Справа № 283/1679/26
Провадження №2/283/1454/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
25 вересня 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Саланди О.М., за участю секретаря судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Гарбар Костянтин Григорович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС» про стягнення належних їй при звільненні сум.
У позовній заяві зазначила, що з 30 квітня 2025 року працювала у відповідача за основним місцем роботи на посаді головного бухгалтера. 10 вересня 2025 року позивачку звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.
На момент звільнення відповідач не провів із позивачкою повного розрахунку, у зв`язку з чим утворилася заборгованість із виплати належних їй при звільненні сум. Згідно з відомостями персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за серпень 2025 року позивачці було нараховано 38 961,04 грн, а за вересень 2025 року - 25 570,92 грн.
Позивачка вказує, що із нарахованої заборгованості їй частково виплачено 15 000 грн, а саме 10 000 грн 13 листопада 2025 року та 5 000 грн 19 грудня 2025 року. Загальна сума нарахованих за серпень та вересень 2025 року виплат становить 64 531,96 грн.
З урахуванням проведеної відповідачем виплати, а також відповідних обов`язкових утримань, позивачка просить стягнути з відповідача належні їй, але не виплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 45 051,44 грн до утримання податків та інших обов`язкових платежів, що становить 34 689,60 грн після проведення відповідних утримань.
Ухвалою суду від 16 липня 2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
18 серпня 2026 року позивачкою подано заяву про зміну предмета та підстав позову, в якій, крім вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
На обґрунтування цієї вимоги позивачка зазначила, що середньоденний заробіток, виходячи із заробітної плати за липень та серпень 2025 року, становить 1 855,28 грн.
За розрахунком позивачки за шість місяців затримки середній заробіток становить 233 765,28 грн, однак позивачка просить стягнути за цією вимогою лише за три місяці - 116 882,64 грн.
Позивачка також зазначила, що роботодавець не повідомив її письмово про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а тому, на її думку, строк звернення до суду не пропущено.
У позовній заяві та заяві про зміну предмета і підстав позову позивачка просить: стягнути з ТОВ «ЮНІГРАН-СЕРВІС» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 45 051,44 грн до утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за три місяці у розмірі 116 882,64 грн; стягнути понесені судові витрати.
Суд, дослідивши письмові докази, надані позивачкою, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові регулярно в робочі дні у строки, встановлені відповідними нормативними актами.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 30 квітня 2025 року та була звільнена 10 вересня 2025 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Факт перебування позивачки у трудових відносинах із відповідачем підтверджується відомостями Пенсійного фонду України, трудовою книжкою.
Відомостями персоніфікованого обліку підтверджується нарахування позивачці за серпень 2025 року заробітної плати у розмірі 38 961,04 грн та за вересень 2025 року - 25 570,92 грн.
При цьому матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем після звільнення часткових виплат на загальну суму 15 000 грн, а саме 10 000 грн 13 листопада 2025 року та 5 000 грн 19 грудня 2025 року.
Таким чином, відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачкою при звільненні.
З огляду на наведене, вимога позивачки про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та належної компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованою.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із наданих позивачкою документів щодо нарахованих сум та проведених відповідачем виплат.
Загальний розмір нарахованих за відповідний період виплат становить 64 531,96 грн.
З урахуванням здійснених виплат та обов`язкових утримань сума, яка підлягає стягненню на користь позивачки, становить 45 051,44 грн до утримання передбачених законом податків і зборів.
У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, необхідною умовою відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України є невиплата належних працівникові при звільненні сум із вини роботодавця.
Як встановлено судом, на день звільнення 10 вересня 2025 року відповідач не виплатив позивачці всі належні їй суми.
При цьому часткова виплата заборгованості, проведена відповідачем 13 листопада та 19 грудня 2025 року, не свідчить про проведення повного розрахунку з позивачкою.
Таким чином, наявні передбачені статтею 117 КЗпП України підстави для відповідальності відповідача.
