Рішення № 141365035 у справі № 460/16398/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/16398/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - Відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі іменується - Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.06.2026 №172650012496 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.1991;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 09.03.2026 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 09.03.2026 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки період проживання останнього у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає менше 3 років. Позивач не погоджується з такими діями Відповідача та вважає їх протиправними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача 2.

Відповідач 2- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що оскільки факт постійного проживання чи роботи на території гарантованого добровільного відселення упродовж 6 років не підтверджено, то підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 1972 року народження, є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.02.2026, виданим Рівненською облдержадміністрацією.

03.06.2026 року Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву Позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 10.06.2026 прийнято рішення №172650012496 про відмову у призначенні пенсії.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж Позивача становить 36 років 3 місяці 1 день. Документально підтверджений період проживання або роботи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 визначено у тривалості 2 роки 10 місяців 6 днів. Окремо не враховано періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.08.1991 через виправлення дати народження на її титульному аркуші.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором

Умови призначення пенсії за віком встановлено статті 26 Закону № 1058-IV.

В той же час основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 55 Закону №796-ХІІ передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

У постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 (ЄДРСР №123059863) Верховний Суд роз`яснив, що застосування статті 55 Закону №796-XII зумовлене не формальним обліком особи за певною адресою, а встановленням її фактичного постійного фізичного перебування на забрудненій території. Посвідчення потерпілого та довідка органу місцевого самоврядування підлягають оцінці разом з іншими письмовими доказами, у тому числі документами щодо навчання, роботи чи військової служби за межами відповідної зони. Верховний Суд також зауважив, що навчання, як правило, передбачає тривале перебування у місці знаходження навчального закладу; тому час такого навчання може враховуватися як проживання або робота у зоні радіоактивного забруднення лише за наявності належного доказового підтвердження відповідних обставин.

У постанові від 28.05.2025 у справі №460/658/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінити не лише відомості про денне навчання поза забрудненою територією, але й докази проживання у відповідній зоні під час канікул та практики. У тій справі фактичне перебування особи в зоні підтверджували, крім довідок, акт обстеження проживання, показання свідків і документи щодо місця проходження практики. Отже, зазначена постанова не встановлює правила автоматичного зарахування всіх канікул лише за академічним графіком.

Згідно з довідкою Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 16.03.2026 №316 Позивач дійсно постійно проживала та була зареєстрована у селі Карпилівка з 01.01.1986 по 13.11.1987 та з 02.07.1991 по день видачі довідки. Підставою видачі зазначено відомості погосподарських книг, зокрема книги №2 за 1986- 1990 роки та книги №3 за 1991- 1995 роки, із зазначенням особових рахунків.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, село Карпилівка належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно з дипломом від 28.06.1991 та довідкою Дубенського педагогічного фахового коледжу від 21.04.2026 №169 Позивач навчалася на денній формі в Дубнівському педагогічному училищі в місті Дубно, яке не належить до зони радіоактивного забруднення, починаючи з 01.09.1987 і до завершення навчання в червні 1991 року.

Відповідно до довідки №169 навчальним планом були передбачені зимові та літні канікули: з 12.01.1988 по 25.01.1988; з 29.06.1988 по 31.08.1988; з 12.01.1989 по 25.01.1989; з 29.06.1989 по 31.08.1989; з 12.01.1990 по 25.01.1990; з 13.07.1990 по 31.08.1990; з 12.01.1991 по 25.01.1991.

Зазначені в довідці періоди в межах від 26.04.1986 до 01.01.1993 за своїми календарними межами охоплюють 1116 днів: з 26.04.1986 по 13.11.1987 - 567 днів, з 02.07.1991 по 31.12.1992 - 549 днів. Водночас цей арифметичний результат відображає тривалість датованих записів довідки, а не самостійно встановлює, що протягом усіх зазначених днів особа фактично постійно проживала на забрудненій території. Саме тому суд перевіряє відомості довідки у зіставленні з іншими доказами.

Отже, період з 01.09.1987 по 13.11.1987 одночасно охоплений загальним записом довідки №316 про постійне проживання та документами, які підтверджують початок тривалого денного навчання поза відповідною зоною.

Довідка №316 не містить окремого опису фактичного перебування Позивача у Карпилівці після 01.09.1987, умов проживання під час навчання, відомостей про щоденний доїзд з Карпилівки до Дубна або інших даних, які дозволяли б перевірити фізичне постійне перебування особи у відповідній зоні саме з 01.09.1987 по 13.11.1987. Посилання довідки на погосподарські книги засвідчує походження відомостей, але за наявності документально підтвердженого денного навчання в іншому населеному пункті не усуває цієї доказової невизначеності.

За таких обставин суд не визнає достатньо доведеним фактичне постійне проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 01.09.1987 по 13.11.1987.

Стосовно зимових і літніх канікул суд встановив, що довідка навчального закладу №169 містить конкретні календарні проміжки перерв у навчанні в 1988- 1991 роках.

Однак вона не містить відомостей про місце перебування Позивача в ці періоди, а довідка Клесівської селищної ради №316 не включає канікули до періодів підтвердженого проживання. Матеріали справи не містять окремого документа про фактичне проживання Позивача в Карпилівці під час канікул або про проходження нею практики на території відповідної зони. Тому сама можливість повернення додому не підтверджує необхідних юридичних фактів і не дає підстав для зарахування канікул.

