв`язку зі звільненням з військової служби має право на отримання довідки про вартість неотриманого речового майна та грошової компенсації за таке майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, однак Відповідач відмовив.

Вважаючи такі дії протиправними, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності.

Частиною другою статті 1-2 Закону №2011-XII передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідними уповноваженими органами, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Відповідно до пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби та визначені ним категорії курсантів.

Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема у разі звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої уповноваженим органом станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до зазначеного Порядку.

Отже, для визначення належної військовослужбовцю грошової компенсації необхідним є встановлення конкретного переліку предметів речового майна, право на отримання яких виникло під час проходження військової служби, їх фактичної видачі та вартості відповідно до встановлених норм забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).

Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Водночас положеннями пункту 17 розділу III та пункту 29 розділу V Інструкції №232 передбачено особливості видачі речового майна військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, зокрема встановлено, що неотримані під час проходження військової служби предмети речового майна особистого користування під час звільнення не видаються.

Однак зазначені положення Інструкції №232 регулюють саме питання видачі речового майна в натурі та не можуть застосовуватися як самостійна підстава для позбавлення військовослужбовця права на грошову компенсацію, встановленого законом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі №560/4729/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що положення пункту 29 розділу V Інструкції №232 спрямовані на збереження предметів речового майна у військовій частині для їх подальшої видачі за потреби іншим військовослужбовцям і не обмежують права військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, яке належало йому до видачі.

Верховний Суд також зазначив, що встановлення порядку виплати компенсації підзаконними нормативно-правовими актами не може призводити до звуження права, гарантованого статтею 9-1 Закону №2011-XII.

Цей правовий підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 18.06.2026 у справі №560/17635/24.

У зазначеній справі Верховний Суд наголосив, що право на компенсацію виникає щодо конкретного предмета речового майна, строк отримання якого настав відповідно до норм забезпечення, однак такий предмет фактично не був виданий військовослужбовцю.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення фактичного обсягу речового забезпечення військовослужбовця та з`ясування, які саме предмети речового майна належали йому до видачі, але не були отримані.

Отже, право мобілізованого військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно не може заперечуватися виключно з підстав його звільнення в особливий період. Водночас наявність такого права не означає автоматичного виникнення обов`язку виплатити компенсацію за всі предмети, передбачені нормами забезпечення, без перевірки фактичних обставин їх видачі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 11.01.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2026 №205-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 №216 позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 29.07.2026.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Із наведених положень убачається, що під час звільнення військовослужбовця військова частина повинна забезпечити належний облік його речового забезпечення та визначити наявність або відсутність невиконаних зобов`язань щодо такого забезпечення.

На виконання ухвали суду від 07.09.2026 відповідачем подано картку обліку військового майна № НОМЕР_2 та довідку №66 про одержання грошової компенсації замість речового майна.

Згідно з довідкою №66 військовою частиною НОМЕР_1 визначено загальний розмір грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 0,00 грн.

Дослідивши зміст довідки №66, суд встановив, що вона містить перелік предметів речового майна, їх кількість, вартість за одиницю, строки експлуатації та дати виникнення права на отримання відповідних предметів.

Разом із тим за всіма зазначеними в довідці позиціями визначено нульову суму компенсації.

При цьому в обґрунтуванні такого розрахунку військова частина послалася на положення пункту 17 розділу III Інструкції №232, відповідно до яких мобілізованим військовослужбовцям неотримане речове майно під час звільнення не видається.

Суд уважає таке обґрунтування недостатнім для встановлення відсутності у позивача права на грошову компенсацію.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 24.06.2025 у справі №560/4729/24 та від 18.06.2026 у справі №560/17635/24, обмеження видачі речового майна в натурі не є тотожним обмеженню права на грошову компенсацію його вартості.

Водночас картка обліку військового майна №4799 містить відомості щодо фактичного отримання позивачем окремих предметів речового забезпечення під час проходження військової служби.

Проте наявність у зазначеній картці записів про видачу окремих предметів сама по собі не підтверджує факту отримання всього речового майна, право на яке виникло в позивача протягом проходження військової служби.

Суд також звертає увагу, що довідка №66 містить дати виникнення права на отримання окремих предметів речового майна як до початку проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , так і після його виключення зі списків особового складу військової частини.

Наведене додатково свідчить про необхідність індивідуального зіставлення облікових відомостей із періодом проходження позивачем військової служби та відповідними нормами речового забезпечення.

