Постанова № 141366131 у справі № 686/15318/26 від 04.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15318/26

Провадження № 22-ц/820/2419/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/15318/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 191329224 від 19.11.2021 року у розмірі 65 715,44 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався, що 19.01.2021 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 191329224, відповідно до якого відповідачці надано можливість користуватися кредитним лімітом максимальний розмір якого 22 000 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику відповідними траншами, перший транш становив 4200 грн, в подальшому відповідачка збільшувала суму кредиту, отримавши максимальну суму 22 000грн. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV2МJ37.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, натомість відповідачка кредитні кошти в повному обсязі не повернула.

Позивач зазначав, що товариство набуло право вимоги до боржника на підставі укладених договорів факторингу та додаткових угод до них.

Так, 28.11.2018 року ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу, відповідно до якого ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Крім того, 27.05.2024 року ТзОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

15.07.2025року між ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 65 715,44 грн, яка складається з: 21 999,36 грн - заборгованість по тілу кредиту, 43 716,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, вказаний розмір заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 191329224 від 19.11.2021 року на суму 65 715,44 грн, яка складається з: 21 999,36 грн - заборгованість по тілу кредиту, 43 716,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2662,40 грн судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір заборгованості до 25 179, 36 грн, з яких 21 999,36 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3180 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Апелянтка зазначає, що вона не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання позики в сумі 21 199,36 грн, однак не погоджується з судовим рішення в частині визначення розміру процентів. Так відповідно до п 1.7 Договору, кредитна лінія надається строком 30 днів, тому проценти мають бути нараховані за один місяць. Відповідно до п 1.9 Договору, проценти за користування кредитом складають 0,48% від тіла кредиту, відтак їх розмір має становить 3180 грн.

ТзОВ «ФК «ЕЙС» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачці кредит на суму 22 000 грн строком на 30 днів. Однак, відповідачка свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, при цьому сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, зокрема: суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів, права та обов`язки сторін, а також відповідальність за порушення умов договору. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками, тому нараховані відповідачці проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.11.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 191329224 у формі електронного документу з використанням електронного підпису MNV2МJ37, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у вигляді кредитної лінії на суму 22 000 грн.

Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4200 грн, який має бути повернуто до 19.12.2021 року.

Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період), а саме до 19.12.2021 року.

Згідно із п. 1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х - Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період;

Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).

При цьому сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період дорівнює 30 днів.

Пунктом 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 175,20% річних, що становить 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63% річних, що становить 1,93% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п 1.9.3, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду і своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п.1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 22 000 грн. відповідачці підтверджується відповідними платіжними дорученням та позичальником не заперечуються.

Однак позичальниця умови договору не виконала та кредит у встановлений строк не повернула.

Право вимоги за кредитним договором № 191329224 від 19.11.2021 року, передані первісним кредитором на користь ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТзОВ «ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС», а ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС», на підставі укладених договорів факторингу та Реєстрів прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 15 липня 2025 року до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, укладеного між ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС», до позивача перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 191329224 від 19.11.2021 року про стягнення заборгованості в сумі 65 715,44 грн, яка складається з: 21 999,36 грн - заборгованість по тілу кредиту, 43 716,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредиторау зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитору зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредиторау зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2021 року ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії, строком 30 днів від дати отримання кредиту, який є дисконтним періодом користування кредитними коштами.

Пунктом 1.10, Договору, передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п.1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник мас право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Відповідно до п. 1.12, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових Тратиш за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінніст.212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії, продовження загального строку дії Договору, на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника но оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду ( п 1.12.1); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних , що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним ( п 1.12.2).

Таким чином, сторонами погоджено строк та умови кредитування, зокрема продовження строку дії договору після закінчення Дисконтного періоду, не більше 90 днів та нарахування процентів після закінчення Дисконтного періоду на весь строк кредитування.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Посилання апелянта, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту і відповідно до графіку платежів, вона має сплатити проценти лише нараховані в межах 30 днів в сумі 3180 грн, а тому нарахований розмір процентів після закінчення строку дії кредитної лінії не підлягає стягненню, слід відхилити, з огляду на детально встановлені обставини справи та умови укладеного кредитного договору.

Згідно п. 1.9.1. кредитного договору, на період строку, визначеного п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, нарахування яких здійснювалось за період 19.11.2021 по 19.12.2021 року.

19.12.2021 року відповідачка внесла суму в розмірі - 2283,36 грн., на погашення процентів за користування кредитними коштами в розмірі - 2282,72 грн. та погашення тіла зараховано - 0,64 грн.

Оскільки відповідачка внесла кошти на погашення заборгованості на 30 день, тому кредитодавець продовжив строк дії дисконтного періоду ще на 30 днів та продовжив нарахування процентів відповідно до п. 1.9.2. кредитного договору, з урахування процентної ставки 1,93% тобто до 21.01.2022 року, після чого 21.01.2022 року позичальник на 30 день внесла ще 160 грн, оскільки розмір нарахованих процентів не погасила, тому пролонгація за кредитним договором була здійснена ще на 60 днів до 17.04.2022 року з урахуванням процентної ставки 1,98%, відповідно до п 1.9.3 Договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого ТзОВ ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», первинним кредитором нараховувалася заборгованість за період з 19.11.2021 року по 17.04.2021 року, що включає два дисконтні періоди по 30 днів + 60 днів максимальний строк продовження кредитної лінії.

При цьому ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» після набуття права вимоги до боржника жодних додактвих нарахувань не здійснювало, як і позивач який набув право вимоги за вказаним кредитним договором 15 липня 2025 року.

Таким чином, первинний кредитор вірно здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 19.11.2021 року по 17.04.2021 року, відповідно до погоджених умов кредитування і визначив розмір заборгованості по відсоткам 43 716,08 грн, вказаний розмір заборгованості по відсоткам був переданий ТзОВ «Таліон Плюс», а в подальшому ТзОВ «ФК «Онлайн фінанси», відповідно Реєстру прав вимоги, а потім ТзОВ «ФК «ЕЙС», як новому кредитору який набув право вимоги на вказаний розмір заборгованості за процентами в сумі 43 716,08 грн і яке відповідно до Реєстру прав вимоги жодних нарахувань по відсоткам та штрафним санкціям не здійснювало.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк