Ухвала № 141365107 у справі № 460/20079/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/20079/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складу судді О.О. Максимчука, після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника (адвоката) звернулась 28.10.2026 до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача в частині повернення на доопрацювання поданих позивачем документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу №23/д від 08.12.2023,

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , передбачену п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу №23/д від 08.12.2023.

Ухвалою від 02.11.2026 суд вказану позовну заяву залишив без руху та встановив для позивача 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:

- заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 1064,96 грн;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред`явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог.

Представник позивача (адвокат) на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2026 подав 05.11.2026 до суду клопотання (зареєстроване в суді 06.11.2026) про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, до якого також додав копію квитанції про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. Обґрунтовуючи вказане клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом представник позивача зазначає про те, що перебіг строку звернення до суду починається не з дня прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, а з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Зауважує, що дата засідання комісії Міністерства оборони України (08.12.2023) є датою внутрішньої процедури відповідача, а не датою, коли позивач дізналася про її результат, враховуючи також те, що позивач участі в засіданні комісії не брала і не могла бути обізнаною з його результатом. Водночас, як зазначає представник позивача, про прийняте рішення та його зміст позивач дізналася лише 20.10.2026 особисто відвідавши ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до цієї дати позивач не мала ні фактичної, ні юридичної можливості оскаржити рішення, зміст якого їй не був відомий. Також зазначає, що позивач перебувала та працювала за кордоном за контрактом з 2022 по 2026 рік, а ці обставини виникли протягом строку який пропущено та не залежали від волі позивача. Вказані обставини у сукупності, на думку представника позивача, свідчать про те, що строк звернення до суду з цим позовом пропущено з поважних причин, а тому просить суд поновити його та відкрити провадження в цій справі.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом у справі №460/20079/26 та перевіривши матеріали позову, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Правові висновки щодо порядку застосування норм статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

За загальними правилами, визначеним частинами 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).

У даному випадку спір виник з приводу призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З наведеного слідує, що нормами КАС України для позивача у даних спірних правовідносинах встановлено загальний строк на звернення до суду, тобто шестимісячний строк, який обчислюється з моменту, коди особа дізналася, або повинна була дізнатися про її порушене право.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви позивач оскаржує протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №23/д від 08.12.2023 в частині повернення для ОСОБА_1 на доопрацювання документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Як стверджує представник позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позивач дізналась про оскаржуваний протокол лише 20.10.2026, особисто відвідавши ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до цієї дати позивач не мала ні фактичної, ні юридичної можливості оскаржити рішення, зміст якого їй не був відомий.

Водночас, щодо таких доводів представника позивача суд зауважує, що з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/23371/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій Міністерства оборони України в частині повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , передбаченої п.2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу № 23/д від 08.12.2023 року та зобов`язання Міністерства оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 передбаченої п.2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу № 23/д від 08.12.2023 року.

Вказану позовну заяву у справі №460/23371/25 суд ухвалою від 19.12.2025 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, після чого за клопотанням відповідача суд ухвалою від 10.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України залишив без руху у зв`язку з встановленням факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 17.03.2026 суд адміністративну справу №460/23371/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій - залишив без розгляду, оскільки на момент винесення вказаної ухвали суду від 17.03.2026 позивачем не було усунуто недоліків позовної заяви та не надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з таким позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що доводи представника позивача наведені у його клопотанні від 06.11.2026 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом про те, що про прийняте оскаржуване рішення відповідача (протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №23/д від 08.12.2023) та його зміст позивач дізналася 20.10.2026, особисто відвідавши ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до цієї дати позивач не мала ні фактичної ні юридичної можливості оскаржити рішення, зміст якого їй не був відомий, є безпідставними, необгрунтованими та не відповідають дійсності, враховуючи встановлений судом факт звернення позивача у грудні 2025 року до суду із позовною заявою у справі №460/23371/25 щодо оскарження дій Міністерства оборони України в частині повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька ОСОБА_2 , передбаченої п.2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу № 23/д від 08.12.2023 року.

Наведений факт звернення позивача у грудні 2025 року до суду із позовною заявою у справі №460/23371/25 підтверджує те, що позивачу ще у грудні 2025 року було відомо про прийняте відповідачем рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №23/д, який прийнятий 08.12.2023, яке позивач оскаржує у позовній заяві у справі №460/20079/26.

Відтак, суд констатує, що позивач оскаржуючи наведене у позовній заяві рішення відповідача від 08.12.2023, із позовом про його оскарження у справі №460/20079/26 звернулася до суду лише 28.10.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази про наявність обставин об`єктивного характеру, які б указували на існування поважних причин такого тривалого зволікання позивача зі зверненням до суду, та які б не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 №600/709/25-а зазначив, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказані висновки також відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, яка відображена у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23), де Суд зазначає, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.

Суд також наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Фактичні обставини та наявні у позові матеріали свідчать про те, що позивач мав достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк. До матеріалів позову не надано доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів неможливості своєчасно подати позовну заяву.

Суд вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про неналежну організацію позивачем процесу з підготовки позовної заяви, що є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що у клопотанні представника позивача від 05.11.2026 про поновлення строку звернення до суду із позовом у справі №460/20079/26, поданому на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2026, не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення позивачем у встановлений законом строк усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою захисту в судовому порядку, а також не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача. Зі змісту доводів, наведених представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, не вбачається обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними труднощами та наявністю перешкод об`єктивного і непереборного характеру, які б унеможливили або значно утруднили можливість реалізації позивачем особисто або в порядку представництва права на судовий захист у строк, установлений процесуальним законом для звернення до адміністративного суду. Не звернення до суду з адміністративним позовом через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку. Тому, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом суд визнає неповажними.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - повернути позивачу разом із доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК