Рішення № 141365133 у справі № 460/8478/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/8478/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні/ перерахунку пенсії №172650012546 від 07.04.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років з 31.03.2026 згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 11.10.2017 по 30.09.2023.

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 31 березня 2026 року звернулаcя до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В квітні 2026 року отримала рішення про відмову в призначенні/ перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172650012546 від 07.04.2026. В ньому зазначалося, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років в зв`язку із відсутністю стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідач визначив, що стаж роботи за спеціальністю (вислуга років) становить 25 років 2 місяці 3 дні. При цьому відповідач не врахував до такого стажу періоди роботи: з 15.02.2000 по 22.01.2002; з 11.10.2017 по 30.09.2023. Позивач вважає вищевказане рішення відповідача протиправним та необґрунтованим. Таким чином просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що пункт "е" статті 55 Закону № 1788 в редакції Законів №213 та № 911, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015- не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року- не менше 26 років 6 місяців, в період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року- не менше 27 років 6 місяців. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. Отже, з 05 червня 2019 року положення пункту «е» частини 1 статті 55 Закону № 1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911, а саме: "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку". Таким чином, із врахуванням змісту пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058 в редакції Закону №2148, пенсія за вислугу років призначається особам, які на день набрання чинності Законом №2148 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788. З метою однозначного трактування та вірного застосування положень ст.55 Закону №1788 Пенсійним фондом України був направлений запит до Міністерства соціальної політики України з проханням підтвердити чи спростувати позицію Пенсійного фонду України щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років (лист від 28.08.2019 № 26261/02-10). У відповідь Міністерством соціальної політики України надано роз`яснення від 05.09.2019 № 16079/0/2-19/54 щодо практичного застосування окремих положень законодавства в частині призначення пенсії за вислугу років, зокрема: "з 04 червня 2019 року визначати право на пенсію за вислугу років згідно п. "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11 жовтня 2017 року, щодо віку -визначеного на дату призначення пенсії", тобто: Працівники освіти, охорони здоров`я та соціально забезпечення - станом на 01.04.2015 року-не менше 25 років належного від віку; станом на 01.01.2016 року-не менше 25 років 6 місяців належного від віку; станом на 01.01.2017 року-не менше 26 років 6 місяців належного від віку; Страховий стаж позивача становить - 31 рік 09 місяців 9 днів. Стаж роботи який дає право на пенсію за вислугу років становить 25 років 02 місяців 03 дні. Згідно наданих документів до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період з 15.02.2000-22.01.2002 на посаді "вихователя-фізінструктора", оскільки дана посада відсутня в переліку згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909. Позивачу відмолено в призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулаcя до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом «екстериторіальності» 07.04.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172650012546 позивачці відмовлено у призначенні пенсії.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172650012546 від 07.04.2026 вбачається, що страховий стаж позивача становить - 31 рік 09 місяців 9 днів. Стаж роботи який дає право на пенсію за вислугу років становить 25 років 02 місяців 03 дні. Згідно наданих документів до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період з 15.02.2000-22.01.2002 на посаді "вихователя-фізінструктора", оскільки дана посада відсутня в переліку згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909.

Позивачка не погодилася із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №№172650012546 від 07.04.2026 та звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону №1788-ХІ встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі ст. 52 Закону №1788-ХІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.

Згідно з пунктом 2-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «e» статті 55 Закону №1788-ХІ (у редакції до 1.04.2015 року), працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 1.04.2015 року, пункт «е» статті 55 Закону №213-VIII викладено у наступній редакції: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема:

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років;

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року №2-р/2019 положення, зокрема, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України в даному рішенні, серед іншого, зазначив, що на його думку, внесення змін Законом №213-VIIIдо оспорюваних положень Закону №1788- XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-XII випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. З огляду на наведене оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, з 4.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII слід застосовувати у редакції, що діяла до 1.04.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII обґрунтована відсутністю необхідного станом на 11.10.2017 року спеціального стажу роботи 26 років і 6 місяців.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017 року.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст. 22 Конституції України).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Відтак, обмеження пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не Закону №1058-ІV».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року при розгляді справи №240/24/21.

Таким чином, право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, мають особи, які станом на момент звернення до пенсійного органу мають спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, про що також правильно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 5.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивачка в позовній заяві зазначає про те, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу період перебування позивачки на посаді вихователя в дитячому садку з 11.10.2017 року по 30.09.2023 року.

Так, з доданого до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172650012546 від 07.04.2026 розрахунку страхового стажу вбачається, що до спеціального стажу позивачки не включено період роботи позивачки на вихователя в дитячому садку з 11.10.2017 року по 30.09.2023 року.

Як вже було зазначено судом, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не п.21 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Таким чином, ГУ ПФУ протиправно було не зараховано до спеціального страхового стажу періоди роботи позивачки з 11.10.2017 року.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вихователя в дитячому садку є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08 лютого 2024 року дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Враховуючи протиправність оскаржуваного рішення, у суду є всі підстави для зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 31.03.2026 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 року по 30.09.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2026 року № 172650012546 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 31.03.2026 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 року по 30.09.2023 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Суддя У.М. Нор