Рішення № 141365453 у справі № 520/8739/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року № 520/8739/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 та застосовано штрафні санкції на суму 52 769,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 52 769,75 грн., на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківської області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з метою контролю за своєчасною реєстрацією платником податку на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України за період з 01.01.2022 по 31.12.2024.

За результатом проведення вказаної перевірки складено акт №45210/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 від 02.12.2025, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення: п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188. пп. А п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України № 2755-V1 від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в частині заниження податку на додану вартість за період з 11.05.2023 по 31.12.2024, на загальну суму 211079,00 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківської області винесено податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за податком на додану вартість на суму 211079,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 52769,75 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, яка уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;

9) особа, визначена у підпункті "д" підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.183.2 ст.183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Так, податковий орган посилався на те, що згідно наданих ФО-П ОСОБА_1 до перевірки чеків РРО, банківських виписок, декларації про майновий стан та доходи, та згідно інформації з «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» ДПС України встановлено, що перевищення граничного розміру доходу 1000000,000 грн. визначений п. 181.1 ст. 181 Кодексу для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість виникло у ФО-П ОСОБА_1 у травні 2023 року, а саме сума виторгів РРО за травень 2022 року по квітень 2023 року склала - 1 046 451,46 гривень.

Також, контролюючий орган зазначив, що при вищевказаних обрахунках доходу позивача виходив з того, що позивач подано до контролюючого органу декларації з акцизного податку за 2022 рік, де декларує дохід за травень 2022 - 128657,29 грн. та червень 2022 - 103656,00 гривень.

Проте, у вказаних деклараціях за 2022 рік позивачем визначено «Вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування» за травень - 25820,00 грн. та за червень 2022 - 70000,00 грн.

Отже, податковий орган помилково виходив з того, що дохід позивача за травень 2022 року складає - 128657,29 грн., а за червень 2022 року складає - 103656,00 грн.

За таких обставин, в основу оскаржуваного рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн. покладено невірні розрахунки отриманого позивачем доходу.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувану у даній справі рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн. прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року Головного управління ДПС у Харківської області, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 52 769,75 грн., суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Харківської області складено висновок про скасування штрафних (фінансових) санкцій та пені (згідно з підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) №9/20-40-24-10-08 від 24.02.2026, згідно якого ФО-П ОСОБА_1 14.02.2026 сплачено податок на додану вартість в сумі 150000,00 грн., платіжне доручення № МВ244496848, в сумі 61079,00 грн., платіжне доручення № МВ244497963. Вказано, що ФО-П ОСОБА_1 виконано вимоги підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу. Зазначено, що на теперішній час, згідно ІКПП ФО-П Василенко Л.І., податковий борг з податку на додану вартість (14010100) відсутній. Вказано, що з урахуванням зазначеного, на підставі пп. 69.37 п. 69 підрозд. 10 розділу XX Податкового кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (14010100) в сумі 52769,75 грн. вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Відповідно до пп. 69.37 п. 69 підрозд. 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

З огляду на викладене, у даних спірних правовідносинах застосовані до позивача штрафні санкції на суму 52 769,75 грн. було скасовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 08 січня 2026 року Головного управління ДПС у Харківської області, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 211079,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 79 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.