Рішення № 141366501 у справі № 278/3485/26 від 03.11.2026

Справа № 278/3485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Юзюк А.Ю., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шматко Наталія Геннадіївна, до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/6 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,6 кв. м, житловою площею 55,0 кв. м, з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, а саме: сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Д», огорож № 1, 2. Судові витрати просить залишити за нею.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 24 січня 1977 року постійно проживає у вказаному домоволодінні, користується будинком та всіма його приміщеннями як власним майном, відкрито здійснює його утримання, ремонт, благоустрій, сплачує необхідні платежі та несе витрати на збереження майна. Протягом усього часу користування будинком інші особи прав на спірну частку не заявляли, участі в утриманні домоволодіння не брали та з вимогами про повернення або припинення користування не зверталися.

Позивачка посилається на те, що за договором дарування від 24 січня 1977 року набула 1/3 частку житлового будинку (а.с. 13), а на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 1995 року (а.с. 11-12) - ще 1/2 частку, внаслідок чого на праві спільної часткової власності їй належать 5/6 ідеальних часток будинку. Водночас право власності на решту 1/6 ідеальну частку за будь-якою особою, за наявними відомостями БТІ та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не зареєстроване; особу власника цієї частки не встановлено. Зазначає, що фактично здійснювала володіння всім будинком без поділу його на окремі частини, а тому вважає наявними підстави для застосування статті 344 ЦК України (а.с. 14-15).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 41).

Представник позивачки - адвокат Шматко Н.Г. - подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі й просила суд їх задовольнити (а.с. 50).

Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області у письмовому зверненні повідомила, що заперечень щодо задоволення позовних вимог не має, просила розглянути справу за відсутності свого представника та зазначила про відсутність додаткових доказів, заяв і клопотань (а.с. 51).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності наявні в матеріалах справи. Враховуючи положення статті 223 ЦПК України та відсутність перешкод для судового розгляду, суд вважає можливим вирішити справу за наявними письмовими доказами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам у їх сукупності, суддя установила такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з договором дарування, посвідченим 24 січня 1977 року, ОСОБА_1 набула у власність 1/3 частку житлового будинку, розташованого у с. Скоморохи Житомирського району Житомирської області (а.с. 13) У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 1995 року, посвідченого Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-472, позивачка придбала ще 1/2 частку цього самого будинку (а.с. 11-12).

Отже, загальний розмір частки позивачки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння становить 5/6, що підтверджується не лише наведеними правовстановлюючими документами, а й відомостями технічної інвентаризації та державної реєстрації речових прав.

Так, згідно з довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22 травня 2026 року № 3116, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 160 станом на 31 грудня 2012 року право власності на 5/6 ідеальних часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 січня 1977 року та договору купівлі-продажу від 09 лютого 1995 року (а.с. 15).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 01 червня 2026 року, та інформаційної довідки від 14 липня 2026 року встановлено, що 27 травня 2026 року за ОСОБА_1 зареєстроване право спільної часткової власності на 5/6 часток житлового будинку за зазначеною адресою. Як підстави державної реєстрації вказано наведені вище договори дарування і купівлі-продажу (а.с. 14, 24).

При цьому надані суду відомості щодо цього об`єкта нерухомого майна не містять запису про державну реєстрацію права власності іншої особи на решту 1/6 ідеальну частку домоволодіння. Належного правовстановлюючого документа на зазначену частку або доказів здійснення будь-якою іншою особою фактичних правомочностей власника цієї частки учасниками справи не надано.

Довідкою виконавчого комітету Станишівської сільської ради від 08 червня 2026 року № 233 підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 24 січня 1977 року й до теперішнього часу (а.с. 18).

Відповідно до довідки Станишівської сільської ради № 232 за даними погосподарської книги № 23 за 2024-2028 роки особовий рахунок домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_1 (а.с. 17).

Згідно з довідкою органу місцевого самоврядування вулицю Калініна у с. Скоморохи перейменовано на вулицю Набережну рішенням Пісківської сільської ради від 12 вересня 2016 року. Отже, відмінність у назві вулиці, зазначеної в давніших правовстановлюючих документах, не свідчить про відмінність об`єкта нерухомості, щодо якого виник спір.

