Рішення № 141366428 у справі № 276/1463/26 від 09.11.2026

Справа № 276/1463/26

Провадження по справі №2/276/1090/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.10.2023, яка станом на 23.08.2026 складає 12939,01 грн, з яких заборгованість: за наданим кредитом - 10566,01 грн, за відсотками - 2373 грн, а також судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог зазначено, що 06.10.2023 ОСОБА_1 уклала з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір шляхом підписання Заяви щодо встановлення кредитного ліміту, на виконання якого відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт зі сплатою процентів у розмірі 44,40 % на рік та видано платіжну картку. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.08.2026 має заборгованість у загальному розмірі 12939,01 грн, які позивач просив стягнути на його користь.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 31.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та судові повістки на визначені судом дати: 23.09.2026 та 09.11.2026 були надіслані до електронного кабінету ОСОБА_1 , однак остання, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи (відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно повідомлень про доставку судових повісток до електронного кабінету), в судові засідання засідання не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила, жодних заяв, клопотань, а також відзиву на позов у встановлений судом строк не подала, що свідчить про відсутність заперечень проти позову.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд даної справи в заочному порядку з постановленням заочного рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини

Згідно з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», підписаною 06.10.2023 ОСОБА_1 та уповноваженою особою АТ «А-Банк», відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі- УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису (а.сп. 16).

06.10.2023 ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» підписали Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на таких умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 дні за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць; строк кредитування - 240 місяців. Ця заява разом із запропонованими АТ «А-Банк» Умовами та Правилами, що розміщені на сайті становлять Договір. Ця заява, у вигляді паперового документа, - підписується клієнтом власноручним підписом, а у вигляді електронного документа - підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або простим/ УЕП у мобільному додатку АВаnk24 чи у інших каналах дистанційного обслуговування (а.сп.16-18).

Окрім того, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», в якій визначено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: ліміт кредиту - від 1000 до 200000 грн, строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження, мета кредиту - споживчі потреби, тип процентної ставки - фіксована, пільгова процентна ставка 0,000001 % - до 62 днів, базова процентна ставка 40,8 % на рік.

Відповідно до довідки, виданої АТ «А-Банк», ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 (а.сп.41, зворот).

Довідкою за лімітами, наданою АТ «А-Банк», стверджується, що ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору б/н від 06.10.2023, встановлено ліміт 17000,00 грн, що у подальшому змінювався у бік зменшення та збільшення (а.сп.41).

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , за період з 06.10.2023 по 23.08.2026 вбачається рух коштів по кредитній картці. Відповідач користувався наданими їй картками, зокрема, шляхом здійснення грошових переказів, поповнення карти, здійснення розрахунків за товар та послуги, погашення відсотків (а.сп.20-40).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 06.10.2023, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 23.08.2026 заборгованість відповідача складає 12939,01 грн, з яких заборгованість: за наданим кредитом - 10566,01 грн, за відсотками - 2373,00 грн (а.сп.14).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 06.10.2023 між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт на умовах строковості та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , пдтверджено надання відповідачу кредитних коштів, використання останніх позичальникам, а також часткове погашення заборгованості.

Зазначена виписка є первинним документом, оформленим у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак - належним доказом передачі коштів за договором позики.

Відтак, з 23.01.2026 припинено право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

Як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06.10.2023, який складено АТ «А-Банк», відповідач станом на 23.08.2026 має заборгованість у сумі 12939,01 грн, з яких заборгованість: за наданим кредитом - 10566,01 грн, за відсотками - 2373,00 грн.

Доказів того, що зазначена заборгованість погашена, або ж така існує в меншому розмірі, відповідачем суду не надано, як і не представлено власного контррозрахунку щодо суми боргу. В матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або які б спростовували суму заборгованості за кредитним договором перед позивачем.

Відтак, враховуючи те, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості у розмірі 12939,01 грн.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.10.2023, станом на 23.08.2026, у розмірі 12939 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 01 копійок, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770, адреса: м. Дніпро, вул. Батумська,11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя: А.М. Збаражський