Водночас суд зазначає, що нульовий розмір компенсації сам по собі не свідчить про протиправність розрахунку, якщо такий результат належним чином підтверджений застосовними нормами забезпечення та документами про фактичну видачу майна.

Однак у цій справі подана Відповідачем довідка №66 не містить достатнього індивідуального обґрунтування визначення нульової суми компенсації з урахуванням конкретних відомостей картки обліку №4799.

Зокрема, довідка не дає можливості встановити, щодо яких предметів право на отримання не виникло, які предмети були фактично видані позивачу та які предмети виключені з розрахунку виключно через застосування положень Інструкції №232 щодо невидачі майна в натурі під час звільнення мобілізованих військовослужбовців.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наданий відповідачем розрахунок не підтверджує належного виконання обов`язку щодо визначення вартості речового майна, яке належало позивачу до видачі під час проходження військової служби.

Відтак відповідач повинен здійснити належний облік речового забезпечення позивача та оформити довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, з урахуванням зазначених обставин.

Суд ураховує, що на момент звернення Позивача до суду довідка про вартість речового майна йому не була надана, а довідку №66 Відповідач подав лише під час судового розгляду.

При цьому зазначений документ не підтверджує належного виконання обов`язку щодо визначення вартості речового майна відповідно до Порядку №178, оскільки нульовий розрахунок обґрунтовано положеннями Інструкції №232, які самі по собі не виключають права військовослужбовця на компенсацію.

Ураховуючи положення пункту 242 Положення №1153/2008 щодо необхідності повного забезпечення військовослужбовця на момент виключення зі списків особового складу, суд виходить із того, що обов`язок належного обліку речового забезпечення під час звільнення не може бути поставлений у залежність виключно від подання військовослужбовцем окремої заяви про надання облікового документа.

Тому відсутність підтвердженого звернення позивача із самостійною вимогою про надання довідки не спростовує встановленого факту неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо визначення вартості речового майна під час звільнення.

За таких обставин суд уважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання належним чином оформленої довідки про вартість речового майна та зобов`язання її надати.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 оформити та надати довідку відповідно до пункту 5 Порядку №178, із урахуванням строків виникнення права на предмети речового забезпечення, їх фактичної видачі та закупівельної вартості станом на 01.01.2026.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно і зобов`язання здійснити її нарахування та виплату, суд зазначає таке.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини.

Отже, необхідно розмежовувати матеріальне право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно та процедуру реалізації цього права шляхом здійснення відповідної виплати.

Виникнення матеріального права на компенсацію пов`язується з набуттям права на відповідні предмети речового майна, їх фактичним неотриманням та настанням передбачених Порядком №178 обставин.

Натомість для здійснення виплати компенсації зазначеним Порядком передбачено подання військовослужбовцем заяви (рапорту), оформлення відповідної довідки та видання наказу командира військової частини.

Із матеріалів справи не встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

У позовній заяві позивач посилається на направлення відповідачу запиту від 26.08.2026 №245/26, однак його повного тексту та доказів отримання відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, суд не має підстав вважати, що зазначений запит містив саме заяву про виплату компенсації, передбачену пунктом 4 Порядку №178.

Водночас звернення з вимогою надати інформацію або копії документів не є тотожним заяві про здійснення грошової виплати, якщо воно не містить відповідного волевиявлення.

За таких обставин суд не встановив, що до звернення з позовом у відповідача виник обов`язок видати наказ про виплату грошової компенсації на підставі заяви позивача та що відповідач протиправно ухилився від його виконання.

Крім того, наявні докази не дають можливості визначити конкретний перелік предметів речового майна, за які позивачу належить компенсація, та її розмір.

Відтак зобов`язання військової частини безпосередньо нарахувати та виплатити компенсацію за відсутності належного звернення щодо виплати та встановленого обсягу неотриманого майна було б передчасним.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належного виконання обов`язку щодо визначення вартості речового майна, яке належало позивачу до видачі під час проходження військової служби, тоді як підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за встановлених обставин немає.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд уважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання належним чином оформленої довідки про вартість речового майна, що належало позивачу до видачі, та зобов`язати відповідача оформити і надати таку довідку відповідно до пункту 5 Порядку №178.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 належним чином оформленої довідки про вартість речового майна, що належало йому до видачі за період проходження військової служби, із визначенням вартості такого майна станом на 01.01.2026 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оформити та надати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало йому до видачі за період проходження військової служби до 29.07.2026, відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2026.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя К.М. Недашківська