З наданого технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого за матеріалами технічної інвентаризації 08 травня 2026 року, та довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08 травня 2026 року № 3115 вбачається, що загальна площа житлового будинку становить 85,6 кв. м, житлова - 55,0 кв. м; до будинку належать відповідні надвірні будівлі та споруди: сараї літ. «Б», «В», «Г», «Д», огорожі № 1-2 (а.с. 16, 20 та інші матеріали технічної інвентаризації).

Відповідно до зазначеної довідки БТІ попередньо облікована загальна площа будинку становила 80,9 кв. м. Збільшення загальної площі до 85,6 кв. м пов`язане, зокрема, з прибудовою літ. «а1» площею 4,7 кв. м та внутрішнім переплануванням без втручання у несучі конструкції. При цьому в довідці зазначено, що на прибудову літ. «а1», а також на окремі господарські споруди відповідних дозволів не надано (а.с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Пісківської сільської ради від 20 листопада 2003 року № 54 за результатами обстеження вирішено узаконити самовільно виконану прибудову веранди до житлового будинку та господарської будівлі й визнано ОСОБА_1 забудовником. Зазначене рішення, акт обстеження, технічні матеріали й документи щодо земельної ділянки характеризують тривале здійснення позивачкою господарювання в домоволодінні, його забудову та утримання.

Матеріали справи також містять документи про придбання будівельних матеріалів, зокрема видаткову накладну та розрахункові документи, які в сукупності з довідкою органу місцевого самоврядування та матеріалами інвентаризації узгоджуються з твердженнями позивачки про проведення нею ремонтних робіт, утримання будинку та несення витрат на його збереження. Суд враховує ці документи як підтвердження фактичного господарського ставлення позивачки до домоволодіння, а не як самостійну підставу виникнення права власності на спірну частку.

За висновком про вартість майна, складеним оцінювачем ОСОБА_2 22 червня 2026 року, вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами визначено у розмірі 513 343,00 грн, а вартість 1/6 ідеальної частки - 85 558,00 грн, що відповідає зазначеній позивачкою ціні позову.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, зокрема шляхом визнання права. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною першою статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. За змістом частини четвертої наведеної статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Водночас право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Правовий інститут набувальної давності є первинним способом виникнення права власності, що ґрунтується не на правонаступництві щодо попереднього власника, а на визначеній законом сукупності юридичних фактів. Для застосування статті 344 ЦК України мають бути встановлені добросовісність заволодіння відповідним майном, відкритість та безперервність подальшого володіння ним як своїм, сплив установленого законом строку та відсутність законодавчих перешкод для набуття такого права.

У постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого добросовісність набувача оцінюється саме на момент заволодіння чужим майном, а подальше володіння таким майном повинно бути безтитульним - тобто не ґрунтуватися на договорі чи іншій правовій підставі, яка лише дозволяє володіти чужим майном. Відкритість володіння полягає у відсутності дій, спрямованих на його приховування; безперервність - у незмінності фактичного володіння протягом установленого строку.

Подібні підходи до застосування положень статті 344 ЦК України викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц. При вирішенні таких спорів суду належить з`ясувати не лише тривалість користування майном, а й його правовий режим, обставини початкового заволодіння та характер подальшого володіння.

Щодо спірного об`єкта суд звертає увагу, що предметом позову є не все домоволодіння, а саме 1/6 ідеальна частка у праві власності на нього. Частки співвласників є ідеальними, а не виділеними в натурі, тому фактичне володіння і користування будинком як єдиним об`єктом саме собою не ототожнюється з державним оформленням права на кожну частку. Водночас можливість застосування набувальної давності щодо частки, на яку позивачка не має правовстановлюючого титулу, повинна оцінюватися окремо від належних їй на законних підставах 5/6 часток.

Набуття позивачкою права власності на 1/3 частку за договором дарування та на 1/2 частку за договором купівлі-продажу підтверджує підстави володіння саме цими частками. Натомість щодо спірної 1/6 ідеальної частки суду не надано договору, за яким позивачці передано її у тимчасове користування або володіння за волею іншого власника, та не встановлено іншого правового титулу на користування такою чужою часткою.

Оцінюючи добросовісність заволодіння спірною часткою, суд бере до уваги обставини початкового вселення позивачки до будинку, тривале здійснення нею відкритого господарювання у всьому домоволодінні, неподільність фактичного користування будинком, відсутність установленої особи власника спірної частки, а також відсутність відомостей про пред`явлення будь-ким вимог щодо неї. При цьому суд не ототожнює наявність титулу позивачки щодо 5/6 часток із наявністю титулу щодо решти 1/6; саме стосовно останньої частки оцінюється характер давнісного володіння.

Суд також враховує, що відсутність запису про державну реєстрацію права іншої особи сама по собі не доводить, що відповідна частка є безхазяйним майном, та не припиняє прав можливого власника, набутих раніше. Проте в сукупності з даними інвентаризаційної справи, тривалим обліком домоволодіння за позивачкою, фактичним користуванням усіма його приміщеннями, здійсненням утримання та відсутністю підтверджених вимог інших осіб ці відомості мають значення для з`ясування характеру володіння спірною часткою.

Наведені докази підтверджують, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу не приховувала факту володіння будинком, проживала в ньому, вчиняла дії щодо його утримання й поліпшення, оформлювала технічні документи та зверталася до органу місцевого самоврядування з питань, пов`язаних із домоволодінням. Жодних відомостей про те, що інша особа здійснювала фактичне володіння спірною 1/6 часткою або усувала позивачку від такого володіння, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд оцінює володіння позивачки спірною часткою як відкрите, оскільки воно здійснювалося без приховування від інших осіб і органу місцевого самоврядування, та як безперервне, оскільки від часу початку фактичного користування домоволодінням не встановлено обставин втрати такого володіння чи витребування спірної частки. За обставин цієї справи та з урахуванням відсутності доказів обізнаності позивачки про право конкретного іншого власника на спірну частку під час первісного заволодіння нею суд у сукупності з іншими наведеними обставинами доходить висновку про добросовісний характер відповідного володіння.

При цьому суд виходить із того, що тривале проживання та утримання будинку самі собою не були б достатніми для визнання права власності за набувальною давністю, однак у цій справі вони оцінюються в єдності з правовим режимом нерухомого майна, обставинами початку володіння, відсутністю правовстановлюючого титулу позивачки щодо спірної частки та відсутністю встановленого іншого суб`єкта, який реалізовував би щодо неї правомочності власника.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення статті 344 цього Кодексу поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання ним чинності. З огляду на те, що ЦК України набрав чинності 01 січня 2004 року, обчислення строку набувальної давності в цьому випадку здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного з 01 січня 2001 року. Станом на час розгляду справи зазначений строк у будь-якому разі перевищує передбачені законом десять років.

Щодо відмінності між загальною площею будинку, внесеною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (80,9 кв. м), та даними актуального технічного паспорта (85,6 кв. м), суд виходить із того, що в матеріалах справи наявні документи технічної інвентаризації, які пояснюють походження цієї розбіжності. Предметом даної справи є визнання права на ідеальну частку в єдиному домоволодінні за конкретною адресою, а не самостійне вирішення питання законності будівництва окремої прибудови чи господарської споруди. Ухвалення рішення про визнання права власності за набувальною давністю не замінює визначених законом процедур оформлення технічних змін щодо об`єкта нерухомого майна.

Письмову позицію Станишівської сільської ради, яка не заперечує проти задоволення позову, суд бере до уваги як процесуальну позицію відповідача. Водночас сам факт відсутності заперечень не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених статтею 344 ЦК України умов набуття права власності та оцінити зібрані у справі докази.

За змістом статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, суд доходить висновку, що наявні матеріали підтверджують тривале, відкрите та безперервне володіння позивачкою спірною 1/6 ідеальною часткою житлового будинку як власним майном, а характер заволодіння цією часткою з урахуванням установлених обставин відповідає вимозі добросовісності. Суд не встановив обставин, які свідчили б про існування щодо спірної частки договірного права користування чужим майном, переривання строку володіння або про іншу законодавчу заборону такого набуття.

Отже, суд вважає доведеною сукупність юридично значущих обставин, визначених статтею 344 ЦК України, та доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на 1/6 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що у позовній заяві позивачка просила залишити понесені нею судові витрати за нею та не заявляла вимоги про їх стягнення з відповідача. За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на 1/6 (одну шосту) ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,6 кв. м, житловою площею 55,0 кв. м, з відповідною часткою надвірних будівель та споруд: сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Д», огорож № 1, 2.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду у порядку, визначеному ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадках, передбачених ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 04348444, адреса: Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Кооперативна, буд. 3.

Суддя О. М. Дубовік