Рішення № 141365152 у справі № 460/17079/26 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Рівне №460/17079/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання рішення протиправним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області від 11 серпня 2026 року №172050009279 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача призначити з 03 серпня 2026 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою суду від 09.09.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону України №796-XII, оскільки є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС, у тому числі станом на 01.01.1993 понад три роки. Вказує, що зазначені обставини підтверджуються посвідченням потерпілої, довідкою про зареєстроване місце проживання від 29.01.2026 №54, документами про навчання та рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26, яким встановлено факт її проживання у с. Собіщиці з 27.12.1990 по 09.07.1999. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував зазначені документи та встановлені судовим рішенням обставини, унаслідок чого протиправно відмовив у призначенні пенсії рішенням від 11.08.2026 №172050009279. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 03.08.2026.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення від 11.08.2026 №172050009279 про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно, оскільки поданими позивачкою документами не підтверджено факту її постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом не менше трьох років, як це передбачено статтею 55 Закону України №796-XII. Вказав, що документально підтверджений період проживання позивачки у зазначеній зоні становить лише 5 місяців 11 днів, а період з 26.04.1986 по 16.07.1990 не враховано через відсутність відповідних відомостей про реєстрацію місця проживання у довідці Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області від 27.01.2026. Крім того, зазначив про відсутність підстав для врахування періоду проживання з 27.12.1990 по 09.07.1999, встановленого рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26, оскільки таке рішення не містить зобов`язання органу Пенсійного фонду України вчинити певні дії. З огляду на викладене вважає, що передбачені законодавством умови для призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 3, що підтверджується відповідним посвідченням потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявним у матеріалах справи.

Як вбачається з паспорта громадянина України та свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Собіщиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 с. Собіщиці Володимирецького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно з довідкою про зареєстроване місце проживання від 29.01.2026 №54 ОСОБА_1 була зареєстрована у с. Собіщиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у періоди з 07.03.1972 по 29.08.1987 та з 16.07.1990 по 26.12.1990. Зазначену довідку видано на підставі відомостей погосподарської книги за 1986-1990 роки №2, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про неповну середню освіту від 25.06.1987 №953818, позивачка закінчила Собіщицьку восьмирічну школу с. Собіщиці Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до відомостей трудової книжки, на які посилається позивачка, з 30.07.1990 вона розпочала трудову діяльність на Рівненській АЕС, спочатку на сезонній роботі в РОК «Біле озеро» с. Рудка, а надалі - у м. Кузнецовськ (нині м. Вараш) Рівненської області.

Згідно з довідкою Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області від 27.01.2026 №5601.15-348/56.15-26 відомості щодо зареєстрованого місця проживання позивачки за період з 07.03.1972 по 16.07.1990 відсутні. Водночас у зазначеній довідці наведено відомості про її реєстрацію у м. Вараш Рівненської області з 11.01.1991 по 12.07.1993 та з 23.07.1993 по 27.01.2026.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26, яке набрало законної сили 03.07.2026, встановлено факт проживання ОСОБА_1 у с. Собіщиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, що належить до зони гарантованого добровільного відселення, у період з 27.12.1990 по 09.07.1999.

Судом встановлено, що 03.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На момент звернення із зазначеною заявою позивачці виповнилося 54 роки.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким 11.08.2026 прийнято рішення №172050009279 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення та відзиву на позовну заяву, підставою для відмови у призначенні пенсії визначено відсутність документального підтвердження постійного проживання або постійної роботи позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом не менше трьох років.

При цьому органом Пенсійного фонду України враховано період проживання позивачки у зазначеній зоні з 16.07.1990 по 26.12.1990, що становить 5 місяців 11 днів.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, період з 26.04.1986 по 16.07.1990 не зараховано з огляду на відсутність у довідці Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області від 27.01.2026 №5601.15-348/56.15-26 відомостей про реєстрацію місця проживання позивачки за відповідний період.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано період проживання позивачки у с. Собіщиці з 27.12.1990 по 09.07.1999, встановлений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26, з посиланням на те, що зазначене судове рішення не містить зобов`язання органу Пенсійного фонду України вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2026 №172050009279 позивачка отримала 25.08.2026 у відділі обслуговування громадян у м. Вараш Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2026 №172050009279 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, пенсійний вік знижується на три роки та додатково на один рік за два роки проживання або роботи, але не більше шести років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи протягом цього періоду.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо інше не обумовлено законом.

Частиною третьою статті 55 Закону №796-XII встановлено, що призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям осіб провадяться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку призначаються за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зниження пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 14 Закону №796-XII до категорії 3 потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили, відпрацювали або постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.

Згідно з частиною третьою статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII довідки про період проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на таких територіях.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правове регулювання загальних умов призначення пенсії за віком та визначення дати її призначення унормоване наступним.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2026 році мають особи за наявності страхового стажу не менше 33 років.

При цьому для осіб, яким пенсійний вік знижується відповідно до статті 55 Закону №796-XII, застосовуються спеціальні положення щодо зменшення пенсійного віку та необхідної тривалості страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців із дня досягнення особою пенсійного віку.

Правове регулювання порядку звернення за призначенням пенсії та документального підтвердження права на її призначення унормоване наступним.

Механізм подання та оформлення документів для призначення пенсій визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи додаються документи, що підтверджують право на таке призначення, зокрема документи про періоди постійної роботи на територіях радіоактивного забруднення, видані підприємствами, установами, організаціями або органами місцевого самоврядування, а для осіб, які постійно проживали чи проживають на таких територіях, - відомості про проживання та/або документи, видані органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу та здійснює розгляд поданих документів.

Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Правове регулювання обов`язковості врахування обставин, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, визначене наступним.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначальним для вирішення цього спору є встановлення факту та тривалості проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема станом на 01.01.1993, та наявності передбачених законом підстав для зниження пенсійного віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до паспорта громадянина України та свідоцтва про народження позивачка народилася у с. Собіщиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Як вбачається з довідки про зареєстроване місце проживання від 29.01.2026 №54, виданої на підставі погосподарської книги за 1986-1990 роки №2, особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачка була зареєстрована у с. Собіщиці з 07.03.1972 по 29.08.1987 та з 16.07.1990 по 26.12.1990.

Отже, зазначеним документом підтверджується проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, який має значення для застосування початкової величини зниження пенсійного віку.

Крім того, відповідно до свідоцтва про неповну середню освіту від 25.06.1987 №953818 позивачка закінчила Собіщицьку восьмирічну школу, що узгоджується з відомостями про її проживання у зазначеному населеному пункті.

Водночас рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26, яке набрало законної сили 03.07.2026, встановлено факт проживання ОСОБА_1 у с. Собіщиці з 27.12.1990 по 09.07.1999.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 факт проживання позивачки у відповідному населеному пункті має преюдиціальне значення та підлягає врахуванню при визначенні її права на пенсію.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість врахування зазначеного судового рішення з підстав відсутності у ньому зобов`язання органу Пенсійного фонду України вчинити певні дії, оскільки преюдиціальне значення мають встановлені судом фактичні обставини, а не наявність у резолютивній частині рішення приписів зобов`язального характеру.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо неврахування періоду проживання позивачки з 26.04.1986 по 16.07.1990 з посиланням на довідку Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області від 27.01.2026 №5601.15-348/56.15-26, у якій відсутні відомості про реєстрацію місця проживання за відповідний період.

Суд зазначає, що відсутність відомостей у зазначеній довідці сама по собі не спростовує факту проживання особи на відповідній території, підтвердженого іншими належними документами. Зокрема, довідка від 29.01.2026 №54, видана на підставі погосподарської книги, підтверджує реєстрацію позивачки у с. Собіщиці з 07.03.1972 по 29.08.1987, а свідоцтво про неповну середню освіту від 25.06.1987 №953818 узгоджується із зазначеними відомостями.

Отже, висновок відповідача про те, що станом на 01.01.1993 позивачка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення лише 5 місяців 11 днів, ґрунтується на неповному врахуванні документів та обставин, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови проживання або роботи у цій зоні станом на 01.01.1993 не менше трьох років, пенсійний вік знижується на три роки та додатково на один рік за два роки проживання або роботи, але не більше шести років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється особам, які постійно проживали або працювали у відповідній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31.07.1986.

Аналіз наведених положень свідчить, що визначальним для застосування відповідної пенсійної пільги є підтвердження факту та необхідної тривалості проживання або роботи особи на території радіоактивного забруднення.

Аналогічний підхід до застосування статті 55 Закону №796-XII викладено Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

У цій справі довідкою від 29.01.2026 №54 підтверджено проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення у періоди з 07.03.1972 по 29.08.1987 та з 16.07.1990 по 26.12.1990, а рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/575/26 встановлено факт її проживання у зазначеній зоні з 27.12.1990 по 09.07.1999.

Сукупність наведених документів підтверджує проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад три роки, у тому числі в період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 31.07.1986, а також подальше проживання протягом періоду, достатнього для застосування максимального шестирічного зниження пенсійного віку.

Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії - 03.08.2026 - позивачка досягла 54-річного віку, що відповідає передбаченому статтею 55 Закону №796-XII зниженню загального пенсійного віку на шість років.

Щодо наявності необхідного страхового стажу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Закону №796-XII пенсії зі зниженням пенсійного віку призначаються за наявності страхового стажу, зменшеного на кількість років зниження пенсійного віку, але не менше 15 років.

Як вбачається з відзиву відповідача, страховий стаж позивачки становить понад 31 рік. Незважаючи на наведення у відзиві різних показників його тривалості - 31 рік 2 місяці 1 день та 38 років 2 місяці 29 днів, навіть менший із зазначених показників перевищує необхідну тривалість страхового стажу для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивачки передбачених законодавством умов для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а саме відповідного статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідної тривалості проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, досягнення встановленого віку та наявності достатнього страхового стажу.

За наведених обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2026 №172050009279 прийнято без належного врахування документів, які підтверджують проживання позивачки на території радіоактивного забруднення, та обставин, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено виконання всіх передбачених законом умов для призначення пенсії, а відповідачем не наведено інших правових підстав для відмови, повторний розгляд заяви не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивачки.

За таких обставин належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яким за принципом екстериторіальності прийнято оскаржуване рішення, призначити позивачці пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли законом передбачено її призначення з більш раннього строку.

Судом встановлено, що позивачка досягла 54-річного віку 07.03.2026, а із заявою про призначення пенсії звернулася 03.08.2026, тобто після спливу тримісячного строку з дня досягнення відповідного пенсійного віку. Відтак пенсія підлягає призначенню з дня звернення із заявою - 03.08.2026.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінивши встановлені обставини справи, надані сторонами докази та доводи, викладені у заявах по суті справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області від 11 серпня 2026 року №172050009279 про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 03 серпня 2026 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3Б,смт. Макарів,Бучанський р-н, Київська обл.,08001, ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548)

Суддя Н.В. Друзенко