Ухвала № 141366538 у справі № 278/5517/26 від 09.11.2026

Справа №278/5517/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У поданій скарзі заявниця просить прийняти скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі, визнати протиправною бездіяльність Житомирського відділу державної виконавчої служби щодо відмови у знятті арешту, накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 55501489 від 03 квітня 2018 року, а також зобов`язати уповноважених осіб органу державної виконавчої служби прийняти постанову про зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , з виключенням відповідного обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявниця посилається на неправомірність незняття арешту з належного їй нерухомого майна та вважає, що бездіяльністю державного виконавця порушено її права як власника майна.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас право на звернення до суду реалізується з дотриманням установлених законом правил предметної та юрисдикційної належності спору.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Розділом VII ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

Так, відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовий контроль у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, здійснюється саме щодо виконання судових рішень, ухвалених відповідно до цивільного процесуального законодавства.

При цьому визначальним для встановлення можливості розгляду скарги в порядку цивільного судочинства є характер виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, а також правова природа оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Зазначене положення також свідчить про те, що передбачений ЦПК України порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця пов`язаний із виконанням судового рішення, ухваленого відповідним судом.

Разом із тим, як убачається зі змісту поданої скарги та доданих до неї документів, арешт нерухомого майна заявниці накладено постановою державного виконавця від 03 квітня 2018 року у межах виконавчого провадження № 55501489.

Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №10116 виданого 25.10.2017 року, тобто виконавчого документа, виданого не судом, а іншою уповноваженою законом посадовою особою.

Отже, оскаржувана заявницею бездіяльність державного виконавця виникла під час виконання виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, правовідносини, з яких виникла подана скарга, не охоплюються положеннями статті 447 ЦПК України, оскільки заявницею оскаржується бездіяльність державного виконавця під час виконання рішення іншого органу (посадової особи), а не судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, законодавцем установлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, вчинених під час виконання виконавчих документів, виданих іншими органами (посадовими особами), який відрізняється від порядку судового контролю, передбаченого ЦПК України.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17, у якій зазначено, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, вчинених під час виконання виконавчого напису нотаріуса, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях законодавства, відповідно до яких юрисдикція спору щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця визначається, зокрема, видом виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання.

Таким чином, ураховуючи, що виконавче провадження № 55501489 відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а заявницею оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту, накладеного в межах такого виконавчого провадження, суддя доходить висновку, що розгляд поданої скарги не належить до компетенції суду у порядку цивільного судочинства.

При цьому суддя зазначає, що відмова у відкритті провадження за скаргою з підстав її непідвідомчості цивільному судочинству не є вирішенням питання щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної бездіяльності державного виконавця та не позбавляє заявницю права на звернення до суду відповідної юрисдикції за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 19, 186, 447, 448 ЦПК України, частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

Роз`яснити заявниці, що розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, вчинені під час виконання виконавчого напису нотаріуса, належить до юрисдикції адміністративного суду.

Копію ухвали надіслати заявниці.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У разі якщо учаснику справи ухвалу не було вручено в день її складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 354 ЦПК України.

Суддя О. М. Дубовік