Рішення № 141365194 у справі № 480/4153/26 від 10.11.2026

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Справа № 480/4153/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4153/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопська виправна колонія (№130)" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 01.06.2022;

- зобов`язати Державну установу "Конотопська виправна колонія (№ 130)" нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 09.12.2022 проходив службу в Державній установі "Роменська виправна колонія (№ 56)". Посилаючись на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" позивач вказує, що з 24.02.2022 по 07.07.2022 мав право на отримання додаткової винагороди, проте і при звільненні такої винагороди не було нараховано та виплачено йому, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву наданому до суду відповідач зазначив, що передбачена Постановою № 168 додаткова щомісячна винагорода у розмірі 30000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) і не є складовою грошового забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому не передбачає включення її до виплат при розрахунку та відповідальності за невиплату в день звільнення.

Щодо підстав нарахування додаткової винагороди та періоду її виплати відповідач зазначив наступне.

На виконання Постанови № 168 до державної установи надійшов лист з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 № 22-88/5.1/5.1/24-22, який передбачав визначення розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби.

У травні 2022 року Міністерством юстиції вжито заходи з метою забезпечення виплат вказаної додаткової винагороди шляхом перерозподілу та наближення асигнувань у межах коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

На підставі цього був виданий наказ по установі від 27.05.2022 № 54/ОС-22 "Про надання додаткової винагороди" (витяг з наказу є в матеріалах справи).

Позивачу було здійснено виплату додаткової винагороди (до моменту звільнення).

Згідно наказу "Про перерахунок наданої додаткової винагороди" від 20.06.2022 № 67/ОС-22 у серпні 2022 р. був проведений перерахунок кількості годин несення служби та перерахунок зайво сплачених коштів додаткової винагороди ОСОБА_1 .

Виплата додаткової винагороди проводилася у серпні 2022 року згідно Наказу "Про надання додаткової винагороди" № 85/ОС-22 від 09.08.2022.

Виплата додаткової винагороди позивачу бюджетною установою, якою являється державна установа "Конотопська виправна колонія (№ 130)" , у розмірі 30000 гривень в місяць, а не пропорційно фактичному часу несенню служби , повинна мати певні кошторисні асигнування в межах виділеного фінансування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально - виконавчій службі України, в державній установі "Конотопська виправна колонія (№ 130)" 26.11.2004 по 04.04.2011 та з 08.10.2012 по 27.03.2026.

27.03.2026 позивач був звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (наказ від 18.05.2023 № 52/ОС-23) довідка від 10.06.2026 № 14/5/1-25 додається) та виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України.

12.05.2026 позивач звернувся до державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" із запитом на отримання інформації про розмір грошової компенсації речового майна та інформації про грошове забезпечення.

Відповідь на звернення буда надана за вих. № 14/4/1732-АВ-26 від 25.05.2026.

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у повному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі Закон № 2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону № 2713-IV).

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону № 2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5).

Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких абзац перший пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами ", а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"".

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 до Постанови № 168 були внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".

Крім того, зазначеною Постановою № 754 від 01.07.2022 внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 проходив службу в Державній установі "Конотопська виправна колонія (№ 130)", яка розташована на території Сумської області.

Суд звертає увагу на те, що згідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма "єПідтримка" поширюється на Сумську область.

Отже, з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Сумська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Суд підкреслює, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.

Щодо розміру додаткової винагороди, яку відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплати позивачу в оскаржуваний період, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу проводилось нарахування додаткової винагороди, а саме:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 5044,64 грн (113 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 30000,00 грн (744 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 в сумі 23000,00 грн (552 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

Згідно наказу "Про перерахунок наданої додаткової винагороди" від 20.06.2022 № 67/ОС-22 у серпні 2022 р. був проведений перерахунок кількості годин несення служби та перерахунок зайво сплачених коштів додаткової винагороди ОСОБА_1 , утримавши з позивача:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 803,57 грн (18 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 5000,00 грн. (124 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 року в сумі 3833,33 грн. (92 годин) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби.

Виплата додаткової винагороди проводилася у серпні 2022 року згідно наказу "Про надання додаткової винагороди" № 85/ОС-22 від 09.08.2022р:

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 в сумі 4166,67 грн (100 години) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби;

-за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в сумі 16209,68 грн (402 години) (без вирахування військового збору), тобто за фактичну кількість годин несення служби.

Отже, судом встановлено, що додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не у розмірі 30000 грн щомісячно, а у розмірі відповідно до фактично відпрацьованого часу.

У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що на виконання Постанови КМУ № 168 до державної установи надійшов лист з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 № 22-88/5.1/5.1/24-22, який передбачав визначення розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби.

Однак листи Міністерства юстиції України та Південно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз`яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова № 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення (Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 по справі № 160/7770/22).

Щодо внесених постановою Кабінетом Міністрів України № 754 від 01.07.2022 змін до Постанови № 168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, суд звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів та зазначає наступне.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку справа не стосується відповідальності позивача, даний спір пов`язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в період роботи позивача в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тобто зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30 000 гривень щомісячно.

За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд визнає, що позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30 000 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо періодів, за якими відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, суд, зауважує, що з 01.06.2022 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, оскільки до дня звернення з даним позовом до суду проходив службу в межах територіальної громади, яка не включена до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Так, згідно змін, внесених Постановою КМУ від 01.07.2022 № 754 "Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану", які вступили в дію з 1 червня 2022 року, право на отримання додаткової винагороди мали працівники ДКВС які проходять службу в межах територіальних громад що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)

Проте, судом встановлено, що Конотопська територіальної громади відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Відтак відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Враховуючи положення ч. 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат в частині судового збору не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Зобов`язати Державну установу "Конотопська виправна колонія (№ 130)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал