Рішення № 141366500 у справі № 278/6183/25 від 10.11.2026

справа № 278/6183/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТзОВ «Споживчий центр») звернулося до ОСОБА_1 з позовом в якому просить стягнути з останнього заборгованість в загальній сумі 59 040 грн.

У обґрунтування заявленого ТзОВ «Споживчий центр» повідомило, що між сторонами у травні 2025 року укладений кредитний договір на підставі якого відповідач отримав кредит. Водночас, станом на день звернення до суду з цим позовом останній самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яку заявник бажає стягнути із відповідача за наслідками розгляду цієї справи.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У подальшому, 11 лютого 2026 року заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» задоволені у повному обсязі.

Водночас, 16 квітня 2026 року відповідно ухвалою суду вищевказане заочне рішення скасоване й новий розгляд справи судом вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, скерував на адресу суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» заперечив у повному обсязі. Свою позицію останній обґрунтував тим, що нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а нарахування неустойки під час дії в Україні воєнного стану суперечить приписам ЦК України. Окрім цього, останній є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому в силу закону звільнений від обов`язку сплати процентів за користування кредитними коштами. Також відповідач зауважив, що позивачем не доведений і факт видачі йому кредитних коштів.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

04 січня 2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (далі - ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») укладений договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 відповідно до п. 1.1. якого останнє приймає на себе зобов`язання надавати ТзОВ «Споживчий центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунку (а.с. 31-35).

19 травня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 19.05.2025-100002338 (далі - Договір) на підставі якого останній отримав кредит в сумі 15 000 грн (п. 2 Договору) строком на 168 днів (п. 3 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на рівні 1% на день у період з 19 травня 2025 року по 24 серпня 2025 року та на рівні 0,5% на день за період з 25 серпня 2025 року по 02 листопада 2025 року (п.п. 6-7, 14 Договору).

Поміж іншого, умовами зазначеного Договору також визначено, що кредитні кошти за цим договором видаються позичальнику на електронний платіжний засіб з номером 4731-21ХХ-ХХХХ8122 ) (а.с. 21 зворот-23).

25 листопада 2025 року в листі № 1-2511 ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило, на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року останнє 20 травня 2025 року перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 500 грн із призначенням платежу «видача за договором кредиту № 19.05.2025-100002338» (а.с. 13).

Із наданої позивачем довідки-розрахунку вбачається, що ТзОВ «Споживчий центр» на підставі Договору обліковує за ОСОБА_1 борг в загальній сумі 59 040 грн із яких: 19 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 25 890 грн - заборгованість за процентами; 975 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 2 925 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту й 9 750 грн - заборгованість за неустойкою (а.с. 14).

Із довідки військової частини НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній частині за контрактом (а.с. 122).

Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 останній розпочав проходження своєї військової служби в цій частині у березні 2020 року (а.с. 121)

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного 1законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено й сторонами не оспорювалося, що у травні 2025 року між ними укладений вищевказаний кредитний договір.

Водночас, щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту отримання ним тіла кредиту суд звертає увагу на таке.

25 листопада 2025 року в листі № 1-2511 ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило, на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року останнє 20 травня 2025 року перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 500 грн із призначенням платежу «видача за договором кредиту № 19.05.2025-100002338».

Отже, із матеріалів справи слідує, що на вказану відповідачем у тексті кредитного договору платіжну картку позивач за допомогою послуг ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» скерував кредитні кошти в сумі 4 500 грн. Доказів зворотнього відповідачем у розпорядження суду не надано.

Відтак, у цьому випадку суд уважає доведеним факт видачі позивачем відповідачеві кредиту в сумі саме 4 500 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності у нього пільг стосовно сплати процентів за користування кредитними коштами суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 04 вересня 2024 року по справі № 426/4264/19 такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходить військову службу на підставі контракту, а отже в силу правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 04 вересня 2024 року по справі № 426/4264/19 на останнього не поширюються пільги стосовно сплати процентів за користування кредитними коштами.

Стосовно заборгованості, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача за кредитним договором, суд звертає увагу на таке.

19 травня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 19.05.2025-100002338 на підставі якого останній отримав кредит в сумі 15 000 грн строком на 168 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на рівні 1% на день у період з 19 травня 2025 року по 24 серпня 2025 року та на рівні 0,5% на день за період з 25 серпня 2025 року по 02 листопада 2025 року.

Водночас, із листа ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 25 листопада 2025 року № 1-2511 слідує, що останнє перерахувало ОСОБА_1 лише 4 500 грн із призначенням платежу «видача за договором кредиту № 19.05.2025-100002338».

Отже, у цьому випадку, сума заборгованості, яку належить стягнути з ОСОБА_1 становить вцілому 10 485 грн із яких 4 500 грн - заборгованість за тілом кредиту й 5 985 грн - заборгованість за процентами (з розрахунку (4 500 х 1% х 98 днів)+ (4 500 х 0,5% х 70 днів).

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісій за видачу та користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім цього, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року по справі № 686/14530/15 виснувано, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Відтак, ураховуючи норми законодавства, якими врегульоване питання комісії при наданні кредиту, а також зважаючи на усталену судову практику з цього приводу, суд уважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із відповідачки комісії, так як це прямо суперечитиме законодавству України, оскільки суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку позикодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Окрім цього, з приводу позовних вимог стосовно стягнення з відповідача неустойки суд вказує на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, який триває й досі.

Таким чином, в силу вищевказаних норм цивільного законодавства неустойка, нарахована ОСОБА_1 не може бути стягнений з останнього.

Ураховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне задовольнити цей позов частково.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім та документально підтверджені витрати за розгляд цієї справи пропорційно до суми задоволених позовних вимог, що складаються з витрат по сплаті судового збору, а саме 472,57 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адерсою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитними договором № 19.05.2025-100002338 від 19 травня 2025 року в загальній сумі 10 485 (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень.

У решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 57 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький