Рішення № 141365544 у справі № 520/23277/26 від 09.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.11.2026 р. справа №520/23277/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Управління, ГУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області після виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №520/31637/25 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) щодо довільного заниження Індивідуального коефіцієнту для обчислення середнього заробітку із « 1.42121» до « 1.26825»; 2) зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344; місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із 01.03.2026р. з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №520/31637/25 шляхом застосування Індивідуального коефіцієнту для обчислення середнього заробітку « 1.42121».

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не отримує пенсію у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачена у повному обсязі.

Суд, повно виконав процесуальний обов`язок із збору доказів, з`ясував обставини фактичної дійсності, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізував зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив доводи сторін добутими доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 ; перебуває на обліку у якості пенсіонера в установі відповідача з 18.07.2021р.; отримує пенсію за віком у порядку Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; під час призначення заявнику пенсії суб`єктом владних повноважень був використаний показник середньої заробітної плати, з якого сплачені страхові внески за 2018р.-2020р. у розмірі - 9.118,81грн.; страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати - 242.60000; індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати (після оптимізації) встановлено 1.42121.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. по справі №520/31637/25 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за віком, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344; місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, що становить 9118,81 грн, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,197 відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,0796 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,115 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.07.2025 року.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. по справі №520/31637/25 відповідачем з 01.07.2025р. здійснено перерахунок (індексацію) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, що становить 9118,81 грн, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.

Після зазначеного перерахунку заявником у межах справи №520/31637/25 до Харківського окружного адміністративного суду заявником була подана заява у порядку ст. 383 КАС України про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №520/31637/25 під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) щодо довільного заниження Індивідуального коефіцієнту для обчислення середнього заробітку із « 1.42121» до « 1.26825»; 2) зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 01.03.2026р. з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №520/31637/25 шляхом застосування Індивідуального коефіцієнту для обчислення середнього заробітку « 1.42121».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026р. заяву позивача подану в порядку ст.383 КАС України по справі №520/31637/25 - залишено без задоволення.

За викладеними у позові твердженнями, на момент звернення до суду індивідуальний коефіцієнт заявника для обчислення середнього заробітку складав « 1.42121», проте після перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №520/31637/25 відповідач довільно зменшив цей показник до « 1.26825», виключивши з розрахунку останні 2 роки стажу та заробітку.

Як вбачається з розрахунку заробітку для обчислення пенсії після перерахунку індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати (після оптимізації) встановлено 1.26825; страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати - 224.00000.

Стверджуючи про невідповідність закону реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.10.2026р. було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: докази про причини зміни індивідуального коефіцієнту після оптимізації - "1,42121" на індивідуальний коефіцієнт після оптимізації - "1,26825"; докази про правомірність зміни індивідуального коефіцієнту після оптимізації - "1,42121" на індивідуальний коефіцієнт після оптимізації - "1,26825"; докази про неправильність обчислення індивідуального коефіцієнту після оптимізації - "1,42121"; протокол перерахунку та детальний розрахунок складових пенсії після перерахунку на виконання рішення суду по справі №520/31637/25; помісячні розрахунки індивідуального коефіцієнта заробітної плати за розрахунками від 26.10.2025 та 20.06.2026; відомості про періоди заробітної плати, враховані при кожному розрахунку, та причини неврахування періоду із серпня 2023 року по липень 2025 року після перерахунку на виконання рішення суду по справі №520/31637/25; розшифрування проведеної оптимізації заробітної плати із зазначенням виключених місяців; документи, що підтверджують правові підстави зміни індивідуальний коефіцієнт заявника для обчислення середнього заробітку, письмові пояснення щодо причин зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,42121 до 1,26825.

На виконання ухвали суду від 30.10.2026р. відповідачем 06.11.2026р. подано письмові пояснення, у яких зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №520/31637/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн коефіцієнтів індексації 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, унаслідок чого відповідний показник збільшено до 14978,73 грн, а розмір пенсії визначено у сумі 8010,67 грн. При цьому відповідач послався на положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, відповідно до якого для зменшення диспропорцій у розмірах пенсій передбачено додаткове підвищення показника середньої заробітної плати для окремих категорій пенсіонерів. Однак після виконання судового рішення показник заробітної плати позивача у розмірі 14978,73 грн перевищив показник, визначений відповідно до зазначеної постанови. Також відповідач повідомив, що з 01.09.2025р. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу та з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. по справі №520/31637/25, оскільки розмір пенсії з 01.09.2025р. розрахований відповідно до чинного законодавства, з урахуванням стажу та заробітної плати, зменшується.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 25, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об`єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 05.12.2025р. у справі №600/3079/24-а у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а позбавлення громадянина соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням страхувальником обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, бо наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання найманим працівником трудових обов`язків.

Тож, з огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд вважає за необхідне поширити дію правового висновку постанови Верховного Суду від 05.12.2025р. у справі №600/3079/24-а на спірні правовідносини, унаслідок чого обставини сплати чи не сплати страхових внесків роботодавцем за період виконання заявником функцій найманого працівника не мають юридичного значення для включення відповідного періоду трудової діяльності до страхового стажу.

