Ухвала № 141365164 у справі № 460/6988/24 від 10.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень

10 листопада 2026 р. Р і в н е №460/6988/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши Звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 постановлено:

"Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - період з 30.06.2022 по 18.01.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - період з 30.06.2022 по 18.01.2023 в сумі 139117,07 грн.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцям, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 605 грн 60 коп".

Ухвалою суду від 30.03.2026 заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №460/6988/24 - задоволено; зобов`язано Відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/6988/24 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень копії цієї ухвали.

Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення у справі №460/6988/24.

Ухвалою суду від 21.04.2026 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2026 постановлено: у прийнятті Звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення у справі №460/6988/24 - відмовити; встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання до суду Звіту (з усіма підтверджуючими документами) про виконання судового рішення у справі №460/6988/24, який становить два місяці, з дати отримання копії цієї ухвали.

28 липня 2026 року Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 29.07.2026 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши Звіт та додані до нього на підтвердження відповідних обставин матеріали, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Щодо виконання судового рішення в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - період з 30.06.2022 по 18.01.2023 в сумі 139117,07 грн, та щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцям, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", суд зазначає таке.

Рішенням суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 :

нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - період з 30.06.2022 по 18.01.2023 в сумі 139117,07 грн;

зобов`язати здійснити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцям, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу".

Відповідач у Звіті зазначає, що відповідно до нового Алгоритму попередньої перевірки суми коштів, необхідних для виконання судових рішень для військових частин (установ, організацій) Сухопутних військ Збройних Сил України та доручення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №141/116/14-уд від 01.03.2026 за вих. №12/2/270 від 19.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надіслано клопотання про проведення перевірки розрахунків суми коштів необхідних для виконання вищезазначеного судового рішення.

До Звіту Відповідач надав копію Клопотання від 25.03.2026 про проведення перевірки розрахунків суми коштів необхідних для виконання судових рішень, адресоване Командувачу військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якому міститься інформація щодо Позивача: №9 - ОСОБА_1 - 460/6988/24 - 164158,14 грн.

Отже, розрахунок суми на виконання судового рішення проведений та становить - 164158,14 грн.

Щодо фактичної виплати нарахованої суми, суд зазначає таке.

У Звіті Відповідач зазначає, що станом на момент подання даного звіту на виконання рішення у справі №460/6988/24 до ІНФОРМАЦІЯ_5 бюджетні асигнування не надходили. Отже причинами, які унеможливлюють повністю виконати рішення суду у справі № 460/6988/24 є відсутність фінансування розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення).

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на наведене, саме Міністерство оборони України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері грошового забезпечення військовослужбовців та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника ІІ чи ІІІ рівня розпорядника бюджетних коштів.

Відповідач є розпорядником бюджетних коштів ІІІ рівня і забезпечення фінансування на потреби ІНФОРМАЦІЯ_5 (у тому числі, виконання рішень судів) залежить від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

Отже причинами, які унеможливлюють повністю виконати рішення суду у справі №460/6988/24 є відсутність фінансування головним розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.

Таким чином, згідно поданого звіту рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів, а матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконало рішення суду в межах його повноважень.

Суд зазначає, що спосіб судового контролю, передбачений статтями 382 - 382-3 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.

При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

За відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення Відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення є формальним заходом, оскільки не впливає на поведінку Відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення, яке, як встановив суд, не виконується з незалежних від Відповідача причин.

Отже, в такому випадку мета судового контролю відповідно до приписів статей 382 - 382-3 КАС України не досягається.

Щодо наявності чи відсутності правових підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання чи неналежне виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 виснував, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних заходів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідності вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі №380/12153/20 (адміністративне провадження № А/990/7/25) виснував: «За змістом частини другої статті 3823 КАС України відмова у прийнятті звіту - як обставина, з якою закон пов`язує накладення штрафу - передбачає (з боку суду) оцінювання достатності заходів, які вжито для виконання судового рішення. Отже, це має означати, що накладенню штрафу передує з`ясування обставин, причин, які спричинили невиконання судового рішення, у зіставленні з участю, роллю чи функцією (повноваженнями) керівника суб`єкта владних повноважень в організації процесу цього виконання.

Іншими словами, накладення штрафу вимагає з`ясування, пояснення за які саме діяння (їх об`єктивну сторону) - в аспекті (не)виконання судового рішення - до керівника суб`єкта владних повноважень застосовується санкція у вигляді штрафу, зокрема у тому випадку, коли для цієї посадової особи зазначена санкція (покарання) настає повторно.

Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов`язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

Штраф, поряд з «каральною» функцією, покликаний також спонукати до виконання судового рішення, а сам механізм судового контролю, в рамках якого застосовується цей вид юридичної відповідальності, призначений для того, щоб забезпечувати дієвість права особи на судовий захист, видається закономірним (передбачуваним), що ухвала суду про відмову у прийнятті звіту має розкривати сутність проблеми та обставин, які у своїй сукупності, з погляду цього суду, спричинилися до того, що судове рішення не виконано. Без аналізу причин невиконання судового рішення, у зіставленні зі змістом останнього [судового рішення], як і, власне, без пояснення того, в чому полягає це невиконання, застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень не виконуватиме свого призначення у вимірі механізму судового контролю, а, що гірше, може навіть сприйматися як вияв упередженого ставлення, що несумісне зі змістом права на справедливий суд».

Отже, штраф як вид санкції (покарання) у процедурі судового контролю покликаний виконувати не тільки і не стільки «каральну» функцію, як діяти з профілактичною (превентивною) метою, націленою на те, щоб спонукати до реалізації покладених обов`язків, які необхідні для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення.

При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статте 382-3 КАС України.

А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), судом має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Перелік обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині 5 статті 382-3 КАС України. А саме це відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

При цьому, слід зазначити, що виділення коштів не залежить від волі окремого керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника ознак вини та умислу.

Також суд зазначає, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цією посадовою особою від виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 248, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти поданий ІНФОРМАЦІЯ_2 звіт про виконання рішення суду по справі №460/6988/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 10 листопада 2026 року

Суддя К.М. Недашківська