Позивачка визначила середньоденний заробіток у розмірі 1 855,28 грн, виходячи із сум заробітної плати за липень та серпень 2025 року - 38 961,04 грн за кожний місяць, тобто загалом 77 922,08 грн, та 42 відпрацьованих робочих днів.
77 922,08 грн : 42 робочі дні = 1 855,28 грн.
За розрахунком позивачки, за три місяці затримки - 63 робочі дні - сума середнього заробітку становить: 1 855,28 грн ? 63 = 116 882,64 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, суд враховує не лише формальний розрахунок кількості днів затримки, а й конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 зазначила, що й після внесення змін до статті 117 КЗпП України Законом України № 2352-IX суд при визначенні розміру відшкодування має враховувати принципи розумності, справедливості та пропорційності. При цьому беруться до уваги, зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, тривалість затримки, поведінка сторін та інші конкретні обставини справи. Загальний період нарахування при цьому не може перевищувати шести місяців.
Зазначений підхід підлягає застосуванню і до спірних правовідносин, оскільки звільнення позивачки відбулося 10 вересня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX.
З урахуванням установленого розміру заборгованості із належних при звільненні виплат - 45 051,44 грн, розміру середньоденного заробітку - 1 855,28 грн, тривалості затримки розрахунку, проведення відповідачем часткових виплат, співвідношення суми заборгованості із заявленим розміром середнього заробітку, а також компенсаційного характеру виплати за статтею 117 КЗпП України, суд вважає, що стягнення заявлених позивачкою 116 882,64 грн не відповідає принципу пропорційності.
Разом із тим повна відмова у застосуванні передбаченої статтею 117 КЗпП України компенсації не відповідала б установленому законом способу захисту права працівника на своєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на конкретні обставини справи, розмір невиплачених сум, тривалість затримки, співвідношення заборгованості та заявленої компенсації, а також здійснення відповідачем часткових виплат, суд вважає справедливим та пропорційним визначити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 30 000 грн.
Саме такий розмір, на переконання суду, забезпечує баланс між правом позивачки на отримання компенсації за порушення строків остаточного розрахунку та необхідністю дотримання принципів розумності, справедливості і пропорційності відповідальності роботодавця.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Частина перша статті 233 КЗпП України у чинній редакції встановлює загальні строки звернення працівника до суду, тоді як частина друга цієї статті передбачає спеціальний строк у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Водночас Конституційний Суд України Рішенням від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнав неконституційним положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Чинна редакція статті 233 КЗпП України передбачає спеціальний тримісячний строк для звернення у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Матеріалами справи не підтверджено одержання позивачкою від відповідача такого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачкою встановленого законом строку звернення до суду.
Крім того, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є похідною від невиконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок при звільненні, а тому її оцінка має здійснюватися у взаємозв`язку з установленим судом фактом невиплати належних позивачці сум.
Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вимога про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку підлягає задоволенню у розмірі 45 051,44 грн із проведенням роботодавцем передбачених законом утримань.
Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню - у розмірі 30 000 грн, а у решті - 86 882,64 грн - задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору.
За вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
Враховуючи часткове задоволення цієї позовної вимоги, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.
З урахуванням розміру задоволеної вимоги про стягнення середнього заробітку - 30 000 грн із заявлених 116 882,64 грн - з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 273,34 грн.
Керуючись статтями 43 Конституції України, статтями 38, 83, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про відпустки», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34082463, на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 45 051 (сорок п`ять тисяч п`ятдесят одна) гривня 44 копійки до утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34082463, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень з проведенням передбачених законом утримань.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 86 882 (вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 64 копійки - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34082463, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 273 (двісті сімдесят три) гривні 34 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Допустити рішення в частині стягнення заробітної плати до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: Гарбар Костянтин Григорович , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН-СЕРВІС», код ЄДРПОУ: 34082463, адреса: 11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського В., буд. 67, електронна пошта: [пошта прихована].
Суддя: О. М. Саланда