За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону (тобто пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

З положень ч.1 ст.24, ч.2 ст.24, ч.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.56, ч.2 ст.56, ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" випливає, що за загальним правилом до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об`єктивними даними за правилами Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній (затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом Порядок №637) та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (загальнообов`язкового державного соціального страхування); 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Правила обчислення заробітної плати у цілях подальшого обрахування розміру пенсії сформульовані законодавцем у положеннях ч.2 статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тож, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. по справі №522/1916/17 та постанови Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №2-а-2430/11 за змістом ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.

Отже, під час здійснення перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).

Подібний правовий висновок викладений також і у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. по справі №420/19398/23.

Висновки постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №300/5450/23 хоча і побічно, але також підтверджують правильність наведеного судом вище тлумачення змісту належної норми матеріального норми права про незмінність показника заробітної плати середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески (тобто такого, яким він був на час призначення пенсії) під час будь-яких подальших перерахунків пенсій.

Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначенні до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Частиною 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Подібні за змістом положення містяться в Порядку 10-1, відповідно до пункту 3 якого перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:

1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;

2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.

Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.

Згідно із п.3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1) перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. по справі №522/1916/17 та постанови Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №2-а-2430/11 за змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.

Тому, під час здійснення такого перерахунку, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).

Отже, перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Аналогічна правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. по справі №420/19398/23.

Чинне законодавства не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №160/1052/19).

Як вбачається з матеріалів справи, при перерахунку розміру пенсії на виконання рішення суду по справі №520/31637/25 відповідач самостійно визначив періоди страхового стажу, з якого обчислена зарплата без участі, згоди та бажання позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту.

З розрахунку заробітку для обчислення при первинному призначенні пенсії слідує, що індивідуальний коефіцієнт, визначений у 2021 році при призначені пенсії заявника, становив - "1.42121", а при проведенні перерахунку за рішенням суду по справі №520/31637/25 такий показник зменшився до - "1.26825".

Суд вважає, що за запровадженим у законі алгоритмом обчислення пенсії зменшення указаного показника не могло призвести до збільшення остаточного розміру пенсії до нарахування та до виплати і покращити правове становище заявника.

Доказів помилковості первісного застосування індивідуального коефіцієнту, визначеного у 2021 році при призначені пенсії заявника - "1.42121" суб"єкт владних повноважень у ході розгляду справи до суду за правилами ч.2 ст.77 КАС України не подав.

Суд звертає увагу, що на виконання судового рішення про обчислення пенсії за механізмом індексації відповідачем було не лише здійснено індексацію показника середньої заробітної плати, а й самостійно змінено періоди заробітку, враховані при обчисленні пенсії позивача, внаслідок чого індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації зменшився з "1,42121" до "1,26825", а кількість місяців страхового стажу, врахованих для обчислення такого показника, - з "242,6" до "224".

При цьому надані відповідачем пояснення фактично стосуються порядку застосування коефіцієнтів індексації та положень постанови Кабінету Міністрів України №209, однак не містять належного обґрунтування правових і фактичних підстав виключення відповідних періодів заробітку та зменшення індивідуального коефіцієнта позивача.

Відповідачем також не надано помісячних розрахунків, розшифрування проведеної оптимізації та інших доказів, які б підтверджували неправильність попередньо визначеного індивідуального коефіцієнта 1,42121 і правомірність його заміни на 1,26825.

Крім того, суб`єктом владних повноважень не доведено, що зміна зазначених розрахункових показників та виключення відповідних періодів заробітку призвели до поліпшення правового становища позивача, забезпечили обчислення пенсії у більшому розмірі або були необхідними для належного виконання судового рішення.

Отже, наведені відповідачем посилання на виконання рішення суду та застосування положень постанови КМУ №209 самі по собі не підтверджують правомірності зміни індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача.

Відтак, дії відповідача щодо зменшення індивідуального коефіцієнту позивача носять протиправний характер.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі дії з приводу зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача з 1,42121 до 1,26825 шляхом зміни періодів заробітку, врахованих під час обчислення пенсії, що безпосередньо вплинуло на визначення її розміру.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк під час виконання судового рішення відповідачем без належного правового та фактичного обґрунтування змінено раніше визначені розрахункові показники пенсії позивача, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,42121 до 1,26825.

При цьому відповідач не довів ані наявності законних підстав для виключення відповідних періодів заробітку, ані помилковості попереднього розрахунку, ані того, що такі зміни були необхідними для виконання судового рішення та не погіршили правового становища позивача.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову із наданням порушеному публічному праву заявника судового захисту згідно з ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 індивідуального коефіцієнта заробітної плати, використаного для обчислення пенсії, з "1.42121" до "1.26825" під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №520/31637/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026р. обчислення та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення середнього заробітку - "1.42121" після виконання рішення суду у справі №520/31637/25 та із урахуванням раніше виплачених сум.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344; місцезнаходження: 61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ) 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) як компенсацію витрат на сплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко