Ухвала № 141365762 у справі № 214/12395/26 від 10.11.2026

Справа № 214/12395/26

2-з/214/56/26

У Х В А Л А

10 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Малаховської І.Б., секретаря судових засідань Постригай А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Нерушко Дар`я Геннадіївна про забезпечення позову, по справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Нерушко Дар`я Геннадіївна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Просила стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 311 915,58 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2026 року відкрито провадження у зазначеній вище справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 10:00 годину 09 грудня 2026 року.

06 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Нерушко Дар`ї Геннадіївни надійшла заява про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову представник позивача Нерушко Д.Г. просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та знаходяться на її рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, які будуть виявлені на таких рахунках після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах загальної суми забезпечення 411 915,58 грн; накласти арешт на квартиру загальною площею 45,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571709912110), що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 ; накласти арешт на інше рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності, у межах загальної суми забезпечення 411 915,58 грн, зокрема на транспортний засіб Mercedes Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , та інші транспортні засоби, зареєстровані за нею. Встановити, що загальна вартість арештованих грошових коштів та майна за пунктами 2-4 прохальної частини цієї заяви не повинна перевищувати 411 915,58 грн. без подвійного врахування суми забезпечення.

В обґрунтування заяви зазначено, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться справа №214/12395/26 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ціна позову становить 411 915,58 грн, з яких: 311 915,58 грн - матеріальна шкода; 100 000,00 грн - моральна шкода.

Позивач вважає, що з метою забезпечення реального виконання можливого рішення суду необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах ціни позову, з огляду на наступне.

28 червня 2026 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Позивача марки BYD HAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 27.07.2026 року водія автомобіля Mercedes Sprinter ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.09.2026 року вказане судове рішення залишено без змін.

Власником транспортного засобу Mercedes Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким було завдано шкоди, відповідно до матеріалів справи є Відповідач - ФОП ОСОБА_2 .

Позивач звернулася до страхової компанії та отримала страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 грн. Однак зазначена виплата не покрила фактичного розміру завданої шкоди.

З метою визначення розміру збитків Позивачем було проведено відповідну оцінку, згідно з якою вартість матеріального збитку становить 553 415,58 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля - 733 210,09 грн.

Таким чином, Позивач змушена самостійно нести негативні наслідки ДТП, оскільки пошкоджений автомобіль фактично не може використовуватися за призначенням та перебуває на стоянці.

При цьому Відповідач не вжила жодних заходів для добровільного відшкодування завданої шкоди, у зв`язку з чим Позивач була змушена звернутися до суду. Позивач додавала до позовної заяви копію претензії, що була надіслана Відповідачу.

Вважає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову з метою збереження майнової можливості виконання майбутнього судового рішення.

Вказує, що Відповідач є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері пасажирських перевезень, оренди автомобілів та іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Відповідача є КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», також зареєстровані КВЕД 49.39 «Інший пасажирський наземний транспорт» та 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів».

Отже, характер підприємницької діяльності Відповідача безпосередньо пов`язаний з використанням транспортних засобів та обігом рухомого майна. З огляду на це, рухоме майно, зокрема транспортні засоби, може використовуватися Відповідачем у підприємницькій діяльності, передаватися в оренду, відчужуватися або іншим чином змінювати свого власника чи фактичного володільця.

При цьому, Позивач не має можливості контролювати майновий стан Відповідача, отримувати інформацію про всі її банківські рахунки, наявність грошових коштів, транспортних засобів та іншого майна.

Водночас з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Відповідачу на праві власності належить двокімнатна квартира загальною площею 45,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571709912110 (інформаційна довідка № 501213933 від 06.11.2026). Право власності Відповідача на квартиру (частка 1/1) зареєстровано 28.05.2024 на підставі договору купівлі-продажу № 1639 від 28.05.2024. Ціна квартири за договором становить 253 604,00 грн. Заборон відчуження, іпотек чи інших обтяжень щодо квартири в реєстрах не зареєстровано.

Отже, ніщо не заважає Відповідачу продати, подарувати або іншим чином відчужити квартиру до ухвалення рішення у справі.

Представник позивача звертає увагу суду, що забезпечення позову не має на меті обмеження підприємницької діяльності Відповідача або дострокове задоволення позовних вимог. Його метою є виключно збереження можливості виконання майбутнього судового рішення.

Наголошує на тому, що Позивач просить накласти арешт на грошові кошти та майно Відповідача виключно в межах ціни позову - 411 915,58 грн.

