Рішення № 141365207 у справі № 480/6669/25 від 10.11.2026

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. Справа № 480/6669/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила суд:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Сумській області у наданні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 , оформлену листом від 20.06.2025 №1800- 0202-8/25459;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до стажу роботи згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя дитячого садочка Колгоспу " 1-е Мая" с. Суходіл Глухівського району з 01.08.1983 по 10.11.1987;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно не призначив позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7- 1 розділу XV Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю 30 років стажу, що підтверджує роботу в закладах державної або комунальної власності на відповідних посадах на день досягнення мною пенсійного віку. Позивач вказала, що з 01.08.1983 до 10.11.1987 працювала вихователем дитячого садочка колгоспу і цей період необхідно додати до спеціального стажу, який відповідачем було враховано. При цьому, у період її роботи в дитячому садку колгоспу з 01.08.1983 до 10.11.1987 в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, а тому вказаний період роботи прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності. Відповідач врахував до спеціального стажу 29 років 9 місяців 24 дні, але якщо додати роботу в колгоспі це буде ще додатково 4 роки 3 місяці та 9 днів та разом, - 33 роки 13 місяців З дні. Відтак, позивач вважає, що має усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 7-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV, а саме: 1) пенсійний вік досягнуто; 2) позивач працювала вихователем дошкільних навчальних закладів державної власності; 3)має страховий стаж більше необхідних 30 років на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне страхування»; 4) позивач не отримувала будь-яку пенсію; 5) позивач займала посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне страхування».

Позовна заява була розподілена автоматизованою системою комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судді Савицькій Н.В. та ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 №1547 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та цю справу розподілено судді Шевченко І.Г., ухвалою якої від 17.03.2025 справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а у відповідача витребувано додаткові докази у справі, у зв`язку з не наданням яких такі докази повторно були витребувані ухвалою суду від 31.03.2026.

Відзиву відповідача суду не подав, втім на виконання вимог вказаних ухвал представник ГУ ПФУ в Сумській області надав суду витребувані докази разом із поясненням. виконання вимог вказаних ухвал представник ГУ ПФУ в Сумській області надав суду витребувані докази разом із поясненням.

У поясненні представник відповідача вказав, що за результатами розгляду заяви та документів що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , до страхового стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"- "ж" можливо зарахувати період з 22.01.1988 по 31.05.1995 р., з 10.06.1996 по 23.09.1996 р., та з 01.11.2001 по 31.12.2023р., який складає 29 років 9 місяців 24 дні, що недостатньо для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Не зараховано до спеціального стажу період роботи з 01.08.1983 по 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка в Колгоспі «1-е Мая», оскільки колгоспи не є закладами комунальної чи державної власності.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 18.12.2023 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV). Вказана обставина відповідачем не заперечувалася у поясненні.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою від 03.06.2025 №ВЕБ-18001-Ф-С-25-103196 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказана обставина вбачається з листа ГУ ПФУ в Сумській області від 20.06.2025 (а.с.28-29).

У відповідь на заяву позивача від 03.06.2025 №ВЕБ-18001-Ф-С-25-103196, листом ГУ ПФУ в Сумській області від 20.06.2025 №1800-0202-8/25459 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду заяви та документів що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , до страхового стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"- "ж" можливо зарахувати період з 22.01.1988 по 31.05.1995 р., з 10.06.1996 по 23.09.1996 р., та з 01.11.2001 по 31.12.2023р., який складає 29 років 9 місяців 24 дні, що недостатньо для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (а.с.28-29).

Окремо у поясненні представник відповідач вказав, що період роботи з 01.08.1983 до 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка в Колгоспі «1-е Мая» не зараховано позивачу до спеціального стажу, оскільки колгоспи не є закладами комунальної чи державної власності (а.с.38-39, 61).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, викладеною у листі від 20.06.2025, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), в редакції, з урахуванням Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на призначення пенсії за віком, та така пенсія їй була призначена з 18.12.2023.

Поряд з цим спірним питанням у цій справі є питання врахування до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду її роботи з 01.08.1983 до 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка, а також не нарахування та не виплата грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії.

Так, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Постановою Кабінету Міністрів України №909 визначено, що до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років входять також і «Дошкільні навчальні заклади всіх типів», посади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Робота за спеціальністю в цих закладах, установах і на посадах, відповідно до примітки 2 Постанови №909, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище позивача, після одруження - ОСОБА_3 ) згідно копії диплому серії НОМЕР_1 , який виданий 30.06.1980, закінчила Лебединське педагогічне училище ім. Макаренка за спеціальністю дошкільне виховання та їй було присвоєно кваліфікацію вихователь дитячого садка.

Згідно копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_4 01.08.1983 прийнята в члени колгоспу «1-е Мая» с. Суходіл Глухівського району та на роботу вихователя дитячого садка, а 10.11.1987 - звільнена за власним бажанням (записи №№1,2 трудової книжки).

Відповідач, не зараховуючи позивачу період її роботи вихователем дитячого садка колгоспу «1-е Мая» з 01.08.1983 до 10.11.1987, вказує, що колгоспи не є закладами комунальної чи державної власності.

Оцінюючи вказані доводи, суд вказує наступне.

У силу вимог статей 16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.

Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.

Відтак, у період роботи позивача з 01.08.1983 до 10.11.1987 в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста, а зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, тому вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №466/2943/17.

Враховуючи викладене правове регулювання та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що спірний період роботи позивача з 01.08.1983 до 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «1-е Мая» с. Суходіл Глухівського району підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, ГУ ПФУ в Сумській області у листі від 20.06.2025 та у поясненні (а.с.28-29, 38-39, 61) визнало, що спеціальний стаж позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", складає 29 років 09 місяців 24 дні. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмови від визнання таких обставин у поясненні представником ГУ ПФУ в Сумській області не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню.

Таким чином, з урахуванням періоду роботи з 01.08.1983 до 10.11.1987, спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.

Також суд зауважує, що на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, будь-який з видів пенсії раніше позивачу не призначався, що не заперечується відповідачем.

Отже, враховуючи те, що позивач досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (понад 30 років), працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала, то у випадку позивача дотримано всіх необхідних умов для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058.

За таких обставин, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, викладеною у листі від 20.06.2025 №1800-0202-8/25459, не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає необхідним визнати протиправною таку відмову та зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи, який дає право на одержання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період її роботи з 01.08.1983 до 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «1-е Мая» с. Суходіл Глухівського району.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.30).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладеною у листі від 20.06.2025 №1800-0202-8/25459, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її стажу роботи, який дає право на одержання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 01.08.1983 до 10.11.1987 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «1-е Мая» с. Суходіл Глухівського району.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.11.2026.

Суддя І.Г. Шевченко