Постанова № 141365380 у справі № 303/4181/25 від 12.10.2026

Справа № 303/4181/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

з участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Гутій О.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Таргоній В.М. звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.02.2024 року на станції Баркасово, Берегівського району, потяг № 8902 в складі одиночного електровозу ВЛ11м-080 під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на працівника АТ «Укрзалізниця», електромонтера з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування ОСОБА_3 , який в результаті наїзду від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Вказані обставини підтверджуються актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.02.2024 року о 15.18 год. Враховуючи, що поїзд є джерелом підвищеної небезпеки, відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини.

Зазначає, що в загиблого не було родичів першого ступеня споріднення, тому його похованням, встановленням пам`ятника займався він як чоловік сестри.

Позивач поніс витрати на поховання ОСОБА_3 у розмірі 36 850,00 гривень та витрати на встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 64000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене просить стягнути з відповідача на його користь 100 850,00 гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю потерпілого.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таргоній В.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що судом було встановлено, що позивач поніс необхідні витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 100 850,00 гривень. У відповідності до вимог ст.1201 ЦК України не встановлюється обов`язок відшкодування шкоди з ступенем споріднення особи, яка понесла витрати і загиблою особою. Законом встановлюється лише умова про відшкодування шкоди особі, яка понесла витрати. Вказаного судом не було враховано.

Доданими до позовної заяви документами підтверджено понесені ним витрати на поховання загиблого ОСОБА_3 та встановлення надгробного пам`ятника.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що оскільки позивач не довів спорідненість із загиблим ОСОБА_3 , а тому є неналежним позивачем у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у заявленому позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо предмету позову не надано належних, достатніх, достовірних доказів, які б підтверджували його родинні відносини з померлим, а відтак і його право на відшкодування матеріальної шкоди.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції за наступних мотивів.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що 12.02.2024 на станції Баркасово, Берегівського району, потяг № 8902 в складі одиночного електровозу ВЛ11м-080 під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на працівника АТ «Укрзалізниця», електромонтера з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування ОСОБА_3 , який в результаті наїзду від отриманих тілесних ушкоджень помер. Вказані обставини підтверджуються актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.02.2024 о 15.18 год., а.с. 4-14.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.02.2024 року, а.с. 15.

Згідно чеків за №№ NFVLV4AzNiA та IczQ_hbFtAc від 03.03.2025р. сплачено ФОП ОСОБА_4 цех "Художня обробка каменю" у загальному суму 64 000,00 (21 000,00+43 000,00) гривень за виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника ОСОБА_3 , що також підтверджується відповідними світлинами, а.с. 20, 21, 23-25.

Також факт проплати за виготовлений пам`ятник для покійного ОСОБА_3 доводиться й Видатковою накладною за № 3 від 03.03.2025 р. на загальну суму 64 000,00 грн., яку видано ОСОБА_1 постачальником ФОП ОСОБА_4 , а.с. 22.

Згідно Квитанції до прибуткового касового ордера №09 від 14.02.2024р. та Накладної №09 від 14.02.2024р., які видано протоієреєм ОСОБА_5 за здійснення ОСОБА_1 оплати за ритуальні товари та послуги на загальну суму 19 150,00 грн., які сплачено останнім готівкою, а.с. 26, 27.

У тому числі згідно накладної від 13.02.2024 р. виданої ФОП ОСОБА_6 для ОСОБА_1 з приводу придбання труни, хреста, покривало і транспортні послуги на загальну суму 17 700,00 грн., а.с. 28.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої і п`ятої статті 1187 ЦК України - Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, належними та допустимими доказами підтверджені понесені ОСОБА_1 витрати на поховання ОСОБА_3 на загальну суму 100 850,00 грн.

Проте, суд першої інстанції помилково вважав, що ОСОБА_1 не вправі такі витрати відшкодовувати за рахунок АТ «Укрзалізниця» бо не перебував з покійним у родинних відносинах.

Аналізуючи приписи статті 1201 ЦК України, колегія суддів не встановила, що її зміст пов`язує відшкодування необхідних витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника з тим, щоб така особа являлась родичем померлої особи.

Окрім зазначеного, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що за витрати для здійснення похорон покійного ОСОБА_3 і встановлення йому пам`ятнику на загальну суму 100 850,00 грн., такі витрати понесла ОСОБА_7 .

А той факт, що ОСОБА_7 зверталась до АТ «Українська залізниця» для отримання допомоги на поховання ОСОБА_3 аж ніяк не спростовує наявність витрат у ОСОБА_1 . Як саме і довідка виконавчого комітету Горондівської сільської ради за №75 від 14.02.2024 р. зазначеного не спростовує належними доказами про зворотне, що в свою чергу саме по собі свідчить тільки про те, що ОСОБА_7 приймала участь у проведенні похорону свого брата ОСОБА_3 , а.с. 45 зворотний бік, 46.

А звідси, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга містить доводи з приводу того, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, то таку слід визнати обґрунтованою у спірних правовідносинах.

Окрім наведеного, колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

А тому, апеляційний суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування як таке, що не відповідає вищевикладеним обставинам справи, а це є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у даних правовідносинах, то такий судовий збір у розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь держави Україна за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович, задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, скасувати та ухвалити в справі судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 100 850,00 гривень у відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815 на користь держави судові витрати у розмірі 3 028,00 гривень судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий :

Судді :