Ухвала № 141366245 у справі № 200/1014/26 від 09.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення заяви

09 листопада 2026 року Справа № 200/1014/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

04 листопада 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною третьою статті 366 169 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 3 статті 55 КАС України встановлено, що сторона […] в адміністративній справі […] може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Суд зазначає, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Таким чином, представництво юридичної особи може здійснюватися виключно або через особу, яка діє в порядку самопредставництва, або через адвоката.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" (далі - Закон №390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Суд зазначає, що згідно з пояснювальною запискою до законопроекту №2261 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді" від 15.10.2019, який 18.12.2019 ухвалено як Закон №390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Як вбачається з матеріалів заяви, її підписано та подано через підсистему «Електронний суд» Соколком Сергієм Олександровичем, який зазначений у заяві як представник заявника. На підтвердження його повноважень до заяви додано копію довіреності від 03 вересня 2026 року, виданої командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , якою старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси військової частини у судах України, зокрема підписувати та подавати заяви про перегляд справ за нововиявленими обставинами.

Водночас у матеріалах заяви немає жодного документа (як-то, положення про військову частину, наказу про призначення на посаду, функціональних (посадових) обов`язків тощо), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені заявника за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.

Сама по собі довіреність, видана юридичною особою (суб`єктом владних повноважень) своєму працівнику (військовослужбовцю), не є документом, який підтверджує право такої особи діяти в порядку самопредставництва, оскільки відповідно до частини третьої статті 55 КАС України таке право має випливати із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), а не з довіреності.

Дійсно, згідно ч.3 ст.55 КАС України за правилами самопредставництва є можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). Натомість, підписант не надав суду ніяких підтверджень того, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплювало можливість діяти від імені заявника у суді за правилами самопредставництва.

Отже відомості, стосовно повноважень на підтвердження можливості вчиняти дії від імені заявника згідно із законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), ордером, у тому числі підписувати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, станом на день її подання до суду - відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 18.03.2019 року по справі №821/917/18, від 21.01.2019 року по справі №759/15196/17, від 15.01.2019 року по справі №806/2053/18, від 24.01.2018 по справі №820/2794/17.

Таким чином, доказів щодо уповноваження підписанта на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заяву від імені юридичної особи підписано особою, яка не підтвердила повноважень діяти у справі за правилами самопредставництва, тобто не надала підтвердження того, що згідно із законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією чи ордером уповноважена діяти від імені заявника.

Правовий висновок аналогічного змісту (щодо правил самопредставництва) викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження №14-105цс21).

Крім того, представником заявника не надано документів, котрі би свідчили про те, що він є адвокатом або законним представником заявника.

Таким чином, суду не надано доказів щодо належного уповноваження Соколка Сергія Олександровича на підписання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи, що документів, які підтверджують право ОСОБА_3 на підписання заяви від імені Військової частини НОМЕР_1 , не надано, суд дійшов висновку про повернення її заявнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути заявнику.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Лазарєв В.В.