Рішення № 141366423 у справі № 276/1424/26 від 09.11.2026

Справа № 276/1424/26

Провадження по справі №2/276/1068/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 в розмірі 28265 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9900 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 13365 гривень, заборгованістьза штрафом - 5000 грн та судові витрати по справі.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтувані тим, що 02.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №01337-05/2024 відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 10000 грн з умовою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі, визначеній кредитним договором. Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 28265 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9900 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами -13365 гривень, заборгованість за штрафом -5000 грн та судові витрати по справі.

24.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №24092024, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 та розрахунок заборгованості за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 було передано позивачу від первинного кредитора.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 19.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом (повідомленням) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, щодо винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.05.2024 року ОСОБА_1 підписала Договір про надання фінансового кредиту №01337-05/2024 та Паспорт споживчого кредиту, наданого ТОВ «Стар Файненс Груп». Основними умовами кредитування у згаданому договорі зазначені: тип кредиту - кредит; сума кредиту 10000 грн; строк кредитування: 120 днів. Дата погашення кредиту 29.08.2024. Денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W3690. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, яка є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №01337-05/2024, датою видачі кредиту є 02.05.2024, датою повернення кредиту є 29.08.2024. Сума кредиту 10000 грн.

Кошти у розмірі 10000 грн були перераховані відповідачу 02.05.2024 на його рахунок, зазначений у договорі, № НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».

За інформацією в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3426_26[телефон приховано] від 08.06.2026, відповідно кредитного договору №01337-05/2024 від 02.05.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості ТОВ «Стар Файненс Груп» у відповідача ОСОБА_1 за кредитом №01337-05/2024 від 02.05.2024 вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача на дату відступлення становить 28265 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом -9900 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами -13365 гривень, заборгованістьза штрафом -5000 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання не виконав і не повернув суму кредиту у встановлений у договорі строк.

24.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №240092024. За умовами якого Товариство за плату набувало прав грошових вимог до боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитними договорами (портфель заборгованості), вказаних в реєстрі боржників, та оплатило їх, що підтверджується платіжною інструкцією № 5895 від 24.09.2024.

Відповідно до акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24.09.2024 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у розмірі заборгованості 28265 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом -9900 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами -13365 гривень, заборгованістьза штрафом -5000 грн.

Відповідачу було адресовано повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП». У повідомленні зазначено, що заборгованості за Кредитним договором становить 28265 грн. Повідомлялося, що у подальшому відповідач зобов`язаний перераховувати суму боргу на користь нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит Капітал».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до відомостей ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №01337-05/2024 від 02.05.2024 надано кредит у розмірі 10000 грн. За період з 02.05.2024 по 29.08.2024 відповідачу щоденно нараховувалися відсотки за ставками, передбаченими пунктами 1.4.1 договору.

Оскільки позичальник отримані кредитні кошти за договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 в рекомендовану дату платежу 29.08.2024 р. не повернув та не сплатив нараховані відсотки за користування кредитними коштами, то 29.08.2024 р. настала остаточна дата погашення заборгованості, тобто строк кредитування закінчився.

Розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» по кредиту узгоджується як з відомостями про щоденні нарахування та погашення, так і з умовами кредитного договору.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредиту у розмірі 10000 грн та не надано доказів на підтвердження відсутності у нього боргу перед позивачем або наявності такого у меншому розмірі, ніж пред`явлено до стягнення, контррозрахунок відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

З довідки-розрахунку заборгованості, наданої позивачем вбачається, що заборгованість за тілом кредиту, проценти за користування кредитними коштами нараховані саме у визначеному сторонами розмірі, тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Що стосується нарахування первісним кредитором штрафу в розмірі 5000 грн, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні у правовідносинах споживчого кредитування.

Крім того, Закон України "Про правотворчу діяльність", який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).

Таким чином, оскільки кредитний договір №01337-05/2024 був укладений сторонами 02.05.2024 року та діяв у період дії в Україні воєнного стану, то нарахований штраф у розмірі 5000 грн не може бути стягнутий із відповідача та підлягає списанню, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 року в загальному розмірі 23265 грн, що складається з основного боргу в розмірі - 9900 грн, 13365 грн - сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (82,31%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2191,42 грн (2662,4 х 82,31 %) судового збору.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.07.2025 року між позивачем та АО «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги №0107. Предметом вказаного договору є зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №2268 наданих послуг від 07.08.2026, детальний опис наданих послуг від 07.08.2026 року за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеною щодо предмета спору. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 2000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №01337-05/2024 від 02.05.2024 року в загальному розмірі 28265 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2191 гривень 42 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: А.М. Збаражський