Заявлений захід забезпечення безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки позовні вимоги мають майновий характер та спрямовані на стягнення грошових коштів.

Одночасне застосування арешту до грошових коштів та іншого майна Відповідача зумовлено необхідністю забезпечити реальну можливість виконання майбутнього судового рішення незалежно від того, у якій формі на момент його ухвалення перебуватимуть активи Відповідача.

При цьому загальний розмір грошових коштів та вартість майна, на які накладатиметься арешт, не повинні перевищувати 411 915,58 грн. Ціна, за якою Відповідач придбала квартиру (253 604,00 грн.), менша за ціну позову, тому арешт квартири сам по собі не виходить за межі позовних вимог, а решта суми - 158 311,58 грн - може бути забезпечена арештом грошових коштів та іншого майна Відповідача.

У разі виявлення грошових коштів або майна на суму, достатню для забезпечення позовних вимог, арешт в іншій частині не повинен призводити до надмірного обмеження прав Відповідача.

Представник позивача вважає, що запропонований захід забезпечення є тимчасовим, спів мірним із позовними вимогами та спрямованим виключно на гарантування виконання можливого рішення суду.

Також сторона позивача вважає, що в цьому випадку підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки заявлені заходи мають тимчасовий характер, є співмірними із сумою позову та не передбачають позбавлення Відповідача права власності на відповідне майно.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Окрім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Забезпечення позову застосовується з метою гарантування виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та знаходяться на її рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, які будуть виявлені на таких рахунках після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах загальної суми забезпечення 411 915,58 грн; накладення арешту на квартиру що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , загальною площею 45,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , накладення арешту на інше рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, у межах загальної суми забезпечення 411 915,58 грн, зокрема на транспортний засіб Mercedes Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , та інші транспортні засоби, зареєстровані за нею.

Однак, вимогу щодо накладення арешту на грошові кошти зазначено не конкретно, оскільки не зазначено номери рахунків ФОП ОСОБА_2 , банківські установи, в яких дані рахунки знаходяться, а також суми коштів, які на них розмішені. Також не конкретизована вимога і щодо накладення арешту на інше рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, оскільки суду не надано інформації, яке конкретно рухоме та нерухоме майно належить ОСОБА_2 та на якій підставі.

У свою чергу, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки, банківську скриньку боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову має бути чіткою для її виконання, зокрема, щодо кола виконавців такої ухвали (банківських установ).

Не зазначення заявницею чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать ФОП ОСОБА_2 , та в яких саме банківських установах, не дозволяє визначити порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність накладення арешту на рухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів. Як зазначено вище, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що відповідач не погашає спричинену ДТП матеріальну шкоду, на думку заявника лише накладення арешту на кошти та на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду по даній справі.

У заяві про забезпечення позову позивач ставить питання про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема і шляхом накладення арешту щодо нерухомого майна, яке належить ФОП ОСОБА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтовування своїх доводів посилається на те, що накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, не порушує права інших осіб, оскільки відповідач володіє даним майном одноособово, однак дозволить позивачу частково задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна у разі невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань.

Так, за загальними правилами щодо виконання судових рішень, у разі примусового виконання рішення суду останнє може бути виконано, в тому числі за рахунок нерухомого майна боржника.

Разом з тим, слід враховувати наступне.

Порядок примусового виконання судового рішення законодавцем визначено в Законі України «Про виконавче провадження».

Зокрема, за приписами частини 1 та частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз наведених положень закону вказує на те, що в першу чергу, у разі задоволення позову та його подальшого виконання в примусовому порядку, рішення суду виконується за рахунок грошових коштів боржника, що знаходяться особисто у боржника або в банках чи в інших фінансових установах.

З наведеного слідує, що забезпечення позову в даному спорі про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту щодот грошових коштів та нерухомого майна є передчасним, оскільки у разі примусового виконання рішення суду в першу чергу таке рішення буде виконуватися за рахунок грошових коштів боржника.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не доводив обставин відсутності у відповідача грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду у разі задоволення позову та відповідно не долучав доказів на підтвердження таких обставин.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та знаходяться на її рахунках у банківських та інших фінансових установах та шляхом накладення арешту на інше рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, у межах загальної суми забезпечення 411 915,58 грн, зокрема на транспортний засіб Mercedes Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , та інші транспортні засоби, зареєстровані за нею та не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

З огляду на наведене суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником ОСОБА_3 про забезпечення позову слід відмовити за її недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Нерушко Дар`я Геннадіївна про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення виготовлено та підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя І.Б. Малаховська.