Ухвала № 141365145 у справі № 460/20537/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/20537/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши клопотання ОСОБА_1 з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1

до Київської митниці Держмитслужби

про про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби(далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100250/2026/000109 від 02 вересня 2026 року.

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100250/2026/000003/2 від 02 вересня 2026 року.

- зобов`язати Київську митницю вчинити дії щодо повернення (вивільнення) фінансової гарантії, наданої ОСОБА_1 згідно з митною декларацією № 26UA10[телефон приховано]U8 від 02.09.2026, шляхом скасування резервування коштів у сумі 21 131,04 грн (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня 04 копійки) на Єдиному казначейському рахунку та відновлення вказаного залишку на особовому рахунку платника.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київській митниці вчиняти дії щодо звернення в доходи Державного бюджету України коштів фінансової гарантії в розмірі 21 131,04 грн, внесених ОСОБА_1 згідно з митною декларацією № 26UA10[телефон приховано]U8 від 02.09.2026 року, до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 02 вересня 2026 року при митному оформленні автомобіля позивачем було надано фінансову гарантію у вигляді грошової застави відповідно до ст. 55 МКУ на суму 21 131,04 грн. Згідно з ч. 2 ст. 55 МКУ, строк дії такої фінансової гарантії становить 90 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Цей строк закінчується 01 грудня 2026 року. У разі закінчення 90-денного строку та відсутності судового рішення або діючої заборони, відповідач, відповідно до вимог МКУ, зобов`язаний перерахувати кошти фінансової гарантії з особового рахунку позивача на Єдиному казначейському рахунку Держмитслужби до Державного бюджету України як остаточні митні платежі. У разі звернення зазначених коштів у дохід бюджету до вирішення справи по суті, подальше рішення суду про скасування рішення про коригування митної вартості втратить свій превентивний та ефективний сенс у частині швидкого автоматичного поновлення права позивача (повернення застави), оскільки процедура повернення вже зарахованих до бюджету коштів є тривалішою, складнішою та регулюється іншим порядком (ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 301 МКУ), що створить додаткові перешкоди для захисту майнових прав позивача та змусить його ініціювати нові правові процедури, зокрема - додатково звертатися до суду із вимогою про стягнення грошей із Державного бюджету. Тому вважає, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті судом до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову перешкоджають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.

Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи подану заяву суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Зазначений висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У той же час позивач не зазначив достатніх підстав, що б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат. Ймовірність настання негативних наслідків щодо можливого звернення в доходи державного бюджету фінансової гарантії, яка внесена позивачем згідно митної декларації, наразі не підтверджена.

Відтак позивачем не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити незворотні зміни у правовому становищі позивача, а ймовірність існування ризику, у зв`язку з яким і мали б, на його думку, вживатися заходи забезпечення позову, не підтверджена належними та допустимими доказами і ґрунтується лише на припущеннях позивача; наведена позивачем ймовірність порушення його прав не є такою, що робить право на судовий захист ілюзорним або неможливим до виконання у майбутньому.

Суд наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Натомість, вжиття заходів та забезпечення позову, в даному випадку, без з`ясування фактичних обставин справи, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність оскаржуваних рішень, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, а отже заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 10 листопада 2026 року.

Суддя С.М. Дуляницька