Суд ураховує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладено на суб`єкта владних повноважень. Водночас ця процесуальна норма не усуває обов`язку суду встановити фактичні умови виникнення спеціального пенсійного права. Документально підтверджене навчання поза забрудненою зоною у поєднанні з відсутністю доказів фактичного постійного проживання в Карпилівці протягом спірного навчального періоду та канікул не дає підстав визнати виконаною умову трирічного строку на 01.01.1993.

Таким чином, наявність у Позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та довідки органу місцевого самоврядування не є достатньою підставою для висновку про виникнення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку за статтею 55 Закону №796-XII.

У цій частині суд не встановив протиправності висновку пенсійного органу про недостатню тривалість підтвердженого проживання станом на 01.01.1993.

Щодо зарахування страхового стажу за трудовою книжкою, суд зазначає таке.

У зазначеному рішенні Відповідачем 2 вказано, що до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.08.1991 з тієї підстави, що дата народження на титульній сторінці трудової книжки дописана без зазначення підстави, що, на переконання пенсійного органу, не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Для зарахування відповідних періодів роботи пенсійний орган запропонував надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

Як встановлено судом, у трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_1 від 26.08.1991 містяться записи про її трудову діяльність, зокрема відомості про прийняття на роботу та звільнення з роботи. При цьому на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження Позивача, що стало підставою для неврахування Відповідачем 2 відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Зі змісту зазначеного нормативного регулювання вбачається, що трудова книжка є основним документом, за допомогою якого підтверджуються періоди трудової діяльності до запровадження персоніфікованого обліку. Водночас у разі наявності неправильних чи неточних записів законодавством передбачена можливість підтвердження відповідних періодів іншими документами.

Порядок ведення трудових книжок працівників регулюється Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 2.13 зазначеної Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема паспорта або свідоцтва про народження, із зазначенням реквізитів таких документів. Відомості про підставу внесення змін зазначаються на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки та засвідчуються в установленому порядку.

Таким чином, законодавство передбачає можливість виправлення відомостей про дату народження власника трудової книжки. Сам факт наявності такого виправлення не свідчить про недостовірність усіх записів щодо трудової діяльності особи.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про зарахування страхового стажу правове значення мають не лише формальні особливості оформлення трудової книжки, а й можливість ідентифікації її власника, зміст записів про роботу, відомості про прийняття та звільнення, а також документи, на підставі яких такі записи внесено.

При цьому недотримання роботодавцем установленого порядку ведення трудової книжки саме собою не може бути безумовною підставою для неврахування належно підтверджених періодів роботи.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №300/860/17, відповідно до якого відповідальність за належне ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а недоліки їх оформлення, допущені не з вини працівника, не повинні призводити до позбавлення особи права на соціальний захист.

Застосовуючи наведений правовий висновок, суд зазначає, що порушення встановлених вимог щодо оформлення окремих відомостей трудової книжки не є самостійним і достатнім доказом відсутності трудових відносин або недостовірності всіх записів про роботу.

З оскаржуваного рішення вбачається, що причиною неврахування періодів роботи Відповідач 2 визначив саме особливості внесення відомостей про дату народження на титульному аркуші трудової книжки.

При цьому у рішенні не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність записів щодо прийняття Позивача на роботу, переведення чи звільнення або про належність трудової книжки іншій особі.

Отже, за умови встановлення належності трудової книжки Позивачеві та достовірності відповідних записів про роботу саме по собі виправлення дати народження не становить достатньої правової підстави для неврахування зазначених періодів під час обчислення страхового стажу.

Суд також враховує, що обов`язок забезпечення всебічного, повного й об`єктивного розгляду документів, поданих для призначення пенсії, покладається на орган Пенсійного фонду України.

За наведених обставин формальна невідповідність в оформленні титульного аркуша трудової книжки не звільняла Відповідача 2 від обов`язку оцінити всі відомості, необхідні для встановлення факту трудової діяльності Позивача, та надати належне обґрунтування причин неврахування конкретних періодів роботи.

Водночас суд зауважує, що питання підтвердження страхового стажу та питання наявності права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають самостійне правове значення.

Незважаючи на те, що визначений пенсійним органом страховий стаж Позивача становить 36 років 03 місяці 01 день, що є достатнім за тривалістю для призначення відповідного виду пенсії, це не усуває необхідності належного встановлення всіх періодів трудової діяльності, оскільки вони можуть впливати на обчислення страхового стажу та реалізацію інших пенсійних прав Позивача.

Разом із тим зарахування додаткових періодів роботи до страхового стажу саме собою не усуває необхідності дотримання передбаченої статтею 55 Закону №796-XII умови щодо тривалості постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для відновлення порушеного права Позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 належно підтверджені записи трудової книжки НОМЕР_1 від 26.08.1991.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96/-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 532 грн 48 коп, сплачена відповідно до квитанції від 01.09.2026, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 2, який прийняв спірне рішення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, підтверджених записами трудової книжки НОМЕР_1 від 26.08.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.1991.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суму судового збору у розмірі 532 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016, ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)

Суддя К.М. Недашківська